ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.10.2020Справа № 910/11329/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУД-МАЙСТЕР"
до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРКАДА-БУДІВНИЦТВО"
про стягнення 541 476,79 грн.
за участю представників:
від позивача: Хомишин М.А.
від відповідача: не з'явився.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУД-МАЙСТЕР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРКАДА-БУДІВНИЦТВО" про стягнення 541 476,79 грн., з яких: заборгованість у сумі 499 472,01 грн., що виникла внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо оплати робіт за договором підряду №400-30/19-Гл від 29.10.2019, та пеня у сумі 42 004,78 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати виконаних за договором підряду робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 499 472,01 грн., на яку також нараховані штрафні санкції.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій сторона просить: накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАДА-БУДІВНИЦТВО" на загальну суму 541 476,79 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ "АРКАДА-БУДІВНИЦТВО", відкритих в АТ АКБ «АРКАДА». При цьому заявником зазначено шість розрахункових рахунків, на які сторона просить накласти арешт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 09.09.2020. Крім того, вказаною ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову (в тому числі доказів повного або часткового погашення боргу та контррозрахунку позовних вимог).
Представник відповідача у судове засідання 09.09.2020 не з'явився. Жодних заяв по суті спору не подав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105475083551).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 відкладено розгляд справи на 05.10.2020.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105473820494 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3.
Повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується, що відповідач 22.09.2020 отримав вищезазначену ухвалу Господарського суду міста Києва, проте, станом на поточну дату від сторони не надійшло обґрунтованого письмового відзиву або будь-яких інших заяв та клопотань по справі.
У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, не направив повноважного представника у судові засідання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.
У судовому засіданні 05.10.2020 представник позивача надав додаткові пояснення, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
29.10.2019 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) був укладений договір №400-30/19-Гл (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується у порядку та на умовах цього договору виконати власними та/або залученими силами та засобами у відповідності до затвердженої проектної документації, з дотриманням вимог діючих законодавчих та нормативних актів, вимог ДБН та ДСТУ, вимог цього договору роботи по влаштуванню пальового поля по житловому будинку №30 у складі об'єкта будівництва: «Будівництво житлових з будинків та об'єктів соціально-побутової сфери на проспекті Академіка Глушкова, 6 в Голосіївському районі м. Києва».
Згідно з п. 4.3 Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності з чинним законодавством України, чинними нормами і правилами, цим Договором та оформлюється Довідками за ф. КБ-3 і актами за ф. КБ-2в, складеними підрядником в ліцензійному програмному комплексі АВК-5, відповідно із Національним стандартом України ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та з чинними будівельними нормами. Відповідність виконаних робіт чинним будівельним нормам і правилам, державним стандартам, іншим обов'язковим документам, умовам договору підтверджується візами відповідальних представників замовника, без яких акти за ф. КБ-2в на перевірку не приймаються.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що підрядник надає замовнику до 25-го числа звітного місяця довідку за ф. КБ-3 і акт за ф. КБ-2в за цей місяць, обов'язково завізовані відповідальними представниками технагляду замовника.
Замовник протягом 5-ти (п'яти) робочих днів перевіряє надані документи і у випадку відсутності обґрунтованих зауважень підписує (п. 4.6. Договору).
Відповідно до п. 5.6. Договору замовник сплачує підряднику вартість виконаних робіт після підписання сторонами довідок за ф. КБ-3 та актів за ф. КБ-2в, оформлених відповідно до умов даного Договору, з урахуванням перерахованого підряднику авансу та коштів гарантійного фонду.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати виконаної на підставі Договору роботи, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 499 472,01 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 1 298 956,36 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 31.12.2017, №1 від 31.01.2020 та № 2 від 31.01.2020, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без заперечень та зауважень, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за ф. КБ-3.
В свою чергу, відповідачем оплачено позивачу (в якості авансу) виконані роботи на загальну суму 780 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.11.2019, 28.11.2019, 11.12.2019, 12.12.2019, 24.12.2019.
Крім того, з загальної суми заборгованості позивачем правомірно вирахувані кошти у розмірі 19 484,35 грн., які є коштами гарантійного фонду згідно п. 5.7. Договору. (1,5% від суми виконаних робіт).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пунктів 5.6, 5.7 Договору у відповідача наявна заборгованість з оплати виконаної позивачем на підставі Договору роботи у розмірі 499 472,01 грн., а строк виконання такого зобов'язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду є таким, що настав.
Таким чином, на час ухвалення рішення по даній справі, доведеною та реально існуючою є сума основної заборгованості за Договором у розмірі 499 472,01 грн., а відтак саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені за порушення відповідачем строків оплати робіт, суд зазначає наступне.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.3. Договору передбачено, що за порушення строків оплати виконаних робіт, передбачених пунктом 5.6. Договору замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору. Контррозрахунку та обґрунтованих заперечень з приводу порядку нарахування штрафних санкцій відповідачем подано не було. Отже, вимоги про стягнення з відповідача пені на суму 42 004,78 грн. заявлені позивачем правомірно, обґрунтовано, а відтак підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 499 472,01 грн. та пеня у сумі 42 004,78 грн.
Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРКАДА-БУДІВНИЦТВО" (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, будинок 3; ідентифікаційний код 34882504) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУД-МАЙСТЕР" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12, офіс 213, ідентифікаційний код: 41562963) 499 472,01 грн. - основного боргу, 42 004,78 грн. - пені та витрати по сплаті судового збору - 8 122,15 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2020.
Суддя І.В. Приходько