30 вересня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2020, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шалигіне, Глухівського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України і призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 80 годин громадських робіт, які відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 72 КК України відповідають 10 дням позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 186 КК України у виді 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено засудженому ОСОБА_7 остаточно до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він 21 січня 2018 року приблизно о 00:45 год., перебуваючи на подвір'ї домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , належному ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, стоячи навпроти останньої, штовхнув її обома руками в спину, після чого ОСОБА_6 впала на землю, опинившись в горизонтальному положенні обличчям вниз. Після цього ОСОБА_7 умисно наніс їй близько 5-6 ударів ногами в середню частину тулуба та близько 6-8 ударів правою рукою в область голови та обличчя. Потім, ОСОБА_7 , тримаючи ОСОБА_6 правою рукою за волосся потягнув її до спальної кімнати будинку, що за вищевказаною адресою, та штовхнувши її на диван, притримуючи за ліве плече правою рукою, згодом тією ж рукою умисно наніс один удар в ліву частину обличчя. Після вчинених дій ОСОБА_7 пішов до іншої кімнати будинку з метою принести ОСОБА_6 склянку води та повернувшись умисно правою рукою скинув останню на підлогу таким чином, що ОСОБА_6 впала на коліна, після чого ОСОБА_8 умисно наніс останній приблизно 3-4 удари правою рукою по обличчю.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 завдав ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді: синців в параорбітальній ділянці зліва, по передньо - зовнішній поверхні у верхній третині по задньо - внутрішній поверхні у середній третині, по передній поверхні в середній третині лівого плеча по боковій поверхні в ділянці верхнього краю клубової кістки зліва, по боковій поверхні в середній третині правого стегна по задньо-внутрішній поверхні у верхній третині правого стегна, крововиливи, в білкову оболонку лівого ока, по внутрішній поверхні щічної ділянки зліва, тим самим заподіяв останній тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім цього, 21 січня 2018 року приблизно о 00:55 год., ОСОБА_7 перебуваючи у одній із кімнат приватного будинку, належного ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, передбачаючи негативні наслідки своїх дій, усвідомлюючи, що за його діями спостерігає ОСОБА_6 , з підлоги відкрито викрав мобільний телефон марки «Ргеstigio» моделі 1180 DS білого кольору із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_1 , вартістю 600 гривень, який поклав до кишені штанів, в які був одягнутий.
Після цього, ОСОБА_7 разом із викраденим майном з місця злочину зник, тим самим розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 600 гривень.
Потерпіла ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що постановляючи обвинувальний вирок, суд належним чином не врахував фактичні обставини та неправильно кваліфікував дії обвинуваченого, які мають бути кваліфіковані за ч.3 ст. 187 КК України, як розбій, поєднаний з проникненням у житло. Крім того вказує на порушення її прав органом досудового розслідування та суду, що позбавило її можливості подати цивільний позов, звернутись з клопотанням про призначення судово-медичної експертизи, ознайомитись з матеріалами провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
З огляду на те, що у своїй апеляційній скарзі потерпіла не ставить питання про прийняття апеляційним судом рішення, яке б погіршувало становище обвинуваченого, колегія суддів визнає за можливе провести апеляційний розгляд без його участі.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Цілком очевидно, що прийняття судом рішення про недоцільність дослідження доказів не повинно суперечити завданням кримінального провадження.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків завдав потерпілій ОСОБА_6 5-6 ударів ногами по тулубу, 6-8 ударів рукою в область голови, після чого схопив потерпілу за волосся, затягнув її до спальної кімнати, де наніс ще 3-4 удари рукою по обличчю, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Одразу ж після цього ОСОБА_7 заволодів мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_6 .
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.186 КК України як умисне легке тілесне ушкодження та відкрите викрадення чужого майна.
Приймаючи рішення про недоцільність дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції проігнорував істотні недоліки обвинувального акту, у якому не зазначається про конкретний характер неприязних стосунків, які виникли між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_6 , та не звернув увагу на той факт, що ОСОБА_7 заволодів майном потерпілої одразу ж після застосування до неї насильства, що ставить під сумнів правильність кваліфікації його дій, адже може свідчити про застосування обвинуваченим насильства з метою подолання опору потерпілої та безперешкодного заволодіння її майном.
При цьому суд допитав обвинуваченого поверхово, не з'ясувавши мотиву спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, та взагалі не допитав потерпілу, хоча це було необхідно для з'ясування обставин вчинення злочину та перевірки правильності кваліфікації дій обвинуваченого.
В судовому засіданні апеляційного суду потерпіла повідомила, що ОСОБА_7 здійснив напад на неї із застосуванням насильства та проникнув до її житла з метою заволодіння майном. Жодних неприязних стосунків між ними не було.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції всупереч завданням кримінального провадження безпідставно застосував положення ч.3 ст.349 КПК України та визнав недоцільним дослідження доказів, хоча повинен був з'ясувати усі обставини кримінального провадження з метою забезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів потерпілої.
Законне і обґрунтоване рішення у цьому кримінальному провадженні може бути прийняте лише за результатами всебічного, повного та безпосереднього дослідження доказів та встановлення усіх фактичних обставин у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни вироку.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, і зокрема про безпідставне застосування до нього положень ст.75 КК України, тому суду першої інстанції необхідно врахувати позицію потерпілої під час нового судового розгляду.
З огляду на те, що рішення суду апеляційної інстанції скасовується у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, суд першої інстанції вправі за результатами судового розгляду погіршити положення обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2020 щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3