Справа № 638/11840/19
Провадження № 1-кп/638/765/20
07 жовтня 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018220480004410 від 13.11.2018 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України ,-
встановив:
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова на стадії судового розгляду знаходяться матеріали кримінального провадження №12018220480004410 від 13.11.2018 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження на стадії судового розгляду ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу, обвинувачений не заперечував проти його задоволення.
Ухвалою суду від 12 серпня 2020 року відносно ОСОБА_4 на стадії судового розгляду продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10 жовтня 2020 року.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується, що ризики, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України встановлені під час застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, а саме: необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне провадження.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, у вчиненні злочинів, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, підтверджують доводи сторони обвинувачення про наявність зазначених ризиків.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання продовжують існувати та не зменшилися.
Під час розгляду питання щодо продовження ОСОБА_4 на стадії судового розгляду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом знову вивчалась можливість застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше неоднарозово судимий, є підстави вважати, що знаходячись на свободі він може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду, приймаючи до уваги невідворотність можливого покарання, яке йому загрожує за скоєння умисних кримінальних правопорушень за сукупністю вироків, а тому, суд знову вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та продовжує на стадії судового розгляду останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.314-316,331, 334, 369 КПК України, суд, -
Продовжити на стадії судового розгляду відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під ватрою строком на 60 діб - до 05 грудня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1