05 жовтня 2020 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 760/27914/19
Номер провадження № 22-ц/824/10501/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В.В., Шахової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу Семашка Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Українця В. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення коштів,
У жовні 2019 року Семашко Д. М. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення 50 000 грн. - матеріальної шкоди; 100 000 грн. - моральної шкоди; 21 924 грн. 65 коп. - пені; 450 грн. - інфляційних витрат; 1 898 грн. 63 коп. - трьох процентів річних; 6 000 грн. - витрат на правову допомогу.
Позовна заява обґрунтована тим, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання - штраф 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн., без позбавлення права керування транспортним засобом.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ТОВ «А ТЕЛ», задоволено частково, стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 35 543 грн. 20 коп.; витрати на правову допомогу у розмірі 16 188 грн. 80 коп.; шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 5 408 грн. 01 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
В задоволенні інших позовних вимог, відмовлено.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» страхового відшкодування в сумі 128 888 грн. 01 коп. та витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги в розмірі 3 480 грн. - залишено без розгляду, роз'яснено потерпілому право пред'явлення позову у порядку цивільного судочинства.
Так, 17 квітня 2016 року ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки Fiat Doblo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «АТЕЛ», порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3.б, 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України у зв'язку з чим відбулося зіткнення з мотоциклом марки Dukatі-1098, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , в наслідок чого, останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вищевказаного правопорушення визнав та щиро розкаявся.
Позивач зазначає, що в ході досудового розслідування ОСОБА_3 сплатив останньому кошти у сумі 1 000 доларів США на відшкодування завданої шкоди.
Позивач посилається на те, що з вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року, зокрема, вбачається, що вирішення у кримінальному провадженні цивільно-правового спору з особою, не причетною до самої події злочину і яка несе цивільну відповідальність за дії обвинуваченого ОСОБА_3 не в силу Закону, а в силу договірних відносин, не ґрунтується на вимогах закону.
Позивач зазначає, що розмір завданого йому матеріального збитку становить 85 043 грн. 20 коп., що підтверджується Звітом про оцінку матеріального збитку завданого ОСОБА_5 при здійсненні ДТП, а вартість незалежної авто експертизи становить 500 грн., що підтверджується рахунком фактури. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди становить 85 543 грн. 20 коп.
Так, враховуючи що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року стягнуто з ТОВ «А ТЕЛ» на користь позивача 35 543 грн. 20 коп., то сума яка підлягає стягненню з відповідача, на думку позивача, становить 50 000 грн.
Позивач зазначає, що діями ОСОБА_3 йому було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Крім того, у період з 17 квітня 2016 року по 10 травня 2016 року позивач перебував у Київській міській клінічній лікарні № 17 де, зокрема, відбулося оперативне втручання та лікування позивача.
Під час стаціонарного та амбулаторного лікування позивачем понесені витрати на лікування у сумі 5 408 грн. 01 коп., яку згідно вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року було стягнуто з ТОВ «А ТЕЛ».
Так, у зв'язку з отриманою позивачем травмою в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, існує необхідність у подальшому лікуванні та реабілітації позивача. Крім того, на підставі довідки про стан та необхідність подальшої реабілітації ОСОБА_2 , витрати на реабілітацію останнього становлять 210 000 грн. Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати останньому шкоду заподіяну його здоров'ю яка становить 100 000 грн.
Крім того, позивач вважає, з відповідача також необхідно стягнути пеню, інфляційні витрати та три проценти річних від простроченої виплати страхового відшкодування у сумі 26 30 грн. 77 коп.
Позивач зазначає, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості у зв'язку з чим, останнім були понесені затрати на лікування та подальшу реабілітацію, що завдало йому страждань пов'язаних із сильним фізичним болем та глибоких душевних страждань пов'язаних із додатковими витратами на лікування, харчування, змін в обстановці та порушення нормального способу життя. Крім того, позивачем втрачено соціальні зв'язки з колегами по роботі та станом на день подання позовної заяви останній не має можливості приступати до виконання покладених на нього завдань на роботі, що завдає йому додаткових глибоких страждань.
Позивач не отримав повний дохід на роботі, що пов'язано з тимчасовою втратою працездатності. Після лікування позивачу доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки він потребує постійного догляду лікарів та близьких.
Позивач зазначає, що він намагався мирним шляхом врегулювати спір з відповідачем з чим останній не погодився.
14 квітня 2019 року представником позивача подано відповідачу заяву про страхове відшкодування, а 18 червня 2019 року відповідачем надано письмову відповідь про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування за вказаною подією.
Позивач зазначає, що для захисту свого порушеного права та отримання кваліфікованої юридичної допомоги останній звернувся до адвоката та уклав з ним договір рол надання правової допомоги та вважає, що понесені ним витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року (а.с. 95-98) у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення коштів, відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 06 липня 2020 року Семашко Д. М. в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення вимог ст. 376 ЦПК України, просив скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги, задовольнити; стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ґрунтується на тому, що позивач подав заяву про страхове відшкодування зі спливом одного року з моменту дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, особа вправі самостійно обирати способи відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.
Так, для виплати страхового відшкодування законодавець передбачає дві підстави, а саме звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування та звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди.
На думку скаржника, він реалізував право на захист своїх інтересів подавши 09 серпня 2016 року цивільний позов про відшкодування завданої шкоди в рамках кримінального провадження.
Скаржник зазначає, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року у задоволенні цивільного позову в частині позовних вимог заявлених до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями обвинуваченого. Обов'язок по відшкодуванню заподіяної шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_3 , а з договірних зобов'язань про відшкодування шкоди.
Таким чином, вирішення у кримінальному провадженні цивільно-правового спору з особою, не причетною до самої події злочину і яка несе цивільну відповідальність за дії обвинуваченого ОСОБА_3 не в силу Закону, а в силу договірних відносин, не ґрунтується на вимогах закону.
Скаржник зазначає, що згідно Звіту про оцінку матеріального збитку завданого ОСОБА_5 при здійсненні дорожньо-транспортної пригоди, завданий йому розмір матеріального збитку становить 85 043 грн. 20 коп., а вартість незалежної авто експертизи становить 500 грн., що підтверджується рахунком фактури, а відтак, загальний розмір завданої матеріальної шкоди складає 85 543 грн. 20 коп.
Скаржник зазначає, що ліміт відповідальності відповідача згідно полісу становить: за шкоду заподіяну життю та здоров'ю - 100 000 грн.; за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн.
Так, враховуючи що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року стягнуто з ТОВ «А ТЕЛ» на користь позивача 35 543 грн. 20 коп., позивач вважає, що сума яка підлягає стягненню з відповідача становить 50 000 грн.
На думку скаржника під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було взято до уваги вищевказаний вирок.
Скаржник зазначає, що діями ОСОБА_3 йому було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'ю строком понад 21 добу.
Так, у період з 17 квітня 2016 року по 10 травня 2016 року скаржник перебував на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 17 де, зокрема, було проведено операційне втручання.
Під час стаціонарного та амбулаторного лікування скаржником були понесені витрати у сумі 5 408 грн. 01 коп., які на підставі вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року стягнуто з ТОВ «А ТЕЛ».
Так, у зв'язку з отриманою травмою у скаржника є необхідність у подальшому лікуванні та реабілітації.
Скаржник зазначає, що судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних, оскільки такі вимоги є похідними від первинних вимог, що на думку скаржника є порушенням ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
28 липня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від відповідача з відповідними підтвердженнями про направлення його скаржнику.
З вказаного відзиву вбачається, що відповідач заперечую проти доводів апеляційної скарги та вважає її безпідставною, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
На думку відповідача, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який в силу ст. 2 цього Закону, є спеціальним.
Відповідач зазначає, що процедура отримання страхового відшкодування в порядку передбаченому Законом, детально регламентована на законодавчому рівні та передбачає вчинення потерпілим і страховиком ряду взаємних, послідовних, кореспондуючих одне одному юридично значимих дій, до переліку яких належить, у тому числі подання заяви на виплату страхового відшкодування у встановлений строк та надання пошкодженого майна для огляду, забезпечення страховику можливість провести огляд такого майна. Разом з тим, позивач не повідомив про місцезнаходження пошкодженого майна, не надав транспортний засіб для огляду страховику, чим позбавив останнього можливості скористатись наданим правом направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцязнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Крім того, в порушення п. 37.1.4. ст. 37 Закону, позивач звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування лише у квітні 2019 року, що не заперечується останнім.
На думку відповідача, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 17 квітня 2016 року, то саме з цієї дати слід відраховувати рік, впродовж якого позивач мав право звернутися до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідач зазначає, що розмір матеріальної шкоди в зазначеному позивачем розмірі, на підтвердження якого було надано звіт про оцінку матеріального збитку від 12 липня 2016 року є безпідставним, оскільки підтверджується неналежними доказами по справі.
Так, при вирішенні цивільного позову в рамках кримінального провадження судом було враховано висновок експерта № 12418/17-54 від 29 грудня 2017 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого позивачу складає 75 572 грн. 21 коп. та стягнуто з ТОВ «А ТЕЛ» матеріальну шкоду у розмірі 35 543 грн. 20 коп.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження понесених ним витрат.
На думку відповідача, витрати на правничу допомогу у зазначеному позивачем розмірі є завищеними та не підтверджені доказами, а відтак, не підлягають відшкодуванню.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено річний строк для звернення з позовною заявою про стягнення страхового відшкодування до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування шкоди завданої здоров'ю суд першої інстанції виходив з того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження понесених позивачем витрат у розмірі 210 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування, у задоволенні якої було відмовлено.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що згідно звіту про оцінку матеріального збитку завданого гр.. ОСОБА_2 при здійсненні ДТП КТЗ DUCATI 1098, держ. № НОМЕР_2 від 12 липня 2016 року, ринкова вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_2 при здійсненні дорожньо-транспортної пригоди без врахування фізичного зносу становить 85 043 грн. 20 коп. (а.с. 12-17).
Відповідно до рахунку-фактури № 0000165 від 12 липня 2016 року, за отримання незалежної оцінки ринкової вартості матеріального збитку завданого гр.. ОСОБА_2 при здійсненні дорожньо-транспортної пригоди, останнім було сплачено 500 грн. (а.с. 20).
Згідно з листком непрацездатності (а.с. 22) та виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 531 (а.с. 21), у період з 17 квітня 2016 року по 10 травня 2016 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні. У відділення поступив після дорожньо-транспортної пригоди, стан при госпіталізації: середньої тяжкості.
Згідно довідки ДУ «Інституту травматології та ортопедії НАМН України», виданої ОСОБА_2 25 липня 2016 року, останньому рекомендовано: нагляд ортопедом-травматологом; ЛФК ІІ-ІІІ період; дозоване навантаження лівої н/кінцівки; масаж, розробка рухів колінного та г/стопного суглоба зліва; плавання; ампліпульс; електростимуляція м'язів гомілки (а.с. 23).
Згідно довідки ДУ «Інституту травматології та ортопедії НАМН України», виданої ОСОБА_2 25 травня 2017 року, останньому рекомендовано: нагляд ортопедом-травматологом; ЛФК ІІ-ІІІ період, масаж; електростимуляція м'язів; парафін, озокерит на область г/стопного суглоба; санаторно-курортне лікування; розробка рухів суглобів лівої нижньої кінцівки; лімфоміозот по 10 капель 1р/добу протягом 1 місяця; цикло-3-форт по 1т 2р/добу протягом 1 місяця; вігнатол по 4-5 капель 1р/добу протягом 1 місяця; кальцій-дз-нікомед по 1 т 1р/добу протягом 1 місяця (а.с. 24).
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року (а.с. 25-29) який ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року залишено без змін (а.с. 29-34), ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, та призначено йому покарання - штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ТОВ «А ТЕЛ» - задоволено частково, стягнуто з ТОВ «А ТЕЛ» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 35 543 грн. 20 коп.; витрати на правову допомогу в розмірі 16 188 грн. 80 коп.; шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 5 408 грн. 01 коп.; моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «А ТЕЛ» про стягнення моральної шкоди та шкоди, заподіяної здоров'ю, відмовлено.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» страхового відшкодування в сумі 128 888 грн. 01 коп., та витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги в розмірі 3 480 грн. - залишено без розгляду, роз'яснено потерпілому право пред'явлення позову у порядку цивільного судочинства.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 судові витрати по кримінальному провадженню в сумі 6 052 грн. 50 коп.: вартість проведеної Київським міським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України автотехнічної експертизи №472ат від 22 червня 2016 року в розмірі 1 100 грн. 50 коп. та Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України автотоварознавчої експертизи №12418/17-54 від 29 грудня 2017 року в розмірі 4 952 грн.
Згідно полісу № АІ/8269736 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю/здоров'ю становить 100 000 грн.; за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн. (а.с. 37).
Листом від 19 квітня 2016 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» звернулось до ОСОБА_2 в якому просило забезпечити можливість для огляду транспортного засобу Dukati 1098 д.р.з. НОМЕР_2 , представниками страхової компанії з метою визначення розміру завданих збитків, та заздалегідь повідомити про час та місце, де можливо оглянути пошкоджений транспортний засіб (а.с. 41).
17 квітня 2019 року Семашко Д. М. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» з заявою, в якій просив відшкодувати страхове відшкодування (а.с. 42).
Листом від 18 червня 2019 року ОСОБА_2 та його представнику повідомлено про те, що оскільки заяву про страхове відшкодування подано зі спливом одного року з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а також, оскільки понесені затрати на лікування ОСОБА_2 та моральну шкоду за рішенням суду стягнуто з ТОВ «А ТЕЛ», ПрАТ «СК «Арсенал страхування» повідомляє про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування за заявленою подією (а.с. 44).
Згідно висновку експерта за результатами проведення авто товарознавчої експертизи № 12418/17-54 від 29 грудня 2017 року, вартість матеріального збитку(шкоди), завданої власнику мотоцикла Dukati 1098 державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 17 квітня 2016 року, складала: 75 572 грн. 21 коп. (а.с. 69-70).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Як вбачається з приписів 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності)(ст. 980 ЦК України).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі не звернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Таким чином, попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду із позовом до страховика про стягнення відповідного відшкодування.
Колегією суддів встановлено, що потерпілий реалізував своє право на захист інтересів звернувшись 09 серпня 2016 року до Голосіївського районного суду міста Києва з цивільним позовом про відшкодування завданої шкоди в рамках кримінального провадження. Разом з тим, вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року, який ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року залишено без змін, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» страхового відшкодування в сумі 128 888 грн. 01 коп. та витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги в розмірі 3 840 грн. - залишено без розгляду, роз'яснено потерпілому право пред'явлення позову у порядку цивільного судочинства. Після чого, позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з даним позовом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до суду з даним позовом.
Статтею 36 вказаного закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як вбачається з приписів ст.. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст.. 23 вищевказаного закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до приписів ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Частиною 1 ст. 988 ЦК України, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Як вбачається з приписів ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 17 квітня 2016 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Fiat Doblo, під керуванням ОСОБА_3 , який належить ТОВ «А ТЕЛ» та мотоцикла марки Dukatі-1098, під керуванням ОСОБА_2 , в наслідок чого, транспортний засіб останнього зазнав механічних пошкоджень, а ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 .
Як вбачається з полісу АІ/8269736 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ТОВ «А ТЕЛ» застрахована в ПАТ «СК «Арсенал Страхування», згідно якого, страхова суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн.
Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи № 12418/17-54 від 29 грудня 2017 року, який було взято до уваги судом першої інстанції, при вирішенні цивільного позову в рамках кримінального провадження, вартість матеріального збитку(шкоди), завданої власнику мотоцикла Dukati 1098 державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 17 квітня 2016 року, складала: 75 572 грн. 21 коп.
Враховуючи вищенаведене, а також приписи ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно яких, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Згідно приписів ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що у період з 17 квітня 2016 року по 10 травня 2016 року ОСОБА_2 перебував у Київській міській клінічній лікарні № 17, де йому було встановлено діагноз: відкритий 3 ст., двокісточковий переломовивих лівого гомілкоступневого суглобу. Забої та садна обох гомілок та обох колінних суглобів. Стан при госпіталізації: середньої тяжкості. Лікарями Київської міської клінічної лікарні № 17, було проведено оперативне втручання та проведено лікування ОСОБА_2 . Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», ОСОБА_2 були надані певні рекомендації у зв'язку з отриманими ним травмами в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з полісу АІ/8269736 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ТОВ «А ТЕЛ» застрахована в ПАТ «СК «Арсенал Страхування», згідно якого, страхова суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю/здоров'ю становить 100 000 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоду заподіяну здоров'ю у сумі 100 000 грн.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповілно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні витрати за період з 18 квітня 2019 року по 19 вересня 2020 року. Разом з тим, з приписів ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі не визнання майнових вимог - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Так, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування 17 квітня 2019 року, у задоволенні якої останньому було відмовлено листом від 18 червня 2019 року, період за який позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні витрати, визначений позивачем невірно, у зв'язку з чим, й розрахунок позивачем було проведено неправильно, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст.. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.ч. 3-4, 9 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 05 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та адвокатом Семашко Д. М. укладено договір про надання правової допомоги адвокатом згідно умов якого, клієнт сплачує адвокату аванс у розмірі 6 000 грн. (а.с. 46-47).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 198 від 05 квітня 2019 року, ОСОБА_2 сплатив на користь адвоката Семашко Д. М. грошові кошти за договором про надання правової допомоги адвокатом від 05 квітня 2019 року у сумі 6 000 грн. (а.с. 48).
Крім того, в матеріалах справи наявний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (а.с. 49-50).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, колегія суддів вважає, що вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, а відтак, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Крім того, в апеляційній скарзі скаржником порушено питання про стягнення з відповідача на користь останнього витрати на правову допомогу у сумі 4 000 грн., які були понесені ним у зв'язку з розглядом справи апеляційним судом. На підтвердження понесених скаржником витрат, останній надає квитанцію до прибуткового касового ордера № 217 від 06 липня 2020 року, згідно якої він сплатив грошові кошти на користь адвоката Семашко Д. М. за надані останнім адвокатські послуги, у сумі 4 000 грн. (а.с. 115).
До апеляційної скарги скаржником також додано акт невиконаних робіт та наданих послуг згідно з договором про надання правової допомоги адвоката б/н від 05 квітня 2019 року (а.с. 116) та попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (а.с. 117).
Дослідивши вказані докази, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь скаржника витрат на професійну правничу допомогу, яку останній поніс у зв'язку з розглядом справи апеляційним судом, у розмірі 4 000 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Семашка Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, шкоди заподіяної здоров'ю та витрат на правову допомогу - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (код ЄДРПОУ 33908322) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ): матеріальну шкоду у сумі 50 000 грн., шкоду заподіяну здоров'ю у сумі 100 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
У іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Саліхов
О. В. Шахова