ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1395/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.
суддів Діброви Г.І., Разюк Г.П.,
секретар судового засідання Молодов В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року (суддя Ржепецький В.О.)
по справі № 915/1395/19
за позовом: Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли
про: повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди,
представники сторін:
Від прокуратури - Бондаревський О.М., наказ № 1973к, дата видачі : 14.09.20;
Інші представники в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.
Перший заступник прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №05/2-2338 вих-19 від 07.05.2019 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до фізичної особи - підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, якою просить суд:
1) зобов'язати фізичну особу - підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли повернути Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1416 га, розташовану по АДРЕСА_1 у місті Миколаєві шляхом демонтажу літнього майданчика та споруд;
2) стягнути з фізичної особи - підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 54271,77 грн. на користь держави в особі Миколаївської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку площею 0,1416 га, чим завдано шкоду у розмірі 54271,77 грн.
Прокурор зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру в області у грудні 2018 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та зафіксовано факт самовільного зайняття підприємцем земельної ділянки площею 0,1416 га по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві, за результатами якої 19.12.2018 року складено акт обстеження земельної ділянки № 594-ДК/456/АО/10/01/-18, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №594-ДК/1310/АП/09/01/-18, протокол №594-ДК/0350П/07/01/-18 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, припис №594-ДК/0351/Пр/03/01/-18 про усунення порушень земельного законодавства, постанову №594-ДКУ0338По/08/01/-18 про накладення на підприємця адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. та розрахунок розміру заподіяної шкоди.
У подальшому, Головним управління Держгеокадастру в області 04.02.2019 проведено повторну перевірку, якою встановлено невиконання підприємцем припису від 19.12.2018 (тобто, незвільнення земельної ділянки).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року (суддя Ржепецький В.О.) по справі № 915/1395/19 позов задоволено. Зобов'язано фізичну особу - підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1416 га, розташовану по АДРЕСА_1 у місті Миколаєві шляхом демонтажу літнього майданчика та споруд.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли (РНОКПП НОМЕР_1 ) шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 54271,77 грн. на користь держави в особі Миколаївської міської ради.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли на користь прокуратури Миколаївської області витрати по сплаті судового збору у сумі 8999,95 грн.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа - підприємець Керімов Вахаб Агададаш огли використовує спірну земельну ділянку за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про її передачу у власність або надання у користування та за відсутності відповідного правочину, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Зазначені дії фізичної особи - підприємця Керімова Вахаб Агададаш огли в розумінні ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчать про вчинення самовільного зайняття земельної ділянки.
Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області 19.12.2018 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка склала 54 271,77 гривень та на даний час не відшкодована.
Вказана шкода підлягає відшкодуванню до загального фонду місцевого бюджету Миколаївської міської ради.
Таким чином, невідшкодування фізичною особою - підприємцем Керімовим Вахабом Агададаш огли у добровільному порядку шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки є підставою для її стягнення в судовому порядку.
Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Керімов Вахаб Агададаш Огли звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року у справі № 915/1395/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що вищевказане судове рішення було прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, виходячи з наступних підстав.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року № 1619.
Звертає увагу, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619 втратив чинність, на підставі постанови Кабінету Міністрів У країни від 01.03.2017 № 109 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Земельна ділянка, навіть самовільна зайнята, повинна відповідати критеріям встановленим Земельним кодексом України, які дозволяють вважати об'єкт окремо визначеною земельною ділянкою.
Отже, в системному зв'язку положень ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 198 ЗК України та п. 7 Методики, можна дійти висновку, що державний контроль за використанням та охороною земель може здійснюватися інспекторами Держгеокадастру, обстеження земельних ділянок повинно проводитися в установленому законодавством порядку, однак, такий порядок на теперішній час не визначено, у зв'язку із втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619, а визначення меж самовільно зайнятої земельної ділянки та, відповідно, визначення згідно із Методикою розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, повинно здійснюватися за кадастровими зйомками.
Однак, матеріали справи не містять даних кадастрової зйомки самовільно зайнятої земельної ділянки.
Апелянт зазначає, що Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 застосовувалася інспекторами Держгеокадастру при визначенні шкоди за користування спірною земельною ділянкою в 2018 році.
Сама Методика з 17.05.2011, коли була прийнята постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6, зазнала низку змін, зокрема, три рази вносилися зміни до п. 7 Методики, який визначає органи та порядок розрахунку шкоди.
Отже, скаржник вважає, що не може бути застосовані Методичні рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу», затверджені наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110, оскільки скасовані наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 червня 2010 року № 478.
За таких обставин, правові позиції викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011, в частині визначення розміру шкоди за зайняття земельних ділянок, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли у 2018 році.
Таким чином, на думку апелянта, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.12.2018 за № 594-ДК/1310/АО/09/01/-18 та від 04.02.2019 № 6-ДК/14АП/09/01/-19, на які посилається прокурор, як на доказ підтвердження самовільного зайняття земельної ділянки та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки без номеру та дати виконані ГУ Держгеокадастру, не є допустимими доказами, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки та відповідно, завдання Позивачу шкоди, оскільки визначення розміру самовільно зайнятої земельної ділянки здійснено ГУ Держгеокадастру у не передбачений законодавством спосіб.
Крім того, скаржник зазначає, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави, оскільки відповідно до долучених Прокурором до позовної заяви доказів ГУ Держгеокадастру здійснювало перевірки щодо спірної земельної ділянки та надавало відповідну інформацію на звернення та запити Прокурора, а не позивача - Миколаївської міської ради, що свідчить про порушення прокурором ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при збиранні доказів, які стали підставою для подання позову.
Крім того, перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду с вищевказаним позовом обґрунтовуючи порушення права держави у праві на земельну ділянку, що належить до комунальної власності (сторінки 1,6,8 позовної заяви).
Проте, як зазначає прокурор з посиланням на ч.3,4 ст.56 ЦПК України, звертається з позовом саме в інтересах держави. Обґрунтовуючи обставини звернення з позовом в інтересах держави тривалим невжиттям Миколаївською міською радою заходів до повернення земельної ділянки та стягнення завданої шкоди.
Скаржник також зазначає, що позивачем обрано спосіб захисту прав власника земельної ділянки - зобов'язати Відповідача повернути земельну ділянку державі.
Стаття 80 ЗК України визначає територіальні громади самостійними суб'єктами права власності на землю, підкреслюючи, що вони реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Разом з тим, Законом не визначається конкретних форм безпосередньої реалізації права власності на землю територіальними громадами.
Натомість, ст. 12, 122 ЗК України прямо передбачено, що розпорядження землями комунальної власності територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних та міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних населених пунктів.
В цих правовідносинах територіальну громаду як власника землі в обов'язковому порядку може представляти виключно відповідний орган місцевого самоврядування.
Таким чином, Прокурором помилково вказано, що такий позов подано в інтересах держави.
У зв'язку із вказаною помилкою, з урахуванням положень ст. 4, 44 ГПК України, Прокурор, помилково визначив позивачем Миколаївську міську раду, як уповноваженого представника держави, у зв'язку з чим не набув процесуальну дієздатність представляти інтереси територіальної громади в особі Миколаївської міської ради.
Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що про самовільне зайняття спірної земельної ділянки Миколаївській міській раді та її виконавчим органам стало відомо ще з травня 2018 року, про що свідчить акт управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 17 .05.2018, однак жодних заходів до припинення її незаконного використання дотепер не вжито.
Перевірка спірної земельної ділянки органами ГУ Держгеокадастру була завершена в 4 лютого 2019 року, тобто, виявлення факту самочинного зайняття спірної земельної ділянки відбулося саму у цю дату.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували направлення органами ГУ Держгеокадастру результатів перевірок спірної земельної ділянки Миколаївській міській раді, отже, не доведеним є факт обізнаності міської ради про самовільне зайняття спірної земельної ділянки та не вжиття нею заходів щодо захисту державних інтересів шляхом її звільнення.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що прокурор 16.04.2019 направив Миколаївській міській раді лист в якому попередив про подання в її інтересах позову про звільнення спірної земельної ділянки. В цьому листі прокурор виклав встановлені ним обставини, які на його думку підтверджують самовільне зайняття спірної земельної ділянки, однак, матеріали справи не містять доказів, які б доводили, що Миколаївська міська рада знаючи про ці обставини не вживала заходів щодо звільнення спірної земельної ділянки.
За доводами апелянта, зазначене свідчить про недоведеність усвідомленої пасивної поведінки органу, уповноваженого на звернення до суду за захистом інтересів держави, та недоведеність нездійснення ним захисту інтересів держави, що виключає наявність підстав для пред'явлення позову прокурором в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради.
Крім того, відповідно до змісту оскаржуваного рішення суду від 17.09.2019 суд прийшов до висновків про наявність підстав для пред'явлення позову прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, у той же час позов прокурором подано в інтересах Миколаївської міської ради, що також свідчить про відсутність підстав для пред'явлення позову прокурором в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі № 915/1395/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року.
Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань.
31.10.2019 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від прокуратури Миколаївської області, в якому прокурор зазначає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підтвердження факту самовільного зайняття Підприємцем спірної земельної ділянки та, як наслідок, завдання відповідної шкоди, що свідчить про порушення інтересів держави. Здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі Миколаївської міської ради, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, викликано винятково необхідністю захисту порушених інтересів держави у порядку визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про необґрунтованість твердження скаржника щодо наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду.
Вимоги апелянта вважає безпідставними та необґрунтованими, та просить апеляційну скаргу ФОП Керімова В.А. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 у справі №915/1395/19 - без змін.
12.11.2019 до суду надійшли письмові пояснення апелянта Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, в яких зазначає:
- Згідно позовної заяви її подано прокурором за результатами проведеної Прокуратурою Миколаївської області перевірки, при цьому не зазначено підстав такої перевірки. Про те, що перевірка, проведена працівниками органу місцевого самоврядування, а також Держгеокадастру, за наслідками яких складено відповідні документи, в тому числі покладені в основу рішення, ініційована Прокуратурою Миколаївської області, випливає із змісту поданих прокурором документів, Отже, звернення Прокуратури про проведення перевірок до органів держави, якими складено відповідні документи, котрі використані Прокуратурою Миколаївської області при проведені перевірки відносно нього, як підприємця, є незаконним втручанням Прокуратури Миколаївської області як в діяльність органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, так і в підприємницьку діяльність ФОП Керімова В.А.
- Зазначаючи Миколаївську міськраду позивачем, прокурор обгрунтував це тим, що Миколаївська міськрада неналежно виконує свої повноваження у спірних правовідносинах, адже державний контроль за додержанням земельного законодавства в частині самовільного зайняття особами землі всіх форм власності, у відповідності із Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", здійснюють органи Держгеокадастру.
- Подані прокурором документи від 19.12.2018, складені працівниками ГУ ДГК у Миколаївській області за наслідками позапланової перевірки, не містять відомостей, які повинні бути відображеними в актах за результатами перевірки, тому така перевірка є незаконною.
Поряд з викладеним, апелянт повідомляє суд апеляційної інстанції про те, що ним дійсно на період проведення реконструкції належної йому на праві власності будівлі, що розміщена на орендованій земельній ділянці біля будинку № АДРЕСА_1 у м. Миколаєві, тимчасово зайнята суміжна земельна ділянка для розміщення будівельних матеріалів та малих архітектурних форм, необхідних для здійснення підприємницької діяльності. Проте, таке не є самовільним зайняттям землі тому, що йому надано згоду на користування цією землею відповідними органами та посадовими особами Миколаївської міськради на період оформленням права оренди цієї землі, що на даний час і вирішується органом місцевого самоврядування.
ФОП Керімов Вахаб Агададаш Огли стверджує, що розмір тимчасово зайнятої ним земельної ділянки є значно меншим площі, вказаній працівниками ГУ ДГК у Миколаївській області в документах, складених за результатами незаконної перевірки, оскільки площа земельної ділянки визначена з порушенням вимог щодо ідентифікації земельної ділянки.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2019 року зупинено апеляційне провадження у справі № 915/1395/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі № 912/2385/18.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 року поновлено апеляційне провадження у справі №915/1395/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року, розгляд справи № 915/1395/19 призначено на 06 жовтня 2020 року об 11-00 год.
Прокурор в судове засідання 06.10.2020 року з'явився, підтримав вимоги апеляційної скарги.
В судове засідання 06.10.2020 року не з'явились представники позивача та відповідача, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, при цьому провадження у справі відкрито з 22.10.2019 року, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 19.09.2012 між Миколаївською міською радою та Керімовим Вахаб Агададаш огли укладено договір оренди землі №2474, за умовами якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 23.12.11 за №12/60 та протоколу аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, яка належить міській раді від 27.06.12 за №1 передає Керімову Вахаб Агададаш огли в оренду земельну ділянку для проектування, будівництва та обслуговування магазину-кафетерію по АДРЕСА_1 площею 200 кв.м. (п.п.1.1.,2.1.).
Відповідно до п.3.1 договір діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації.
Кадастровий номер земельної ділянки 4810136900:05:032:0015.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №165846064 від 08.05.2019 право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано за Керімовим Вахаб Агададаш огли 19.09.18, номер запису 27983559 (а.с.17).
На виконання наказу Держгеокадастру в області від 22.11.2018 № 594-ДК «Про здійснення державного контролю за дотримання земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області проведено обстеження земельної ділянки площею 0,1416 га по АДРЕСА_1 .
Обстеженням зафіксовано порушення під час використання зазначеної земельної ділянки, а саме - самовільне її зайняття фізичною особою -підприємцем Керімовим Вахабом Агагадаш огли, про що складено відповідний акт за № 594-ДК/456/АО/10/01/-18 від 19.12.2018.
Зазначений акт містить підпис Керімова В.А. без зауважень (а.с.33).
19.12.2018 державними інспекторами ГУ Держгеокадастру складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 594-ДК/1310/АПУ09/01/-18 за об'єктом - земельної ділянки площею 0,1416 га по АДРЕСА_1 у місті Миколаєві. Перевіркою встановлено, що вищевказана ділянка самовільно зайнята фізичною особою - підприємцем Керімовим Вахабом Агагадаш огли шляхом розміщення літньої площадки та господарського двору.
За результатами перевірки відносно фізичної особи - підприємця Керімова Вахаба Агададаш огли складено припис №594-ДК/0351Пр/03/01-18 від 19.12.2018, та протокол № 594-ДК/0350П/07/01/-18 від 19.12.2018 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП., які також містять підпис Керімова В.А.(а.с.36-34)
Постановою №594-ДК/0338По/08/01/-18 від 19.12.2018 на фізичну особу - підприємця Керімова Вахаба Агададаш огли накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., який, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.01.2019, сплачено у добровільному порядку.
Крім того, державними інспекторами ГУ Держгеокадастру 19.12.2018 за № 594-ДК/0351/Пр/03/01/-18 надано припис фізичній особі - підприємцю Керімову Вахабу Агададаш огли про усунення у 30-денний термін порушень земельного законодавства.
Державними інспекторами ГУ Держгеокадастру здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на підставі «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007. Розмір заподіяної шкоди склав 54271,77 грн.
У ситуаційному плані міститься розташування спірної займаної відповідачем земельної ділянки (а.с.40).
На виконання наказу ГУ Держгеокадастру в області від 22.01.2019 № 6-ДК державним інспектором проведено повторну перевірку, в ході якої встановлено, що фізична особа - підприємець Керімов Вахаб Агададаш огли вимоги припису № 594-ДК/0351/Пр/03/01/-18 від 19.12.2018 не виконав, а саме: не звільнив, вказану у приписі, самовільно зайняту земельну ділянку.
Зазначене підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.02.2019 № 6-ДК/14/АПУ09/01/-19, приписом, протоколом про адміністративне порушення та постановою про накладення адміністративного стягнення, якою Керімова В.А. вдруге притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф 170 грн. Зазначені документи також підписані Керімовим В.А. без зауважень.
Посилаючись на невиконання відповідачем приписів про усунення порушень та незвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, прокурор в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом про зобов'язання ФОП Керімова Вахаб Агададаш Огли повернути Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1416 га, розташовану по АДРЕСА_1 у місті Миколаєві шляхом демонтажу літнього майданчика та споруд; та стягнення з фізичної особи - підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 54271,77 грн.
Перш за все, судова колегія вважає за доцільне надати правову оцінку доводам та вимогам апеляційної скарги щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", "представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом".
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Тобто, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Згідно частини 4 статті 53 того ж Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, визначальним при вирішенні наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
З урахуванням висновків Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 необхідно зазначити, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих зокрема, і на охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Матеріали справи містять лист прокуратури Миколаївської області від 16.04.2019 року №05/2-386-вих-19, адресований Миколаївській міській раді, в якому повідомлено, що прокуратурою виявлені порушення вимог законодавства при використанні ФОП Керімовим В.А. земельної ділянки площею 0,1416 га вимог земельного законодавства, без відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Враховуючи викладене, а також невжиття Миколаївською міською радою заходів до повернення земельної ділянки та стягнення шкоди, прокуратурою області буде направлено позов в інтересах держави в особі Миколаївської міськради. (а.с.51-52)
Водночас, матеріали справи не містять відповіді Миколаївської міської ради на зазначений лист, також відсутні докази звернення зазначеного органу до суду з позовом про усунення порушень Керімова В.А. у розумний строк.
З матеріалів справи вбачається, що про самовільне зайняття спірної земельної ділянки Миколаївській міській раді та її виконавчим органам стало відомо ще з травня 2018 року, про що свідчить акт управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 17.05.2018, однак жодних заходів до припинення її незаконного використання дотепер не вжито.
Зазначені обставини щодо порушення інтересів держави в земельній і бюджетній сферах, тривале невжиття міською радою заходів до повернення земельної ділянки та стягнення завданої підприємцем шкоди призводять до недоотримання бюджетом коштів та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Миколаївської міської ради в суді.
Зазначене свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу, уповноваженого на звернення до суду за захистом інтересів держави, не здійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для пред'явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.
Приписи чинного законодавства України передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави.Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади є, зокрема, факт нездійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.
Самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, призводить до не облікованого використання земель що сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні.
Крім цього, внаслідок самовільного використання цієї земельної ділянки не забезпечується надходження до місцевих бюджетів відповідних орендних платежів, у тому числі встановлених за результатами земельних торгів, оскільки належні користувачі і власники земель позбавлені можливості приступити до використання цих земель.
Також, відповідачем добровільно не вжито заходів до відшкодування шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття спірних земельних ділянок.
Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків державі, правомірно звернувся до суду з позовом у даній справі, що обґрунтовано визначено судом першої інстанції.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За приписами ст. ст. 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок тощо; д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
Відповідно до ст. 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.
Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, серед інших, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
Згідно з п. 1, 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 (далі - Положення), Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
У пункті 3, підпунктах 30, 31, 34 пункту 4 цього Положення визначено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі, за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття; розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.
На виконання визначених законодавством завдань та повноважень органу контролю, Головним управлінням Держгеокадастру в області у грудні 2018 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства
За результатами цієї перевірки 19.12.2018 державним інспектором складено акт обстеження земельної ділянки № 594-ДК/456/АО/10/01/-18, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №594-ДК/1310/АП/09/01/-18, протокол № 594-ДК/0350П/07/01/-18 від 19.12.2018 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, припис №594-ДК/0351/Пр/03/01/-18 від 19.12.2018 про усунення порушень земельного законодавства, постанову №594-ДКУ0338По/08/01/-18 від 19.12.2018 про накладення на підприємця адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. та здійснено розрахунок розміру заподіяної шкоди.
Зокрема, державним інспектором було зафіксовано факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,1416 га по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві.
Повторною перевіркою, проведеною 04.02.2019 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №6-ДК від 22.01.2019, Головним управління Держгеокадастру в області у присутності відповідача встановлено, що підприємцем припис від 19.12.2018 не виконано, земельну ділянку не звільнено, земельна ділянка площею 0,1416 га використовується підприємцем під розміщення літньої площадки та господарського двору, про що свідчить акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №6-ДК/14/АП/09/01/-1 від 04.02.2019.
За результатами цієї перевірки відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 188-5 КУпАП - не звільнення земельної ділянки площею 1416 кв.м комунальної власності у встановлений термін за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Приписом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №6-ДК/0006Пр/03/01/-1 від 04.02.2019 зобов'язано відповідача усунути порушення вимог земельного законодавства у 30-денний термін та про виконання припису повідомити Управлінню контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до 04.03.2019.
Припис отримано особисто 04.02.2019.
Отже, органами Держгеокадастру двічі проводились перевірки стосовно використання ФОП Керімовим В.А. самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,1416 га. по АДРЕСА_1 у місті Миколаєві - 19.12.2018 року та 04.02.2019 року.
Обстеженнями зафіксовано порушення під час використання зазначеної земельної ділянки, а саме - самовільне її зайняття фізичною особою -підприємцем Керімовим Вахабом Агагадаш огли, про що складено відповідні акти, приписи про усунення порушень, протоколи та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судова колегія враховує, що зазначені документи підписані особисто Керімовим В.А. без зауважень, штрафи, накладені постановами, відповідачем сплачені в добровільному порядку, що свідчить про визнання ним факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності чи оренди за фізичною особою - підприємцем Керімовим Вахабом Агададаш огли на вказану земельну ділянку не зареєстровано.
Таким чином, фізична особа - підприємець Керімов Вахаб Агададаш огли не набув права користування спірною земельною ділянкою.
Пунктом 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 визначено, що згідно з п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 110 від 12.09.2007 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.
Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
Відповідно до п. 3.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (далі - Методика).
Апелянт помилково посилається на Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619, оскільки пунктом 7 Методики, чинним на час проведення перевірки, передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розмір шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 44, ст. 1896).
Тобто, Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів застосовується у разі нанесення шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, тоді як у даній справі предметом позову є стягнення шкоди, заподіяної державі.
Тому посилання апелянта на втрату чинності Порядку не має значення для розгляду даного спору.
Відповідно до інформацій Миколаївської міської ради рішення про надання дозволу фізичній особі - підприємцю Керімову Вахабу Агададаш огли на використання спірної земельної ділянки не приймалися, будь-які угоди щодо її використання з підприємцем не укладалися.
Таким чином, встановлено, що фізична особа - підприємець Керімов Вахаб Агададаш огли використовує спірну земельну ділянку за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про її передачу у власність або надання у користування та за відсутності відповідного правочину, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Зазначені дії фізичної особи - підприємця Керімова Вахаб Агададаш огли в розумінні ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчать про вчинення самовільного зайняття земельної ділянки.
Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Відповідно до ч.3 ст.212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Щодо посилання апелянта на відсутність кадастрової зйомки земельної ділянки судова колегія зазначає, що актами обстеження, перевірки встановлена площа займаної відповідачем земельної ділянки, з чим погодився Керімов В.А., підписуючи матеріали перевірок та приписи відповідних органів.
Крім того, у поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції 12.11.2019, апелянт Фізична особа-підприємець Керімов Вахаб Агададаш Огли повідомив, що ним дійсно на період проведення реконструкції належної йому на праві власності будівлі, що розміщена на орендованій земельній ділянці біля будинку № АДРЕСА_1 у м. Миколаєві, тимчасово зайнята суміжна земельна ділянка для розміщення будівельних матеріалів та малих архітектурних форм, необхідних для здійснення підприємницької діяльності.
Посилання апелянта на отримання відповідних дозволів на час реконструкції не підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання ФОП Керімова Вахаб Агададаш Огли повернути Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1416 га, розташовану по АДРЕСА_1 у місті Миколаєві шляхом демонтажу літнього майданчика та споруд.
Згідно інформації ГУ Держгеокадастру в області від 11.04.2019 вартість 1 кв.м земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 175,69 грн., коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки становить -1,897, а тому вартість земельної ділянки площею 1416 кв.м становить 471930,05 грн.
Частиною 1 ст. 211 ЗК України встановлено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни несуть цивільну відповідальність відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про охорону земель» особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом, у тому числі за самовільне зайняття земельних ділянок. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України у повному обсязі особами, що її заподіяли.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області 19.12.2018 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка склала 54 271,77 гривень та на даний час не відшкодована.
Судова колегія вважає обґрунтованим та вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування відповідачем до загального фонду місцевого бюджету Миколаївської міської ради шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка склала 54 271,77 гривень.
При цьому, апелянтом не надано свого контррозрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який він вважає вірним.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року по справі № 915/1395/19 без змін, а апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями ст. ст. 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року по справі № 915/1395/19 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.10.2020 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Г.П. Разюк