1[1]
Іменем України
29 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, міста Умань, раніше судимого: - 12.05.2008 Солом'янським районним судом міста Києва за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 186, ст. 70 КК України до 12 років позбавлення волі, звільненого 18.01.2016 на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва після відбуття строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6
та обвинуваченого - ОСОБА_5 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування іншого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 .
Цією ж ухвалою залишено без змін запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та продовжено йому строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на шістдесят діб, тобто до 15 жовтня 2020 року - включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що враховуючи конкретні обставини справи та особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення тяжкого та особливо тяжких злочинів та відбував реальний тривалий термін покарання, дійшов до висновку, про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки перебуваючи на свободі ОСОБА_5 може уникати суду та перебувати тривалий час у розшуку, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке йому загрожує за вчинене кримінальне правопорушення, продовжити вчиняти інші або аналогічні, кримінальні правопорушення, оскільки офіційно не працевлаштований і не має постійного джерела доходу, чинити тиск на потерпілу та свідків, для зміни ними показань з метою уникнути кримінальної відповідальності, а тому суд вважає, що існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватись від суду, перешкоджати судовому провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, чинити тиск на потерпілу, свідків.
Крім того, як зазначено в ухвалі суду, на даний час застосування інших більш м'яких запобіжних заходів ОСОБА_5 суд вважає недостатнім.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 17.08.2020 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалити нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у значно меншому розмірі.
Обгрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, так як висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи, а саме рішення прийнято з порушенням вимог кримінального процесуального закону та практики Європейського суду з прав людини.
На думку апелянта, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відсутні, оскільки прокурор оперував виключно припущенням про наміри обвинуваченого ухилитися від суду, тобто, як вважає апелянт, одних припущень прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення судом рішення про обрання запобіжного заходу, так як кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів.
Крім того, апелянт зазначає про те, що вже більше 14 (чотирнадцяти) місяців ОСОБА_5 знаходиться під вартою та позбавлений справедливого розгляду в продовж розумного строку.
Також, як вказує апелянт, судом першої інстанції, в обґрунтування необхідності застосування такого виключного запобіжного заходу до ОСОБА_5 , як тримання під вартою, не було взято до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання у м. Васильків.
На думку апелянта, за наведених вище обставин та враховуючи особу підозрюваного та обставини справи, його соціальні зв'язки, а також строк перебування під вартою, можливо було застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Як звертає увагу апелянт, розмір застави визначений судом, є для ОСОБА_5 завідомо непомірним, оскільки сума в розмірі 153 680, 00 гривень, є занадто високою для обвинуваченого та неспівмірною з його доходами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу останнього та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого та просив залишити її без задоволення; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і для його продовження, є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки прокурором не було доведено наявність обставин, що виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Подільського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року та обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту.
Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого та навів мотиви, з яких прийняв оскаржуване судове рішення.
Водночас, незважаючи на наведені в оскаржуваній ухвалі обставини, колегія суддів, погоджується з доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого в частині зменшення розміру застави, визначеного ухвалою Подільського районного суду від 08 серпня 2019 року, огляду на таке.
Як вбачаться з ухвали Подільського районного суду від 08 серпня 2019 року, яка була винесена за результатами підготовчого судового засідання, вказаною ухвалою суд першої інстанції не лише призначив судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та застосував щодо останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», а й визначив розмір застави у межах 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів, для працездатних осіб у сумі 153680 грн.
Незважаючи на те, що вказаний розмір застави було визначено судом у відповідності до вимог, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , колегія суддів, приймаючи до уваги положення ч. 4 вказаної вище норми кримінального процесуального закону про те, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, вважає за можливе зменшити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 до 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, колегія суддів враховує не тільки обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , особу останнього та його майновий стан, а й доводи захисника обвинуваченого про те, що визначений судом першої інстанції розмір застави є занадто високим для обвинуваченого та неспівмірним з його доходами.
Більш того, суд апеляційної інстанції виходить з тривалості судового розгляду зазначеного кримінального провадження, яке, за твердженням сторони захисту, фактично ще не розпочиналось, оскільки судові засідання постійно переносяться з тих чи підстав, а суд першої інстанції вирішує лише питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, змінити ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року, відповідно до якої суд продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на шістдесят діб, до 15 жовтня 2020 року включнота зменшити розмір застави, визначений йому ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року до 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 65 910 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот десять) гривень, задовольнивши тим самим частково апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року, відповідно до якої суд залишив без змін запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та продовжив йому строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на шістдесят діб, тобто до 15 жовтня 2020 року включно, - змінити.
Зменшити розмір застави, визначений ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року до 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 65 910 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот десять) гривень.
У решті ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 758/9849/19
Номер провадження: 11-кп/824/3142/2020
Категорія: ч. 2 ст. 289 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8
Доповідач - суддя ОСОБА_1