07 жовтня 2020 року Справа № 160/7164/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Сентравіс Продакшн Юкрейн» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
01.07.2020 Приватне акціонерне товариство «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2020 № 0002224503, винесене відповідачем - Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки реальність виконання господарських операцій з ТОВ «Нікаенергоінвест-2013» підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не зобов'язаний перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагентів під час укладання договорів з ними. Порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону. Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0002224503 від 13.064.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
27.07.2020 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» були виявлені обставини, за якими перевіряючим органом зроблено висновки про нереальність здійснення господарських операцій за перевірений період між позивачем та контрагентом-постачальником, з яких вбачається, що при проведенні аналізу ланцюгів постачання, встановлено обрив ланцюгів. Таким чином, враховуючи неможливість підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин позивача та спірного контрагента, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.04.2020 № 0002224503, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 140 605,00 грн.
29.07.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну правову позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними, такими, що не підкріплені жодними належними доказами та взагалі не відповідають нормам чинного законодавства.
06.10.2020 ухвалою суду заяву представника відповідача про розгляд справи № 160/7164/20 в порядку загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін залишено без задоволення.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Офісом великих платників податків ДПС на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України від 02.12.2010 №2755-IV (зі змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (код ЄДРПОУ 30926946) з питань перевірки формування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року (вх. від 17.01.2020 року за № 9331635332)
За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.03.2020 № 529/28-10-45-03/30926946 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 п. 200.1 пп. «в» п. 200.4 Кодексу, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 140 605,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки Офісом великих платників податків ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.04.2020 № 0002224503, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 140 605,00 грн. по декларації з ПДВ за грудень 2019 року (форма «В4»);
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, у квітні 2020 ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн», скориставшись своїм правом на адміністративне оскарження, подало скаргу до Державної податкової служби України.
20.05.2020 рішенням ДПС України продовжено строк розгляду скарги.
19.06.2020 ДПС України було розглянуто скаргу позивача та прийнято рішення № 19620/6/99-00-06-02-02-06, яким скаргу ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002224503 від 13.04.2020 - без змін.
Правомірність винесеного Офісом ВПП ДПС податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в підпунктах 1.2 пункту 1, підпункті 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 996-ХІV та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.
З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.
Судом встановлено, що між ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (Покупець) та ТОВ «Нікаенергоінвест-2013» (Постачальник) укладено договір поставки № 4600011309 від 27.09.2018.
Згідно умов означеного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві запчастини (надалі - Товар), у кількості та номенклатурі, наведеними у відповідних Специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до Договору поставки № 4600011309 від 27.09.2018 та специфікацій: від 12.07.2019 № 27; від 24.07.2019 № 29; від 12.06.2019 № 24 ТОВ «Нікаенергоінвест-2013» поставляє на адресу ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн»: трансформатор ОСМ1-0,4 380/220, регулятор SIEMENS A5E01070650, датчик NBN40-L2-E2-V1, датчик ВБО-М18-76С-5113-СА, датчик NІ40U-CP40-FDZ30X2, транзисторний модуль EUPEC FZ800R12KL4C, плата IGD-1-EME02, датчик індуктивний SME-8-S (NBB20-L2M-E2-V1), перетворювач кутовий SWF5B-FK-01 тросової лебідки, перетворювач кутовий SWН2-01 тросової лебідки, датчик (випромінювач) OJ5138 r: 15m U:10-30V, датчик ЛИР-158(Б)-1-Т-2500-05-ПИ-5-3-Р, датчик OJ5142.
На виконання умов означеного Договору позивачем надано наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: специфікації, прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, паспорти-сертифікати, банківські виписки по особовому рахунку.
Також судом встановлено, що між ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (Покупець) та ТОВ «Нікаенергоінвест-2013» (Постачальник) укладено договір поставки № 4600012317 від 27.08.2018.
Згідно умов означеного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві електрозапчастини та інший допоміжний матеріал до них (надалі - Товар), у кількості та номенклатурі, наведеними у відповідних Специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до Договору поставки № 4600012317 від 27.08.2018 та специфікацій: від 07.10.2019 № 2; від 21.10.2019 № 3 ТОВ «Нікаенергоінвест-2013» поставляє на адресу ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн»: датчик NBN40-L2-А2-V1, заземлення переносне, ЗПП-15В2-3/1-25Х-706, датчик індуктивний NBB15- U1К-N0, датчик NBN40-L2-E2-V1, датчик NІ40U-CP40-FDZ30X2, датчик (випромінювач) OJ5138 r: 15m U:10-30V, датчик ВБО-М18-76С-5113-СА, датчик індуктивний SME-8-S (NBB20-L2M-E2-V1), датчик ЛИР-158(Б)-1-Т-2500-05-ПИ-5-3-Р, датчик магнітний/3829234, датчик кутових переміщень EQN425/631715-24, плата IGD-EME02, транзисторний модуль EUPEC FZ800R12KL4C, датчик Ві4-М12-VP6X-H1141 (1633200).
На виконання умов означеного Договору позивачем надано наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: специфікації, прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, паспорти-сертифікати, банківські виписки по особовому рахунку.
Суд наголошує, що документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.
Разом з тим, аналізом ЄРПН та АІС в розрізі номенклатурних позицій контролюючим органом було встановлено, що товари які були поставлені позивачу контрагентом - ТОВ «Нікаенергоінвест-2013», останнім придбавались по ланцюгам з третіми особами, зокрема, - ТОВ «Проксітехноторг», ТОВ «Ергософт», ТОВ «Профкерам», ТОВ «Промкад», ТОВ «Електрологістик», ТОВ «Еліфарт», ТОВ «Нед-Старк-Груп», ТОВ «Рітейл Стенд», ТОВ «Парад-Дніпро», ТОВ «Праймз», ТОВ «Фортуна-Д», ТОВ «Фенді Компані», ТОВ «Ротемс», ТОВ «Аніка-М», ТОВ «Інста-Груп», ТОВ «Тібас Моноліт», ТОВ «Еквайринг», ТОВ «Легал Воркс», ТОВ «Алітус Трейд», ТОВ «Оптторг ЛТД», ТОВ «Е Точка», ТОВ «ВБР», ТОВ «ВБР Електрік», які на переконання відповідача, не мають достатньої кількості трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, більш того є фігурантами кримінальних проваджень, а отже правочини, які укладені між позивачем та ТОВ «Нікаенергоінвест-2013» не спрямовані на реальне настання наслідків.
Однак, с такими доводами відповідача суд категорично не погоджується, з огляду на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.
Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.
При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
У свою чергу, ст. 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.
Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі “Булвес АД проти Болгарії” Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: “...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”, у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Згідно зі ст.ст. 46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.
Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів між позивачем та ТОВ «Нікаенергоінвест-2013».
Відповідачем, в свою чергу, не було надано жодних належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку між укладеними угодами з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Нікаенергоінвест-2013» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ЦК України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.
Зміст укладених ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» з ТОВ «Нікаенергоінвест-2013» договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно з ними формував податковий кредит за відповідний період.
При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час їх виконання, вказаний суб'єкт господарювання знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був платником податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.
Виписані ТОВ «Нікаенергоінвест-2013» податкові накладні на підставі укладених з позивачем договорів поставки оформлені з дотриманням вимог ст. 201 ПК України та зареєстровані в ЄРПН, що відповідачем не заперечується.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ «Нікаенергоінвест-2013».
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 13.04.2020 № 0002224503 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Сентравіс Продакшн Юкрейн» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2020 № 0002224503, винесене відповідачем - Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
Стягнути з Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 43141471) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЄДРПОУ 30926946) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 109,07 грн. відповідно до платіжного доручення № 95521 від 25.06.2020.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення суду складений 07 жовтня 2020 року.
Суддя А. Ю. Рищенко