ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.10.2020Справа № 910/10952/19
За скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (стягувач)
на бездіяльність Головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полінського Б.А. при виконанні наказу у справі №910/10952/19
боржник - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Сандровський А.А.
Представники сторін:
від скаржника - Гаєва Ю.В.
від ВДВС - не з'явився;
від стягувача - не з'явився.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/10952/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" 4115133 грн. 07 коп. боргу за надані послуги з розподілу (електропередачі) електричної енергії, 234636 грн. 02 коп. пені, 20423 грн. 04 коп. трьох процентів річних та 65552 грн. 88 коп. судового збору.
08.01.2020 на виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 10.09.2020 надійшла скарга від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на бездіяльність Головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Б.А. при виконанні наказу у справі №910/10952/19.
У поданій скарзі стягувач просить суд визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Б.А. (державний виконавець) щодо невчинення дій про продовження примусового виконання наказу у справі №910/10952/19 та зобов'язати його винести постанову про продовження примусового виконання наказу у справі №910/10952/19, а також вчинити дії щодо звернення стягнення на грошові кошти Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" шляхом накладення арешту на рахунки боржника.
Ухвалою суду від 25.09.2020 дану скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 05.10.2020.
25.09.2020 через відділ діловодства суду від боржника надійшли письмові заперечення на скаргу.
У судове засідання 05.10.2020 представники боржника та ДВС не з'явилися. Також від ДВС жодних заперечень на скаргу до суду не надходило.
Представник скаржника у судовому засіданні 05.10.2020 скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.
Частиною 2 статті 242 ГПК України зазначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, а тому суд перейшов до розгляду скарги у даному судовому засіданні.
Розглянувши подану скаргу та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
04.02.2020 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 61120697 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.01.2020 №910/10952/19 про стягнення з ДП зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" на користь ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" коштів у сумі 4435745,01 грн.
06.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61120697 на підставі п. 12 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Підставою для зупинення виконавчого провадження №61120697 є наказ Фонду державного майна України від 20.11.2019 № 1140 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році (із змінами), яким ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" було внесено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році.
03.12.2019 Фондом державного майна України було видано наказ № 1255 "Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО".
10.08.2020 Фондом державного майна України було видано наказ №1320, яким внесено зміни до додатку 7 «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках» затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1274 від 28.12.2019, а саме, виключено позицію єдиний майновий комплекс ДП зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО".
У подальшому, стягувач подав заяву від 26.08.2020 про продовження примусового виконання рішення у даній справі, на підставі вищезазначеного наказу від 10.08.2020 № 1320.
Відповідну заяву про продовження примусового виконання рішення стягувач направив на електронну пошту Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), яка зазначена на офіційному сайті, особисту електронну пошту державного виконавця та здано до скриньки, яка знаходиться у приміщенні Виконавчої служби, на підтвердження чого скаржником надані відповідні роздруківки.
Разом з тим, скаржник вказує на те, що станом на день звернення зі скаргою - 22.09.2020 виконавче провадження №61120697 продовжує бути зупиненим, що свідчить про бездіяльність державного виконавця та порушення прав стягувача на виконання рішення у даній справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Отже, оскільки підстави, які зумовили зупинення виконавчого провадження відпали, про що зазначено вище, то державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Письмові заперечення боржника на подану скаргу грунтуються на тому, що 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", пунктом третім розділу третього якого встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами".
З наведеного законодавчого припису боржник дійшов висновку, що оскільки він є у переліку затвердженому Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", то відносно нього не можуть вчинятися виконавчі дії.
Однак, суд вважає помилковим таке трактування боржником пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Крім того, за приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Окрім того, у рішенні Європейського суду у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що рішення у справі №910/10952/19, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, має бути виконане.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З аналізу п. 3 Розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" вбачається, що ним встановлено два виключення з загального правила заборони вчинення виконавчих дій:
1) стягнення грошових коштів;
2) стягнення товарів, що передані у заставу.
Жодних підстав вважати, що наведеним пунктом законодавства було передбачено можливість стягнення грошових коштів лише якщо вони являються предметом застави немає, оскільки за змістом положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" юридичним особам притаманна передача в заставу майнових прав на грошові кошти, а передача в заставу грошей - фізичним особам, яких не стосується регулювання Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Отже, положеннями Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не встановлено заборони вчинення виконавчих дій щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", з виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів, а відтак у державного виконавця відстуні підстави для невчинення дій щодо продовження виконавчого провадження №61120697.
Відповідна правова позиція неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, у справі №904/5697/18 від 15.05.2020, №910/5546/19 від 30.07.2020, в ухвалі по справі №910/7176/19 від 03.08.2020.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку, що бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невчиненні ним дій передбачених ч.5 ст. 35 Закону України «про виконавче провадження» порушує право стягувача на виконання рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи скаржника щодо визнання протиправною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Б.А. (державний виконавець) щодо невчинення дій про продовження примусового виконання наказу у справі №910/10952/19 та зобов'язання його винести постанову про продовження примусового виконання наказу у справі №910/10952/19 є обгрунтованими та такими, що підлягають задволенню.
Що ж стосується вимоги скаржника про зобов'язаня державного виконавця вчинити дії щодо звернення стягнення на грошові кошти Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" шляхом накладення арешту на рахунки боржника, то суд зазначає, що така вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
А отже, скарга Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полінського Б.А. при виконанні наказу у справі №910/10952/19 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 232-235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полінського Б.А. при виконанні наказу у справі №910/10952/19 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полінського Б.А. щодо невчинення дій про продовження примусового виконання рішення у справі № 910/10952/19.
Зобов'язати головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полінського Б.А. винести постанову у виконавчому провадженні №61120697 про продовження примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/10952/19.
У решті скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Повний текст складено 07.10.2020
Суддя Р.Б. Сташків