Справа № 638/17480/17
Провадження № 2/638/1958/20
29 липня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Шишкіна О.В.,
за участю секретарів Скрипаченко В.Р., Голуб Ю.О., Котяш Н.В., Подосокорської А.О., Кириллової К.С.
представників позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку зального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політика Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною , -
встановив:
До Дзержинського районного суду м.Харкова звернулась ОСОБА_4 із позовом, в якому просить, з урахуванням уточнень позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти з ОСОБА_3 на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що14.03.2016 року Московським районним судом м.Харкова було винесено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яким встановлено, що шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені з квітня 2015 року. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем та перебуває повністю на її утриманні. Матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає, хоча має таку можливість та зобов'язаний утримувати дитину. Зазначає, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не створює умов для отримання дитиною освіти та ін. Вважає, що поведінка відповідача та свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що проти позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав заперечує з тих підстав, що наприкінці літа 2015 року він поїхав до Польші з метою працевлаштування та отримання заробітку для родини. В цей час позивач звернулась до Московського районного суду м.Харкова із позовною заявою про розірвання шлюбу. Вказує, що у позовній заяві ОСОБА_4 зазначила, що ним в добровільному порядку передаються грошові кошти на утримання дитини, продукти харчування та ін.допомога. 30.12.2015 року він через свого представника надав до Московського районного суду м.Харкова заяву, якою просив надати сторонам час для примирення. Судом надано строк для примирення до 01.03.2016 року. При цьому в ухвалі судом зазначено, що позивач в судовому засіданні заперечувала проти примирення. 14.03.2016 року заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова вирішено розірвати шлюб між подружжям. Вказаним рішенням встановлено, що позивач тривалий час проживає однією сім'єю з іншим чоловіком, в зв'язку з чим наполягала на розірванні шлюбу. Також вказує, що позивач до грудня 2015 року продовжувала проживати разом із дитиною за адресою її чоловіка - ОСОБА_3 АДРЕСА_1 . Вказує, що з того часу, як позивач разом з дитиною пішла жити до іншого чоловіка, вона приховувала від нього адресу їх фактичного проживання. Позивач декілька разів приводила дитину на зустріч з батьками відповідача, під час яких батьки відповідача передавали гроші на подарунки для дитини. Зустрічі відбувались на вулиці в парку. В подальшому позивач перешкоджає спілкуванню дитини з відповідачем за допомогою засобів зв"язку, перешкоджає його батькам спілкуватись зі своєю онукою, сестрі відповідача спілкуватися зі своєю племінницею, робить все для того, щоб їх спільна донька взагалі не знала і не пам'ятала рідного батька та його родичів. Про адресу фактичного проживання позивача та їх доньки відповідач дізнався тільки з інформації, викладеної в позовній заяві. ОСОБА_4 жодного разу не повідомляла щодо захворювання дочки, про необхідність оперативного втручання, не просила допомоги ані у відповідача, ні в його батьків, які постійно проживають в м.Харкові. Про захворювання дочки та про проведену операцію він дізнався також із доданих до позову копій документів. Зазначає, що позивач не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов"язків відносно дитини. Також вказує, що у нього на даний час немає фізичної можливості приймати участь у вихованні дитини через те, що він починаючи з серпня 2015 року перебуває в Польщі. На підставі викладеного просив відмовити в частині позовний вимог про позбавлення його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 .
В подальшому відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 , в якій просить з урахуванням уточнень зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою - ОСОБА_5 ; усунути перешкоди в спілкуванні та вихованні малолітньої дитини шляхом визначення способу участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дитини та встановити наступний час для зустрічі з дитиною: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, щовівторка та щочетверга з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, півтора місяця влітку для спільного відпочинку та половина осінніх, зимових, весняних канікул, в день побачення з донькою ОСОБА_3 має право забирати доньку з дому/школи особисто, необмежене спілкування дитини з батьком засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку, спілкування з дитиною в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет. Також просив стягнути з ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені у відзиві на первісну позовну заяву.
Ухвалою від 12.12.2107 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в судове засідання з викликом сторін.
Ухвалою суду 13.03.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 18.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просили задовольнити. Щодо зустрічного позову поклався на розсуд суду.
Відповідач у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову в цій частині. Щодо стягнення аліментів - не заперечував. Зустрічний позов підтримав. Також в судовому засіданні відмовився від допиту свідків.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення, згідно яких вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог, надав висновок про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дитини, просив справу розглядати без участі представника Департаменту.
Суд, заслухавши вступне слово учасників провадження, з'ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв'язку, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 10,81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Частиною 4 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так заочним рішенням Московсього районного суду м.Харкова від 14.03.2016 року встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, від якого мають дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначеним рішенням розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який було зареєстровано 28.09.2013 року. Рішення набрало законної сили 15.04.2016 року. Доказів його скасування до суду не надано.
В подальшому позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » у зв'язку з укладенням шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 29.04.2017 року.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що дитина ОСОБА_5 після розірвання шлюбу проживає разом з матір'ю - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач в позові та її представник в поясненнях зазначає, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не створює умов для отримання дитиною освіти та ін. Вважає, що поведінка відповідача та свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Згідно довідки №01/782 від 31.08.2017 року, наданої головним лікарем КЗОЗ «»Обласна дитяча клінічна лікарня №1, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась на лікуванні в ОДКЛ №1 з 15.08.2017 року по 17.08.2017 року з приводу пахової грижі справа. Знаходилась з дитиною на підписувала інформовану добровільну згоду на операцію та знеболення мати дитини ОСОБА_4 .
З листа №01-10/126112 від 28.08.2017 року, наданого в.о.головного лікаря КНП «Харківська міська дитяча поліклініка №1», вбачається, що дитина ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_3 , перебуває під наглядом фахівців комунального закладу з народження. Дитячу поліклініку для обов'язкових медичних оглядів дитини відвідує у супроводі матері. Батько дитини ОСОБА_3 з питань, які стосуються здоров'я дитини, до лікувального закладу не звертався.
Згідно листа №09-07-1097 від 06.09.2017 року, наданого начальником Поштамту-ЦПЗ №1 візуальною перевіркою бази даних відділення поштового зв'язку Харків, 45 встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.08.2016 року по 31.07.2017 року поштові перекази від ОСОБА_3 в виплаті не значаться.
З довідки №20 від 17.11.2017 року за підписом завідувача ДНЗ №324 вбачається, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно виховується в дошкільному навчальному закладі №324 Слобідського району з 18.09.2017 року. Протягом перебування дитини в закладі, зі слів вихователя, активну участь в її житті приймає мати дівчинки, ОСОБА_4 . Батько дитини ОСОБА_3 , жодного разу в закладі не з'являвся та життям дитини не цікавився.
З довідки №02-14/76 від 23.11.2017 року за підписом директора КЗ «ЦДЮТ 4» вбачається, що дитина ОСОБА_5 відвідує гурток «Основи хореографічного мистецтва» в закладі з 01.09.2017 року. Мати ОСОБА_4 приводить дитину на заняття, приділяє достатньо уваги дочці, спілкується з керівником гуртка з різноманітних питань навчання та розвитку ОСОБА_5 . Батько дитини не з'являвся в КЗ «ЦДЮТ 4».
Відповідно до ст..8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю (батьком).
Згідно ст.ст.3,9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка відповідно до ст.9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно ст..12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Пленум Верховного Суду України в пунктах 15 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно ст.164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
При цьому тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п 16 ППВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Разом із цим позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
З наданого до суду відзиву на позовну заяву та пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні, вбачається, що відповідач дитину ОСОБА_5 дуже любить та бажає допомагати й приймати участь у її утриманні та вихованні. Пояснює, що з того часу, як позивач разом з дитиною пішла жити до іншого чоловіка, вона приховувала від нього адресу їх фактичного проживання. Позивач декілька разів приводила дитину на зустріч з батьками відповідача, під час яких батьки відповідача передавали гроші на подарунки для дитини. Зустрічі відбувались на вулиці в парку. Вказує, що позивач перешкоджає спілкуванню дитини з відповідачем за допомогою засобів зв"язку, перешкоджає його батькам спілкуватись зі своєю онукою, сестрі відповідача спілкуватися зі своєю племінницею. Про адресу фактичного проживання доньки відповідач дізнався тільки з інформації, викладеної в позовній заяві. Про захворювання дочки та про проведену операцію він дізнався також із доданих до позову копій документів. Із можливістю спілкуватися з дитиною дійсно має труднощі через неприязне ставлення позивачки до нього. До суду та органів опіки з цього приводу не звертався через надію на самостійне вирішення цього питання з позивачем. Тривалий час не міг особисто спілкуватися з дитиною оскільки виїхав до Польщі на заробіток для родини. Зазначає, що не бажає розлучатися з дитиною, ніколи не відмовлявся від неї та не відмовиться.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішення по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Частиною 4 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст.19 СК України).
Згідно висновку №151 від 16.02.2018 року, наданого Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, який діє від імені органу опіки та піклування в інтересах дитини, Департамент служб у справах дітей вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає зазначений висновок таким, що винесений без достатніх правових підстав, оскільки він недостатньо обґрунтований, має формальний характер, в ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з відповідачем щодо врегулювання конфлікту між сторонами, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини.
При цьому суд врахував характер поведінки відповідача, наявність певних перешкод у спілкуванні з дитиною, саму особу ОСОБА_3 , його бажання виконувати обов'язки з виховання дитини, а тому не погодився із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно дитини, оскільки такий висновок є недостатньо обґрунтований та суперечить інтересам дитини.
Судом встановлено, що конфліктні відносини сторін, проживання дитини в сім'ї матері стали причинами усунення батька від виховання доньки.
Суд вважає, що відповідач мав можливість вживати більше заходів для отримання можливості брати участь у вихованні доньки, однак зазначене не свідчить про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав.
Обставини справи не містять в собі доказів, які б свідчили про винне, свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а навпаки свідчать про його бажання бачити та спілкуватися з донькою, приймати участь у фізичному та духовному розвитку дитини, надавати необхідну матеріальну допомогу та підтримку для її виховання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати меті такого заходу: захисту інтересів дитини та стимулювання батька щодо належного виконання своїх обов'язків, та не забезпечить інтереси дитини, оскільки остаточно розірве її зв'язок із батьком.
Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, суд приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ..
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст..78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи аргументи, надані сторонами в судовому засіданні, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов'язку не надала належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції щодо свідомого нехтування відповідачем своїх батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої дитини, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову про позбавлення батьківських прав не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині за його недоведеністю.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Згідно ч. 2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня та дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності зі ст..12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальний становище дитини та платника аліментів, відсутність даних про перебування на утриманні у платника аліментів неповнолітніх дітей, інших непрацездатних осіб, приймаючи до уваги інші обставини, які мають значення по справі, доходить висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, суд виходить з наступного.
Зі змісту зустрічного позову, пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні, а також досліджених матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 має перешкоди у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5 , які чинить мати дитини.
У відповідності до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.
Згідно ст.157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
При наявності спору чи таких стосунків між батьками, що не уможливлюють укладення договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, в порядку ст.158 СК України за заявою мати або батька дитини орган опіки і піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Згідно висновку №221 від 06.-4.2018 року, наданого Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, який діє від імені органу опіки та піклування в інтересах дитини, Департамент служб у справах дітей вважає за недоцільне встановлення порядку участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає зазначений висновок таким, що винесений без достатніх правових підстав, оскільки він недостатньо обґрунтований, має формальний характер, в ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на недоцільність встановлення порядку участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з відповідачем щодо врегулювання конфлікту між сторонами.
Згідно зі ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. І тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини шляхом встановлення періодичності чи систематичності побачень, можливості спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, місця та часу їхнього спілкування.
ОСОБА_5 досягла віку шести років чотирьох місяців і тому її вік позволяє спілкування батька з нею без присутності матері, але в обмежений час. Тому суд з врахуванням віку та стану здоров'я дитини вирішує встановити відповідні дні та час для спілкування дитини з батьком з відвідуванням дитиною його місця проживання, оскільки він мешкає разом з батьками і дідусь та бабуся також бажають спілкування з дитиною. Суд вважає доцільним встановити чотири дні на місяць для спілкування його з дитиною в першу та третю суботу та другу та четверту неділю. Час для спілкування встановити з 10 години до 19 години, що буде відповідати дійсному спілкуванню та участі у вихованні батька дитини.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог в частині, що викладені вище.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 13, 76-81,133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політика Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів- задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.11.2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною - задовільнити частково.
Встановити порядок участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини, згідно якого встановити наступний час для зустрічі з дитиною:
- перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10:00 години до 19:00 години.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Судовий збір сплачений позивачем ОСОБА_4 у розмірі 640 гривень залишити за позивачем.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 10.08.2020 року.
Сторони та інші учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;
третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, 61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 55.
Головуючий суддя: О.В. Шишкін