проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"06" жовтня 2020 р. Справа № 905/120/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх.№2227 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 постановлену у приміщенні Господарського суду Донецької області колегією суддів: головуючий суддя Курило Г.Є., суддя Матюхін В.І., суддя Огороднік Д.М., у справі №905/120/15
за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Донецькгірмаш”, м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства “Корум Україна”,м. Донецьк
за участю Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про звернення стягнення на предмет застави
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у справі №905/120/15 скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” про визнання незаконними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. щодо винесення повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання; скасування повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання; зобов'язання посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до компетенції яких належить винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, зобов'язання відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 відносно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Донецькгірмаш” на підставі заяви ПАТ “Промінвестбанк” №09-6/1432 від 16.06.2020 після отримання від ПАТ “Промінвестбанк” оригіналу наказу Господарського суду Донецької області №905/120/15 від 15.04.2019 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. щодо винесення повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання.
Визнано неправомірним повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання.
Зобов'язано посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до компетенції яких належить винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, повторно розглянути заяву ПАТ “Промінвестбанк” про примусове виконання рішення по справі №905/120/15 відносно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Донецькгірмаш” з метою вирішення питання про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Донецької області №905/120/15 від 15.04.2019 після отримання від ПАТ “Промінвестбанк” оригіналу наказу Господарського суду Донецької області з урахуванням висновків суду.
В іншій частині скарги відмовлено.
Приймаючи вказану ухвалу, судом першої інстанції встановлено порушення органом ДВС норм чинного законодавства при винесенні повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання та визнання неправомірним повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання, адже матеріалами справи підтверджено наявність у адвоката повноваження як представника позивача при пред'явленні органу ДВС наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019 №905/120/15 до виконання.
Також суд першої інстанції зазначив, що правовідносини щодо відкриття виконавчого провадження відносяться до виключної компетенції органів виконавчої служби, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження, тому частково задовольнив вимогу скаржника про зобов'язання відкрити виконавче провадження.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вказаною ухвалою не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у справі №905/120/15 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ “Промінвестбанк” відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги орган ДВС зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, та доказів на їх підтвердження. Зокрема, судом першої інстанції не взято до уваги, що нормами чинного законодавства чітко визначено повноваження на підставі яких може представляти інтереси юридичної особи адвокат, невірно застосовано норми Закону України “Про виконавче провадження”, а тому зроблено хибний висновок про належність повноважень адвоката банку при зверненні до органу ДВС при пред'явленні наказу до виконання.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 06.10.2020.
22.09.2020 від представника ПАТ «Промінвестбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги не законними та не обгрунтованими, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.08.2020 у справі №905/120/15 просить залишити без змін.
Присутні в судовому засіданні 06.10.2020 представники стягувача та органу ДВС підтримали свої вимоги. Представник органу ДВС наполягала на задоволенні апеляційної скарги, просила суд скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у даній справі та відмовити у задоволенні скарги на дії ВДВС. Представник стягувача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав про законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали, просив суд залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у відповідності до статті 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
15.04.2019, на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2019 по справі №905/120/15 про звернення стягнення на майно, що передане в заставу відповідно до договорів застави та належить на праві власності ТОВ “Корум Донецькгірмаш” в рахунок погашення заборгованості ПрАТ “Корум Україна” перед ПАТ “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк” за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-8/13 від 30.05.2013, Господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.
16.06.2020 ПАТ «Промінвестбанк» направив на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2019 по справі №905/120/15 на підставі наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019.
Вказана заява підписана адвокатом Хорошиловим І.І., до якої додано оригінал наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019, копія довіреності на адвоката Хорошилова І.І., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДН №5248.
07.07.2020 на адресу ПАТ «Промінвестбанк» надійшло повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.06.2020 про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019 у справі №905/120/15 на підставі п.6 ч.4 статті 4 Закону України “Про виконавче провадження”.
В повідомленні Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.06.2020 зазначено, що адвокатом Хорошиловим І.І. не надано документів, що підтверджують його повноваження, як представника юридичної особи, а саме відсутні ордер та витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження.
ПАТ «Промінвестбанк» звернулось до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії органу ВДВС, в якій просить суд:
- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. щодо винесення повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання;
- скасувати повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання;
- зобов'язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до компетенції яких належить винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, відкрити виконавче провадження, щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 відносно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Донецькгірмаш” на підставі заяви ПАТ “Промінвестбанк” №09-6/1432 від 16.06.2020 після отримання від ПАТ “Промінвестбанк” оригіналу наказу Господарського суду Донецької області №905/120/15 від 15.04.2019.
Як зазначалось, оскаржуваною ухвалою частково задоволена скарга ПАТ «Промінвестбанк» на дії органу ВДВС.
Розглянувши вказану ухвалу на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та на предмет відсутності порушень норм процесуального права, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в означеній частині та не вбачає підстав для її скасування в цій частині.
Обґрунтовуючи скаргу на дії ВДВС, стягувач посилається на порушення державним виконавцем вимог Закону України “Про виконавче провадження” та Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” при поверненні виконавчого документу по справі №905/120/15 без прийняття до виконання.
Зокрема, ПАТ «Промінвестбанк» зазначає про те, що у державного виконавця не було підстав повертати виконавчий документ без виконання та виносити відповідне повідомлення, адже Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що повноваження адвоката на надання правової допомоги підтверджуються договором, довіреністю, ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Надаючи спірним правовідносинам відповідну правову кваліфікацію, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, а тому обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст.106, ч. 1 ст. 111-13 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України).
У рішенні від 17 травня 2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Разом з тим, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (пункт 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" № 56848/00).
Невиконання рішення суду на користь заявника або заявниці становить втручання в право на мирне володіння своїм майном, як це визначено у першому реченні п. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (пункт 14 Рішення Європейського суду з прав людини справа "Шульга проти України").
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").
Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V).
Частиною 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Представництво сторін у виконавчому провадженні унормовано статтею 16 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини 1 цієї статті сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Згідно з частинами 2, 3 статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов'язки, пов'язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.
Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.
Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5№512/5 визначено, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені зокрема такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.
Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.
У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред'явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.
У разі реалізації стороною виконавчого провадження права на оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби через представника таке повноваження представника має бути обумовлено в довіреності.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції №512/5 свідчить про те, що стягувач - юридична особа - може реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників, в тому числі користуючись професійною правовою допомогою адвоката, на будь-якій стадії виконавчого провадження.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно з частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, Законом, який регулює діяльність адвокатів, як учасників системи правосуддя, прямо передбачено право діяти від імені клієнтів на підставі або довіреності, або ордеру. Тобто закон не зобов'язує адвокатів діяти виключно на підставі ордеру. Натомість, адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Частинами другою та третьою статті 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
З матеріалів справи вбачається, що повноваження представника Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”- Хорошилова І.І. підтверджуються довіреністю №09/12/273 від 18.07.2019.
Зі змісту довіреності вбачається, що стягувач уповноважує адвоката Хорошилова І.І. представляти інтереси і вести справи від імені ПАТ “Промінвестбанк” у відносинах з усіма юридичними та фізичними особами, в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі органах виконавчої служби/приватних виконавців. Для виконання покладених на представника повноважень Хорошилов І.І. наділяється правом, зокрема подання виконавчого листа до стягнення, оскарження рішень органів державної виконавчої служби, подавати інші заяви до органів державної виконавчої служби. Строк дії довіреності до 18.07.2020. Вказана довіреність підписана головою правління банку А.В. Рожок.
Отже, довіреність, яка видана представнику ПАТ "Промінвестбанк" Хорошилову І.І., відповідає вимогам чинного законодавства, був дійсним на момент звернення до органу примусового виконання рішень та засвідчував наявність повноважень представника на пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання (стягнення).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що адвокат, який є представником сторони (стягувача) під час здійснення виконавчих дій може діяти як на підставі довіреності, так і на підставі ордера, до якого додається витяг з договору.
Зазначене не протирічить нормам Законів України «Про виконавче провадження» та «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Враховуючи наведене у органу ВДВС відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з тим, що до заяви про примусове виконання рішення не додані ордер та витяг з договору, за умови наявності довіреності, виданої клієнтом на здійснення відповідної процесуальної дії.
Частиною 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого, у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, колегія суддів зазначає. що у справі «ТОВ «Фріда» проти України» Європейський суд зауважив, що національні суди, застосовуючи процесуальні норми, повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. щодо винесення повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання та визнання неправомірним повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/120/15 від 15.04.2019 стягувачеві без прийняття до виконання.
Крім того, правомірними також є висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимоги скаржника про зобов'язання відкрити виконавче провадження, адже правовідносини щодо відкриття виконавчого провадження відносяться до виключної компетенції органів виконавчої служби, а тому, суд не вправі покладати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) органів державної влади.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Повноваження виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про прийняття виконавчого документа до виконання за своєю правовою природою є дискреційним.
Отже, встановлені колегією суддів під час апеляційного провадження обставини дають підстави для висновку про законність і обгрунтованність оскаржуваної ухвали, адже вона прийнята при повному дослідженні та з'ясуванні обставин справи, та доказів на їх підтвердження, при правильному застосуванні норм матеріального права, при відсутності порушень норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються доводами викладеними в мотивувальній частині даної постанови.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи не призвели до задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного судового акту, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 у даній справі залишається колегією суддів без змін, як така, що відповідає завданню господарського судочинства, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванню всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 №905/120/15 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.10.2020
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя І.В. Тарасова
Суддя О.В. Шевель