Справа №755/13959/19 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3011/2020 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.ст.176, 183 КПК України
30 вересня 2020 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року, якою продовжено застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 11 вересня 2020 року включно.
Зазначене рішення обґрунтоване тим, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинуваченого від суду, офіційно ніде не працює, може впливати на потерпілого та свідків. На даний час у суду відсутні достовірні дані, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає його перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід.
Не погоджуючись із вказаним рішенням обвинуваченим ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, у якій він просить переглянути рішення суду першої інстанції про продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати щодо нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду першої інстанції обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст.55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
ЄСПЛ у своєму рішенні від 04.12.1995 (справа справі «Bellet v. France») зазначив, що ст.6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КПК України).
У Рішенні Конституційного Суду України №4-р/2019 від 13.06.2019 (справа №3-208/2018(2402/18) щодо ОСОБА_8 зазначено, що положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зобов'язано Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене частиною другою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Чинним КПК України не передбачено процедуру апеляційного оскарження такої категорії ухвал. Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.
За таких обставин обвинувачений ОСОБА_7 має право на оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14.07.2020 року, і його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Проте, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.
Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону районним судом було дотримано в повному обсязі.
Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, та внаслідок якого заподіяно тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.
Покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про його особу, який не має міцних соціальних зв'язків, а також постійного джерела доходу, відсутність даних про неможливість подальшого перебування під вартою, належних гарантій, які б переважали ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, районний суд дійшов правильного висновку, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На думку колегії суддів, районний суд дійшов правильного висновку про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.7, 9, 176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року, якою продовжено застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 11 вересня 2020 року включно - без змін.
Головуючий :
Судді :