вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2020 р. Справа№ 920/402/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко А.І.
Куксова В.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни на рішення Господарського суду Cумської області від 16.07.2020, повний текст якого складено та підписано 20.07.2020 у справі №920/402/20 (суддя Резніченко О.Ю)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна"
до фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни
про стягнення 37 747 грн 26 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни 24785,51 грн. основного боргу, 5993,93 грн. 30% річних, 6843,89 грн. пені, 123,93 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 26.10.2017 договору поставки № 49/С.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було поставлено товар, відповідачем товар було прийнято, однак за нього не сплачено. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, пені, інфляційних втрат та відсотків річних.
Рішенням Господарського суду Cумської області від 16.07.2020 у справі №920/402/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна" до фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни про стягнення 37747,26 грн. - задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна" 24785,51 грн. боргу, 5214,92 грн. пені, 123,93 грн. інфляційних втрат, 5555,42 грн. 30% річних, 2011,39 грн. витрат по сплаті судового збору.
В частині стягнення з фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна" 1 628,97 грн. пені та 438,51 грн. 30% річних - в позові відмовлено. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 90,61 грн. покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна".
Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідачем не виконано умови договору в частині оплати товару, то позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Cумської області від 16.07.2020 по справі №920/402/20 у частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна". Ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна" у частині стягнення з фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни 24785,51 грн. боргу, 5214,92 грн. пені, 123,93 грн. інфляційних втрат, 5555,42 грн. 30% річних, 2 011,39 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 217, 35 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, скаржник не мав змоги викласти свою позицію та надати докази до суду оскільки не знав про позовну заяву та про розгляд справи.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2020, справу №920/402/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Поляк О.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни на рішення Господарського суду Сумської області від 16.07.2020 року у справі № 920/402/20. Розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни на рішення Господарського суду Сумської області від 16.07.2020 року у справі № 920/402/20 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
15.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
У зв'язку з перебуванням суддів Шаптали Є.Ю. з 07.10.2020- 24.10.2020 у відпустці та Поляк О.І. з 06.10.2020 на лікарняному, які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3680/20 від 07.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/402/20.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №920/402/20, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 07.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни на рішення Господарського суду Cумської області від 16.07.2020 у справі №920/402/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Долфі-Україна" (постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Степаненко Ольгою Михайлівною (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 49/с (надалі - Договір) (а.с.7-9).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом положень ст.193 Господарського кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (чч.1, 2 ст.712 ЦК).
Положеннями чч.1, 2 ст.692 ЦК передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити його.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 88 963,21 грн.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 4.4 договору відповідач сплачує 100% вартості кожної партії товару на протязі 30 календарних днів з моменту його отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною, підписаною сторонами.
Однак, в порушення умов договору відповідач частково оплатив поставлений товар у сумі 64 177,70 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24 785,51 грн. основного боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.4 Договору визначено, що якщо заборгованість відповідача перед позивачем триває більше 2 місяців відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому нарахування пені починається від самого першого дня прострочення відповідача перед позивачем. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів перевіривши розрахунок пені наданий позивачем приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню на суму 6 843,99 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30 % відсотків річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 5.3 Договору за порушення строку оплати товару відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.
Здійснивши перевірку наданого розрахунку 30% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову в даній частині у сумі 5555,42 грн.
Щодо посилань апелянта на те, що відповідач не знав про призначення справи до розгляду.
Ухвалою суду від 29.04.2020 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання. Ухвалу було направлено на адресу відповідача: пров. Піонерський 5, смт. Краснопілля, Сумська область, 42400.
28.05.2020 судом першої інстанції було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006691580, яким була підтверджена адреса відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві: пров. Піонерський 5, смт. Краснопілля, Сумська область, 42400.
Згідно Розпорядження Краснопільського селищного голови від 19.02.2016 № 5 «Про перейменування вулиць, провулків в смт. Краснопілля» пров. Піонерський був перейменований в пров. Весняний.
Ухвалою суду від 02.06.2020 відкладено розгляд справи на 25.06.2020, зазначену ухвалу було направлено на адресу (зазначену вище) відповідача.
Ухвалою суду від 25.06.2020 було відкладено розгляд справи на 16.07.2020 року, зазначену ухвалу також було направлено на адресу (зазначену вище) відповідача.
Крім того, зазначена адреса відповідача вказана як у договорі поставки № 49/С від 26.10.2017 року, так і в видаткових накладних на товар.
Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, оскільки судом вчинені всі дії, які передбачені ст. 120 ГПК України,
Щодо посилань апелянта на те, що ним було повністю оплачено основний борг, то колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження погашення основного боргу апелянт надає платіжні доручення № 1644 від 08.02.2018, № 2440 від 26.09.2019, № 1435 від 18.04.2018, № 2424 від 13.08.2019, № 2173 від 19.03.2019, № 1383 від 21.03.2018, № 2363 від 23.07.2019, № 2430 від 24.09.2019, № 1292 від 31.01.2018, № 2325 від 31.05.2019, № 2250 від 26.04.2019, № 1314 від 15.02.2018 та квитанцію № 0.0.1513837993.1 від 05.11.2019.
Однак, зазначені документи колегією суддів не беруться до уваги оскільки в призначені платежу зазначено оплата за товар, не зрозуміло по якому договору і за який товар на виконання яких видаткових накладних.
Разом з тим, відповідач не позбавлений справа звернутись до позивача для здійснення акту взаєморозрахунків та в подальшому пред'явлення платіжних доручень під час виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи вичерпно спростовуються матеріалами справи.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення Господарського суду Сумської області від 16.07.2020 по справі № 920/402/20 без змін.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Степаненко Ольги Михайлівни на рішення Господарського суду Cумської області від 16.07.2020 у справі №920/402/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.07.2020 у справі №920/402/20 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 920/402/20 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді А.І. Тищенко
В.В. Куксов