Справа № 182/5614/20
Провадження № 1-кп/0182/1152/2020
07.10.2020 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні у м. Нікополі в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2020 за № 12020040340000073 по обвинуваченню
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянки України, українка, із середньою спеціальною освітою, не працююча, розлучена , на утриманні має неповнолітнього сина 2003 р.н. та малолітнього сина 2015 р.н., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,
Обвинувачена ОСОБА_2 вчинила кримінальний проступок за таких обставин.
02.07.2018 року, ОСОБА_2 , маючи умисел, спрямований на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, як малозабезпеченій родині та одинокій матері, перебуваючи у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради ( далі по тексту - Управління), яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Отаманська (Кріпака), будинок,2, на підставі ст. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 250 від 24.04.2003 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», п. 34 Постанови Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», власноруч заповнила заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг (далі по тексту - Заяву) та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (далі по тексту - Декларацію).
У вказаній Заяві, форма якої затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України №96 від 22.02.2012 року, ОСОБА_2 просила призначити їй допомогу як малозабезпеченій родині та одинокій матері і засвідчила своїм підписом той факт, що їй повідомлено, що в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, вона зобов'язується повідомити про це органи праці та соціального захисту населення. У вказаній заяві ОСОБА_2 ознайомилась зі своїми правами та обов'язками, а саме, що вона усвідомлює, що наведені нею відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на прийняте рішення, щодо надання соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, будуть перевірені згідно з чинним законодавством України.
При подачі Заяви та Декларації 02.07.2018 року ОСОБА_2 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, умисно, з метою особистого збагачення без законних на те підстав, в порушення абз.2 ч.І ст.7 ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», відповідно до якого державна соціальна допомога не призначається у випадку, коли з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, внесла недостовірні дані, не зазначивши, шо її син ОСОБА_3 отримував стипендію в період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 рік у розмірі 1470,00 грн. в Київському професіональному ліцеї будівництва і комунального господарства, що є додатковим доходом родини і тим самим умисно приховала від Управління відомості, що впливають на її право отримувати соціальну допомогу як малозабезпеченій родині.
На підставі поданих ОСОБА_2 документів, рішенням Управління від 08.07.2018 останній було призначено державну соціальну допомогу як малозабезпеченій родині на період з 01.07.2018 по 31.12.2018 рік в розмірі 1954 гривень 57 копійок щомісячно, яку вона не мала права отримувати в такому розмірі, якби не ввела в оману Управління.
Тобто, із врахуванням отриманого членами родини доходу ОСОБА_2 повинна була бути нарахована допомога в розмірі лише 1709 гривень 57 копійок щомісячно, і вона повинна була отримати за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 допомогу на загальну суму 10 257 гривень 42 копійки.
У результаті зазначених вище умисних дій, ОСОБА_2 незаконно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, за період часу з 01.07.2018 по 31.12.2018 року незаконно отримала соціальну допомогу як малозабезпечена сім'я у сумі 1470 гривень 00 копійок, чим завдала державі в особі Управління матеріальний збиток на вказану суму.
Крім того, рішенням Управління від 30.07.2018 року ОСОБА_2 призначено державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям на період з 01.07.2018 по 31.12.2018 в розмірі 1938 гривень 94 копійок щомісячно, за півроку - 11633 гривні 64 копійки.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не зазначила в Декларації що її син ОСОБА_3 отримував стипендію в період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 рік як додатковий дохід у розмірі 1470,00 грн. в Київському професіональному ліцеї будівництва і комунального господарства, тим самим умисно приховала від Управління відомості, що впливають на її право отримувати соціальну допомогу як одинокої матері, їй повинна була бути нарахована допомога в розмірі 1775 гривень 62 копійки щомісячно, і вона повинна була отримати за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 допомогу на загальну суму 10653 гривень 72 копійки.
В результаті зазначених вище дій, ОСОБА_2 незаконно, умисно з корисливих мотивів, шляхом обману за період часу з 01.07.2018 по 31.12.2018 отримала державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям, необґрунтовано завищену на суму 979 гривень 92 копійок, тим самим заволоділа коштами Державного Бюджету України на вищевказану суму. Цими умисними діями ОСОБА_2 завдала державі збитки на вказану суму.
Таким чином, 02.07.2018 ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні Управління за вищевказаною адресою, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення без законних за те підстав, внесла до Декларації недостовірні дані щодо всіх своїх джерел доходу, внаслідок чого їй призначено соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї, завищену на 1 470 гривень, та на дітей одиноким матерям, завищену на суму 979 гривень 92 копійки.
Тим самим, ОСОБА_2 незаконно заволоділа коштами Державного Бюджету України на загальну суму 2 449 гривень 92 копійки, чим завдала державі в особі Управління збиток на вказану суму.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не зазначила в Декларації що її син ОСОБА_3 отримував стипендію в період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 рік як додатковий дохід у розмірі 1470,00 грн. в Київському професіональному ліцеї будівництва і комунального господарства, тим самим умисно приховала від Управління відомості, що впливають на її право отримувати соціальну допомогу як одинокої матері, їй повинна була бути нарахована допомога в розмірі 1775 гривень 62 копійки щомісячно, і вона повинна була отримати за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 допомогу на загальну суму 10 653 гривень 72 копійки.
В результаті зазначених вище дій, ОСОБА_2 незаконно умисно з корисливих мотивів, шляхом обману за період часу з 01.07.2018 по 31.12.2018 отримала державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям, необґрунтовано завищену на суму 979 гривень 92 копійок, тим самим заволоділа коштами Державного Бюджету України на вищевказану суму. Цими умисними діями ОСОБА_2 завдала державі збитку на вказану суму.
Таким чином, 02.07.2018 ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні Управління за вищевказаною адресою, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення без законних на те підстав, внесла до Декларації недостовірні дані щодо всіх своїх джерел доходу, внаслідок чого їй призначено соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї, завищену на 1 470 гривень, та на дітей одиноким матерям, завищену на суму 979 гривень 92 копійки.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Ухвалою суду від 02.10.2020 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2020 за № 12020040340000073 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України призначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
В направленому обвинувальному акті прокурором ОСОБА_4 викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрювана беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченої ОСОБА_2 , яку вона підписала в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні (а.с.12-15). У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Представником потерпілого - ОСОБА_6 надано також письмову заяву, в якій остання погодилась зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначила, що вона ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, та погодилась з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.с.11).
До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.
Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 не оспорює, пред'явлене їй обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, також не оспорюються потерпілим судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта письмові заяви учасників провадження.
Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі: заяви представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 19.10.2019 (а.п.10-11). Так, згідно документів, вилучених під час тимчасового доступу в Управлінні праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради, що знаходиться по вул. Отаманській буд. №2 в м. Нікополі, Дніпропетровської області, вилучені: заява ОСОБА_2 щодо призначення допомоги як матері одиночці та малозабезпеченій сім'ї від 02.07.2018 р., яка затверджена її особистим підписом (а.п.16-17). Крім того, ОСОБА_2 було надано Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за допомогою від 01.07.2018, відповідно до якої зазначено, що за останні 12 місяців вона не здійснювала покупку, або оплату товарів чи послуг , які в 10 разів перевищують прожитковий мінімумів для сім'ї і не має інших доходів (а.п.18-19). Згідно акту перевірки наданої заявником інформації, встановлено, що ОСОБА_2 не зазначила дохід у вигляді стипендії у розмірі 1470 грн., яку отримував її син ОСОБА_3 в період 01.01.2018 по 31.03.2018 (а.п.27-28). Відповідно до рішення про призначення допомоги від 23.01.2019 р., ОСОБА_2 отримала допомогу матері одиночці протягом 2018 року у загальній сумі 11783,64 коп.(а.п.31). Відповідно до рішення про призначення допомоги від 23.01.2019 р., ОСОБА_2 отримала допомогу як малозабезпеченій сім'ї протягом 2018 року у загальній сумі 11897,22 коп.(а.п.33).
Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз'яснено та дотримано.
Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення.
Дії ОСОБА_2 мають правильну правову кваліфікацію за ч.1 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченої.
Так, обвинувачена ОСОБА_2 на утриманні має 2 дітей, розлучена, офіційно не працевлаштована, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно (а.п. 53), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (а.п. 54), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.п. 55), раніше не судима (а.п. 52).
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає щире каяття (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України) та визнання вини (ч. 2 ст. 66 КК України).
Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді штрафу, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Крім того, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності з 01 липня 2020 року, внесено зміни до Кримінального кодексу України, а саме санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України викладена в іншій редакції і у вказаній редакції збільшено розмір покарання у виді штрафу.
Отже, оскільки вказаний закон посилює кримінальну відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, то він не поширюється на обвинувачену ОСОБА_2 , яка скоїла кримінальне правопорушення до набрання чинності вищезазначеним законом і відповідно покарання необхідно визначити в межах санкції ч.1 ст.190 КК України, в редакції, що була чинною на час скоєння кримінального правопорушення (в редакції Закону № 270-ІV від 15.04.2008).
Тому, оскільки суд прийшов до висновку про необхідність призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, то з урахуванням вище викладеного покарання визначити у розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850,00 грн.).
Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у справі відсутні.
Витрати на проведення експертиз відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винуватою у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-ІV від 15.04.2008) і призначити покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у справі відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя: ОСОБА_1