вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" жовтня 2020 р. Справа№ 910/16069/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Попікової О.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
представників сторін:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
органу ДВС: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 (повний текст підписано 16.06.2020)
у справі № 910/16069/19 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго»
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
про стягнення 231.039,94 грн,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/16069/19 відмовлено у задоволенні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Б.А., яка полягає у невиконанні дій щодо зупинення виконавчого провадження ВП №61916809 на підставі ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а також про зобов'язання головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Б.А. зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадження ВП №61916809 на підставі ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Скарга відповідача мотивована тим, що державний виконавець в порушення вимог п. 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не зупинив виконавчі дії з примусового виконання наказу.
Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні скарги відповідача, виходив з того, що згідно з п. 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Отже, за висновком місцевого суду, цим законом не заборонено звертати стягнення на грошові кошти, в тому числі відповідача.
Крім того, місцевий суд вказав, що: матеріали справи не містять доказів включення ДПЗД «Укрінтеренерго» до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації; скарга ДПЗД «Укрінтеренерго» не містить доказів повідомлення головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Бориса Андрійовича про відповідні обставини, оскільки з долученої до справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не вбачається відомостей про зміст відправлення, а тому наведені у скарзі твердження не доводять, що державний виконавець Полінський Б. А. порушив встановлені п. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» строки для зупинення виконавчих дій.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ДПЗД «Укрінтеренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на бездіяльність державного виконавця задовольнити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі № 910/16069/19, розгляд справи призначено на 12.08.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 розгляд справи відкладено на 08.09.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкладено судове засідання на 16.09.2020.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що неправильне тлумачення місцевим судом п. 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" призвело до помилкового висновку місцевого суду про те, що закон не містить заборони на стягнення грошових коштів.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (далі - ПрАТ «Закарпаттяобленерго», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - (ДПЗД «Укрінтеренерго», відповідач) про стягнення 231.039,94 грн, у тому числі: 212.614,81 грн заборгованості з оплати послуг з розподілу електричної енергії, 15.855,09 грн пені, 1.441,12 грн 3% річних та 1.128,91 грн інфляційних втрат.
Господарський суд міста Києва рішенням від 17.02.2020 позов Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» задовольнив.
19.03.2020 Господарський суд міста Києва на виконання вказаного рішення видав наказ.
29.05.2020 через відділ діловодства місцевого суду від відповідача надійшла скарга на бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Бориса Андрійовича у справі № 910/16069/19, в якій скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Б. А. у зв'язку з невиконанням дій щодо зупинення виконавчого провадження ВП №61916809 згідно з приписом ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а також зобов'язати головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Б. А. зупинити вчинення виконавчих дій із зупинення виконавчого провадження ВП № 61916809 згідно з приписом ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник (боржник) зазначає, що головний державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінський Б. А. порушив вимоги п. 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 №145-ІХ, яким встановлена заборона вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішень судів про стягнення грошових коштів із боржників, в тому числі з ДПЗД «Укрінтеренерго». Водночас скаржник вважає, що головний державний виконавець порушив п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він не зупинив виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/16069/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2020 головний державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінський Б. А. відкрив виконавче провадження №61916809 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/16069/19.
При цьому, як вбачається з поданої скарги на дії державної виконавчої служби, скаржник вважає, що в порушення вимог п. 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-ІХ, державний виконавець відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не зупинив виконавчі дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/16069/19.
Згідно п. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
У поданій скарзі на бездіяльність державного виконавця скаржник зазначає про те, що наказом Фонду державного майна України ДПЗД «Укрінтеренерго» було внесене до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації у 2019 році.
Водночас місцевий суд зазначив, що будь-які належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в скарзі, в тому числі згаданий вище наказ, у матеріалах справи відсутні, що унеможливлює суд дійти беззаперечного висновку про обґрунтованість тверджень скаржника про включення ДПЗД «Укрінтеренерго» до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Апеляційний суд з таким висновком місцевого суду не погоджується, адже згідно з наказом Фонду Державного майна України від 20.11.2019 №1140 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 N 1637 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» (із змінами) ДПЗД «Укрінтеренерго» включене до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
При цьому наказ Фонду Державного майна України від 20.11.2019 №1140 є нормативно-правовим актом, який перебуває в загальному доступі, а тому той факт, що ДПЗД «Укрінтеренерго» включене до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, є загальновідомим чи, принаймні, таким, який можна перевірити через відкриті джерела.
Крім того у скарзі, поданій місцевому суду 24.05.2020, відповідач зазначав, що звертався з подібною скаргою на бездіяльність виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Б.А. до Господарського суду Одеської області, який ухвалою від 17.02.2020 у справі 916/2711/19 визнав таку бездіяльність неправомірною і зобов'язав головного державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Б.А. усунути виявлені порушення шляхом винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №60991929, відкритого згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60991929 від 22.01.2020 року.
Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі 916/2711/19 (примірник наявний в Єдиному державному реєстрі судових рішень), під час розгляду скарги цей суд встановив, що 23.01.2020 року ДПЗД «Укрінтеренерго» звернулось до головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Б. А. з листом №44/22-81, в якому повідомило, що ДПЗД «Укрінтеренерго» внесено до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, а отже, на вимогу п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», просило зупинити виконавче провадження №60991929.
Тобто, як на час звернення ДПЗД «Укрінтеренерго» до державного виконавця Полінського Б. А. з листом №44/22-523 від 06.05.2020 про зупинення виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі №910/16069/19 (т. 1 а. с. 226-227), так і нас час подання і розгляду місцевим судом скарги на бездіяльність державного виконавця у цій справі (у період з 29.05.2020 по 15.06.2020) державному виконавцю не могло бути невідомо про внесення відповідача до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації.
Однак місцевий суд на це уваги не звернув.
Також колегія суддів відзначає, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020у справі № 924/196/19, від 30.01.2020 у справі № 904/1093/19, від 20.01.2020 у справі № 902/803/17).
Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні скарги відповідача, виходив з того, що відповідно до п. 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняється вчиняти виконавчі дії, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Надавши тлумачення наведеній правовій нормі, місцевий суд дійшов висновку, що зазначеними положеннями законодавства не заборонено звертати стягнення на грошові кошти, в тому числі грошові кошти відповідача.
Колегія суддів вважає зазначений висновок місцевого суду помилковим з огляду на таке.
Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/5697/18, суд касаційної інстанції не погоджується з таким тлумаченням пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ, оскільки зі змісту наведеної норми прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосуються саме стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, а предметом стягнення у розглянутій КГС справі є штрафні санкції за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу.
Предметом стягнення у справі №910/16069/19 є 212.614,81 грн заборгованості з оплати послуг з розподілу електричної енергії, 15.855,09 грн пені, 1.441,12 грн 3% річних та 1.128,91 грн інфляційних втрат.
На думку апеляційного суду, у вказаній вище нормі Закону №145-ІХ законодавець визначив два об'єкти (види речей - «грошові кошти і товари»), на які може звертатись стягнення за наявності у них спільної (як разом у обох, так і у кожного окремо) ознаки - якщо вони «були передані в заставу за кредитними договорами».
А отже колегія суддів відзначає, що цим законом заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності прийнятим Законом були включені до переліків, затверджених Законом № 847-ХІУ, протягом трьох років. Водночас дозволено стягнення грошових коштів, що були передані в заставу за кредитними договорами, як і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Як зазначив Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.07.2020 №904/3535/19, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, покладено як принцип обов'язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Аналогічна позиція викладена також в ухвалах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/13346/18 та від 29.04.2020 у справі №910/6948/19.
Отже, неправильне тлумачення п. 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» призвело до помилкового висновку місцевого суду про те, що закон не містить заборони на стягнення грошових коштів.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо протиправної бездіяльності органу державної виконавчої служби, яка полягає у невиконанні дій щодо зупинення виконавчого провадження на підставі ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому колегія суддів вважає безпідставним посилання місцевого суду на те, що скарга ДПЗД «Укрінтеренерго» не містить доказів повідомлення головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Б. А. про відповідні обставини, оскільки з долученої до справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не вбачається відомостей про зміст відправлення, а тому наведені у скарзі твердження не доводять, що державний виконавець Полінський Б. А. порушив встановлені п. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» строки для зупинення виконавчих дій.
По-перше, як зазначалось вище, і на час звернення ДПЗД «Укрінтеренерго» до державного виконавця Полінського Б. А. з листом №44/22-523 від 06.05.2020 про зупинення виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі №910/16069/19 (т. 1 а. с. 226-227), і нас час подання і розгляду судом скарги на бездіяльність державного виконавця у цій справі (у період з 29.05.2020 по 15.06.2020) державному виконавцю не могло бути невідомо про внесення відповідача до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації.
По-друге, відповідно до ч. ч. 2 та 3 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Однак державний виконавець та інші учасники справи не висловили будь-яких заперечень щодо невідповідності змісту згаданого відправлення, тобто не посилалися на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на можливість невчинення відповідачем таких дій, а тому у апеляційного суду немає жодних обґрунтованих підстав ставити під сумнів зміст цього відправлення.
В ході апеляційного провадження на підставі відомостей, розміщених в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, доступ до яких надається Автоматизованою системою виконавчого провадження на офіційному сайті Міністерства юстиції України, апеляційний суд встановив, що після прийняття оскаржуваної ухвали від 15.06.2020 Головний державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінський Б. А. виніс постанову від 30.06.2020, якою приєднав виконавче провадження №61916809 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/16069/19 від 19.03.2020 до зведеного виконавчого провадження №61493465, яке веде Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Також Головний державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінський Б. А. виніс постанову від 30.06.2020, якою зупинив вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/16069/19 від 19.03.2020.
При цьому у вказаній постанові зазначено, що 20.11.2019 Фондом державного майна України було видано наказ №1140 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» (із змінами)», яким ДПЗД «Укрінтеренерго» було внесено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році.
03.12.2019 Фондом державного майна України було видано наказ №1255 «Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго (код за ЄДРПОУ 19480600) було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДПЗД Укрінтеренерго, шляхом продажу на аукціоні з умовами.
Урахувавши наведене, державний виконавець зупинив вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №910/16069/19 від 19.03.2020 саме на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, на час розгляду апеляційної скарги відсутній предмет спору у справі №910/16069/19 з розгляду скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» від 29.05.2020 в частині зобов'язання головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Б. А. зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП №61916809 на підставі ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням всіх наведених вище обставин і правових позицій в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність прийняти у справі нове рішення, яким, зокрема, слід визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Б. А., яка полягає у невиконанні станом на 15.06.2020 (на момент винесення оспорюваної ухвали місцевим судом) дій щодо зупинення виконавчого провадження ВП №61916809 на підставі ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, зважаючи, що на момент ухвалення апеляційним судом нового рішення відсутній предмет спору в частині зобов'язання державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП №61916809, апеляційний суд вважає, що провадження у справі з розгляду скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» від 29.05.2020 у вказаній частині підлягає закриттю.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета розгляду, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням наведеного оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, а скарга відповідача на бездіяльність державного виконавця - частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають покладенню на відповідача та орган Державної виконавчої служби пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
Також колегія суддів суд звертає увагу на вимогу положень ст. 345 ГПК України, згідно з якою про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 231, 269, 275 - 277, 281 - 284, 339 - 345 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/16069/19 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/16069/19 скасувати.
3. Скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» від 29.05.2020 на бездіяльність державного виконавця задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Б. А., яка полягає у невиконанні станом на 15.06.2020 дій щодо зупинення виконавчого провадження ВП №61916809 на підставі ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
4. Закрити провадження у справі №910/16069/19 з розгляду скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» від 29.05.2020 в частині зобов'язання головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Б.А. зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадження ВП №61916809 на підставі ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
5. Стягнути із Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04208, м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 5-б, код ЄДРПОУ 34482497) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 1.051,00 грн за подання апеляційної скарги.
6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16069/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 08.10.2020.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
О.В. Попікова