Справа № 199/9742/19
(1-кп/199/133/20)
07.10.2020 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1
- суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участю прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12019040630001191 відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів, який закінчується 09.10.2020, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи особливу тяжкість злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду та вчинити інший злочин, здійснювати тиск на свідків. Ці обставини, у свою чергу, можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Обвинувачений, захисник заперечували проти клопотання та звернулися до суду з власним клопотанням щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, який не пов'язаний з триманням під вартою, проти чого прокурор заперечував.
Відповідно до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Оцінюючи наявність ризиків на існування яких посилається сторона обвинувачення суд виходить із наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_7 зможе переховуватися від суду.
За даним кримінальним провадженням суд враховує, що у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 стала наявність обґрунтованої підозри у можливої причетності ним до скоєння особливо тяжкого умисного злочину проти життя особи, а підставою для продовження дії запобіжного заходу є наявність обвинувального акта, відповідно до якого він продовжує обвинувачуватися у вчиненні умисного вбивства людини з особливою жорстокістю, за що законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
На думку суду, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, про що йдеться в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
На теперішній час, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд враховує обсяг пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, приймає до уваги репутацію обвинуваченого, який раніше засуджувався за умисні злочини, не має міцних соціальних зв'язків, не працював та не має на утриманні дітей, непрацездатних осіб, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_7 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду.
Суд вважає, що ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства, а тому обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
Досліджуючи питання щодо можливості зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв'язки, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред'явленого йому обвинувачення та встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.176-178,183,199,331,350,369,371,372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, строк тримання під вартою до 05 грудня 2020 року включно.
Захиснику ОСОБА_8 та обвинуваченому ОСОБА_7 відмовити у задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, який не пов'язаний з триманням під вартою.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання в частині продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_9 - начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Учасники судового провадження (крім прокурора) на ухвалу суду можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Судді:
___________ ОСОБА_1 ____________І. ОСОБА_10 __________І. ОСОБА_11 -Почтовик