Справа № 638/17736/18
Провадження № 2/638/468/20
15 липня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Шишкіна О.В.,
за участю секретарів Кириллової К.С., Голуб Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, -
встановив:
Позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів за Договором про сплату аліментів на дитину від 26.11.2015 року у сумі 10 350 доларів США, заборгованість зі сплати додаткових витрат на утримання дитини за Договором про сплату аліментів на дитину від 26.11.2015 року у розмірі 1500 дол.США. та пеню у зв'язку з простроченням сплати аліментів за Договором про сплату аліментів на дитину від 26.11.2015 року у розмірі 10350 дол.США.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 07.07.2007 по 30.11.2015 року. У шлюбі у них народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дзержинського районного суду від 30.11.2015 року шлюб між сторонами розірвано. Для владнання питань, пов'язаних із вихованням і доглядом за дитиною між позивачем і відповідачем було укладено договір від 26.11.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. і зареєстрованим за реєстровим номером 4102. Згідно з умовами цього договору після розірвання шлюбу між позивачем і відповідачем дитина проживатиме разом з матір'ю та залишиться у неї на вихованні й утриманні до досягнення повноліття. При цьому відповідач згідно з умовами цього договору зобов'язався брати участь у вихованні і утриманні дитини і сплачувати аліменти та додаткові витрати на її виховання. Для визначення обсягу і порядку сплати аліментів і додаткових витрат на виховання дитини між сторонами також було укладено договір про сплату аліментів на дитину від 26.11.2015, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. і зареєстрованим за реєстровим номером 4103, згідно умов якого відповідач зобов'язався сплачувати позивачці аліменти щомісяця до досягнення дитиною повноліття, а якщо вона продовжить навчання і після цього, то досягнення нею 23 років, у сумі, що еквівалентна 300 доларам США щомісяця, не пізніше 7-го числа поточного місяця, за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення відповідного платежу у безготівковій формі шляхом перерахування суми, що належить до сплати, на картку позивачки. Крім цього відповідач зобов'язався сплачувати також додаткові витрати на виховання дитини, зокрема, витрати на забезпечення літнього відпочинку дитини раз на рік в сумі, що еквівалентна 500 доларам США, за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення відповідного платежу, для забезпечення літнього відпочинку дитини, починаючи з 2016 року. Виплата повинна бути здійснена до кінця травня поточного року. Однак за весь час дії цього договору позивачка отримала аліменти лише в сумі 450 доларів США. Таким чином, за підрахунком позивача сумарна заборгованість по сплаті аліментів за весь цей строк складає суму, еквівалентну 10 350 доларів США (10200 доларів США - сума аліментів за період з лютого 2016 по листопад 2018 року (всього 34 місяці), а також 150 доларів США - за січень 2016 року), а по сплаті додаткових витрат на виховання дитини - 1500 доларів (за 2016, 2017, 2018 роки). Загальна сума, що підлягає сплаті, складає суму, еквівалентну 11 850 доларів США. Також позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 10350 дол.США на підставі ст.196 СК України. Вказує, що неодноразово намагалася звернутись до відповідача з проханням виплатити аліменти та інші виплати, передбачені зазначеним договором. Однак у зв'язку зі знаходженням його офіційно зареєстрованого місця проживання на тимчасово окупованій території, встановити місце його фактичного перебування виявилося складно. Тому звернення позивача не дали результатів щодо вирішення спору.
Ухвалою судді від 15.02.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 02.04.2020 року було здійснено перехід від спрощеного позовного провадження без виклику до спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та призначено дату судового засідання на 20.05.2019 року о 15:45 год.
20 травня 2019 року представником позивача подано клопотання про складення і направлення судового доручення з метою вручення відповідачу копій документів, у якому зазначено про те, що відповідач постійно проживає та працює в республіці Казахстан.
Ухвалою від 20.05.2019 року Дзержинським районним судом м. Харкова за клопотанням Позивача було задоволено та доручено компетентному суду Республіки Казахстан виконати наступні процесуальні дії: вручити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Ялта, АР Крим) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання малолітньої дитини; допитати ОСОБА_2 в якості відповідача у справі про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини; витребувати у відповідача відомості про його щомісячний дохід.
Дзержинським районним судом м. Харкова було надіслано судове доручення разом з усіма документами по цій справі до Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
01 червня 2020 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з листом № 14698/35477/2/20/09 від 01.06.2020, яким повідомило про виконання судового доручення на території Республіки Казахстан, а саме: про вручення надісланих документів відповідачу, а також допит відповідача. Разом з листом Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) надіслало на адресу Дзержинського районного суду м. Харкова документи, що підтверджують вручення відповідачу позовної заяви разом з усіма додатками, а також ухвал та інших документів, що надсилалися судом, а також письмові пояснення відповідача. Судове доручення було виконано.
З гідно письмових пояснень відповідача по справі, останній заперечує проти позову, посилаючись на те, що договір про сплату аліментів був підписаний відповідачем під тиском з боку позивача, яка, користуючись правом опіки, могла заборонити відповідачу виїзд за кордон. Зазначає, що з договору був виключений пункт про передання його частки в придбаній квартирі, оскільки частка була передана в рахунок обов'язків відповідача, з 2015 року по теперішній час в Республіці Казахстан відповідач не працює і не отримує ніякого доходу, оскільки в нього немає робочої візи. Крім цього зазначає, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною з 2016 року. Рішення про присутність чи ні на суді прийняти не може, у зв'язку із забороною виїзду з Республіки Казахстан і в'їзду в України із за пандемії.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, її представник надав заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просила задовольнити.
Суд, з'ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши кожний окремо та у їх сукупності й взаємозв'язку, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Цей факт підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 26.05.2009 року Мереф'янською міською радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 129.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.11.2015 року у справі № 638/17365/15-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із позивачем. Ці обставини визнаються сторонами.
Також судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для владнання питань, пов'язаних із вихованням і доглядом за дитиною було укладено Договір від 26.11.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. і зареєстрованим за реєстровим номером 4102, згідно з умовами якого після розірвання шлюбу між сторонами дитина проживатиме разом з матір'ю та залишиться у неї на вихованні й утриманні до досягнення повноліття (п. 1.1. Договору). При цьому відповідач згідно з умовами цього Договору зобов'язався брати участь у вихованні і утриманні дитини і сплачувати аліменти та додаткові витрати на виховання дитини (пункти 2.1.1. і 2.1.3. Договору).
Крім цього, для визначення обсягу і порядку сплати аліментів і додаткових витрат на виховання дитини між сторонами також було укладено Договір про сплату аліментів на дитину від 26.11.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. і зареєстрованим за реєстровим номером 4103, згідно з п. 3.1 якого відповідач зобов'язався сплачувати позивачці аліменти у сумі, що еквівалентна 300 доларам США щомісяця, не пізніше 7-го числа поточного місяця, за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення відповідного платежу. Згідно з п. 3.3. цього ж договору, зазначена сума аліментів підлягає оплаті у безготівковій формі шляхом перерахування суми, що належить до сплати, на картку Позивачки № НОМЕР_2 в Харківській філії ПАТ КБ «Приватбанк» PBANUA2X або на картку № НОМЕР_3 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570. При цьому згідно з п. 3.4. Відповідач зобов'язувався сплачувати аліменти щомісяця до досягнення дитиною повноліття, а якщо вона продовжить навчання і після цього, то досягнення нею 23 років.
Крім цього згідно з п. 4.1. договору відповідач зобов'язався сплачувати також додаткові витрати на виховання дитини. Згідно з п. 4.3. відповідач зобов'язався сплачувати витрати на забезпечення літнього відпочинку Дитини раз на рік в сумі, що еквівалентна 500 доларам США, за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення відповідного платежу, для забезпечення літнього відпочинку дитини, починаючи з 2016 року. Виплата повинна бути здійснена до кінця травня поточного року.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК Укрїни батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ст..181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Встановлений частиною другою статті 189 СК України порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист.
Так, відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом встановлено, що на виконання договору про сплату аліментів позивачка отримала аліменти в сумі 450 доларів США (300 доларів - переказом від 19.12.2015, 150 доларів - переказом від 29.12.2015), що підтверджується випискою по карті № НОМЕР_2 в Харківській філії ПАТ КБ «Приватбанк» PBANUA2X.
На вказані картки № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4 здійснювалося лише зарахування заробітної плати позивачки, а також зарахування грошових коштів, які надходили від матері відповідача, ОСОБА_4 (паспорт громадянина НОМЕР_5 , виданий 02.06.2014 Федеральною міграційною службою РФ, КП 900-002. Ця обставина підтверджується заявами на переказ грошових коштів FXJJ02187 від 01.02.2018, FXJJ0218566 від 28.02.2018, FXJJ0318419 від 22.03.2018, FXJJ0318607 від 30.03.2018.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 свої обов'язки за договором від 26.11.2015 року належним чином не виконав, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів згідно договору від 26.11.2015 року в сумі 10 350 доларів США, а також заборгованість зі сплати додаткових витрат на утримання дитини за договором від 26.11.2015 року у розмірі 1500 дол.США.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений строк.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Відповідно до приписів ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до п. 22 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батаками договором, застосовується лише за наявності прямої вказівки про це в договорі.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі прострочення сплати коштів за цим Договором, відповідач сплачує пеню в розмірі трьох відсотків від суми несплачених або несвоєчасно сплачених аліментів і(або) додаткових витрат та виховання дитини за кожен день прострочення.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги заявлений позивачем розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 пені у розмірі 10 350 дол.США.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки відповідач, на виконання свого процесуального обов'язку не надав належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 184, 185, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 77, 78, 81,141, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів за договором про сплату аліментів на дитину від 26.11.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. і зареєстрованим за реєстраційним номером 4103, у сумі в розмірі 10 350 (десять тисяч триста п'ятдесят) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати додаткових витрат на утримання дитини за договором про сплату аліментів на дитину від 26.11.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. і зареєстрованим за реєстраційним номером 4103, у сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пеню у зв'язку з простроченням сплати аліментів за договором про сплату аліментів на дитину від 26.11.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. і зареєстрованим за реєстраційним номером 4103, у сумі в розмірі 10 350 (десять тисяч триста п'ятдесят) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_7 , уродженець, м. Ялти, АР Крим, останнє відоме місце поживання: АДРЕСА_2 ; на теперішній час проживає: Республіка Казахстан, м. Нур-Султан.
Головуючий суддя: О.В. Шишкін