номер провадження справи 12/127/20
05.10.2020 Справа № 908/1716/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/1716/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Мелітополь" (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сєрова Валерія Васильовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 36323,79 грн.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю Тепло-Мелітополь" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 1612 від 03.07.2020 до Фізичної особи-підприємця Сєрова Валерія Васильовича про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 36198,00 грн., пені в сумі 69,13 грн., трьох процентів річних в сумі 56,66 грн. за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 1099 від 12.12.2019, що разом складає 36323,79 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1716/20, присвоєно справі номер провадження 12/127/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
20.07.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог за вих. № 1781 від 17.07.2020, в якій останній зазначає, що боржником самостійно було сплачено заборгованість за спожиту теплову енергію, а саме 06.07.2020 в сумі 10000,00 грн., 07.07.2020 в сумі 10000,00 грн., 08.07.2020 в сумі 10000,00 грн. та 09.07.2020 в сумі 8633,00 грн., тобто боржником сплачено основну суму боргу. Просить стягнути з відповідача пеню в сумі 69,13 грн. та три процента річних в сумі 56,66 грн.
Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно із ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 5 ст. 46 ГПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог № 1781 від 17.07.2020 подана позивачем протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі з наданням доказів її направлення з додатками на адресу відповідача, відтак суд приймає її до розгляду.
Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення з відповідача: пені в сумі 69,13 грн. та трьох процентів річних в сумі 56,66 грн.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
На адресу суду від відповідача надійшло повідомлення пошти з позначкою “за закінченням терміну зберігання”.
Частиною 2 ст. 27 ГПК України визначено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” № 755-IV від 15.05.2003).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006866423 вбачається, що станом на 07.07.2020 місце проживання відповідача відповідає адресі, на яку направлялась ухвала про відкриття провадження від 10.07.2020 господарським судом у даній справі, а саме: 72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Рєпіна, буд. 61.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 242 ГПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Частиною 6 (пунктами 4, 5) ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи № 908/1716/20, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 05.10.2020.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 12.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло-Мелітополь", далі Виконавець, та Фізичною особою-підприємцем Сєровим Валерієм Васильовичем, далі Споживач, був укладений договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 1099, далі Договір, відповідно до п. 1 якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а Споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої Споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, визначена та розподілена згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача;
обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку;
обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Згідно із п. 34 Договору Споживач вносить плату Виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги;
плати за абонентське обслуговування в розмірі ______-______ гривень (зазначити розмір плати, визначений Виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України).
Умовами пунктів 37, 38 Договору сторони визначили, що Виконавець формує та не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії/в електронному вигляді, зокрема за допомогою електронних систем обліку розрахунків Споживача (зайве закреслити). Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Підпунктом 3 п. 45 Договору передбачений обов'язок Споживача оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Згідно із п. 55, 56 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу об'єкта комунальної власності від 27.09.2019, укладений між Територіальною громадою міста Мелітополя Запорізької області в особі Мелітопольської міської ради, далі Продавець, та Фізичною особою-підприємцем Сєровим Валерієм Васильовичем, далі Покупець, відповідно до п. 1.1. якого Продавець передає за певну грошову суму, а Покупець приймає у власність нежитлове приміщення № 16, яке знаходиться за адресою: місто Мелітополь, Запорізька область, проспект 50-річчя Перемоги, будинок 36/1 (далі об'єкт) та сплачує за нього визначену цим договором грошову суму. Характеристика об'єкту: вбудоване нежитлове приміщення № 16 в будівлі літ. А-9 загальною площею 180,5 кв.м. та основною площею 79,9 кв.м.
Так, позивач виписав відповідачу на оплату наступні рахунки-акти наданих послуг на загальну суму 36198,00 грн., а саме:
- рахунок-акт наданих послуг № 8667 від 30.11.2019 за листопад 2019 на суму 8266,65 грн.;
- рахунок-акт наданих послуг № 9231 від 31.12.2019 за грудень 2019 на суму 7341,19 грн.;
- рахунок-акт наданих послуг № 544 від 31.01.2020 за січень 2020 на суму 9951,70 грн.;
- рахунок-акт наданих послуг № 1494 від 29.02.2020 за лютий 2020 на суму 5086,18 грн.;
- рахунок-акт наданих послуг № 2549 від 31.03.2020 за березень 2020 на суму 3675,80 грн.;
- рахунок-акт наданих послуг № 3632 від 30.04.2020 за квітень 2020 на суму 1876,48 грн.
Вищевказані рахунки-акти оформлені лише за підписами та печаткою позивача та не містять підписів відповідача.
На підтвердження факту надіслання на адресу відповідача вищевказаних рахунків-актів позивач надав засвідчені копії фіскальних чеків та переліків згрупованих поштових відправлень-листів від 28.01.2020, 20.02.2020, 20.03.2020, 25.05.2020.
Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив оплату за опалення за Договором № 1099 на загальну суму 38633,00 грн., що підтверджується наданими позивачем до справи копіями прибуткових касових ордерів № 2 334 від 06.07.2020, № 2 344 від 07.07.2020, № 2 378 від 08.07.2020, № 2 400 від 09.07.2020.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив своєчасно оплату за спожиту теплову енергію.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 05.02.2020 по 11.03.2020 в сумі 69,13 грн. на підставі п. 49 Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів Споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі __-___ гривень, але не більш як 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача за Договором, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 05.02.2020 по 11.03.2020 в сумі 56,66 грн.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Так, згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України “Про теплопостачання” № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 13, 14, 21-22 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.
Підпунктом 3 п. 45 Договору передбачений обов'язок Споживача оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п. 38 Договору Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виписав відповідачу на оплату наступні рахунки-акти наданих послуг на загальну суму 36198,00 грн.
Зі змісту рахунків-актів наданих послуг № 9231 від 31.12.2019, № 544 від 31.01.2020, № 1494 від 29.02.2020, № 2549 від 31.03.2020, № 3632 від 30.04.2020 вбачається що вони посилаються на договір № 1099 від 01.11.2019.
Втім до матеріалів справи позивачем доданий договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 1099 з датою « 12.12.2019», та саме про цей договір позивач зазначив в тексті позовної заяви.
Проте позивач самостійно визнає факт здійснення відповідачем оплати заборгованості за вказаними рахунками та зазначеним в позові договором та надав на підтвердження факту оплати докази.
Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив оплату за опалення за Договором № 1099 на загальну суму 38633,00 грн., що підтверджується наданими позивачем до справи копіями прибуткових касових ордерів № 2 334 від 06.07.2020, № 2 344 від 07.07.2020, № 2 378 від 08.07.2020, № 2 400 від 09.07.2020.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії виконані відповідачем з порушенням строку, встановленого умовами Договору.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали свідчать, що позивач намагається стягнути з відповідача за порушення строку оплати вартості послуг з теплопостачання пеню за загальний період з 05.02.2020 по 11.03.2020 в сумі 69,13 грн. на підставі п. 49. Договору. Так, вказаним пунктом договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів Споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі __-___ гривень, але не більш як 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання (п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Так, статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIIІ від 09.11.2017, який набрав чинності 10.12.2017 та введений в дію з 01.05.2019, передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
17.03.2020 Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 533-ІХ, який набрав чинності з 18.03.2020, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого до 1 липня 2020 року зупинено дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Судом враховано те, що пеня нарахована позивачем за період з 05.02.2020 по 11.03.2020, тобто до вступу в силу норм Закону України № 533-ІХ від 17.03.2020.
Відтак, оскільки прострочення виконання грошових зобов'язань з боку відповідача підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 05.02.2020 по 11.03.2020 відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 69,13 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості теплової енергії за Договором, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за період з 05.02.2020 по 11.03.2020 в загальній сумі 56,66 грн.
Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем послуг з постачання теплової енергії Договором, а наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за період з 05.02.2020 по 11.03.2020 здійснений у відповідності з приписами ст. 625 ЦК України, проте позивачем невірно визначений загальний розмір нарахованих трьох процентів річних, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково в сумі 56,65 грн.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Мелітополь" до Фізичної особи-підприємця Сєрова Валерія Васильовича задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сєрова Валерія Васильовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Мелітополь", 72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61, ідентифікаційний код 42461094, пеню в сумі 69 (шістдесят дев'ять) грн. 13 коп., три проценти річних в сумі 56 (п'ятдесят шість) грн. 65 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2101 (дві тисячі сто одна) грн. 83 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Мелітополь" до Фізичної особи-підприємця Сєрова Валерія Васильовича про стягнення трьох процентів річних в сумі 0,01 грн. відмовити.
Враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. в період з 07.09.2020 по 02.10.2020 у відпустці повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 05.10.2020 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.