ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2020 року м. Київ №640/22767/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,
за участю представника позивача адвоката Чередніченка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного прова-дження адміністративну справу за позовом громадянки Держави Ізраїль ОСОБА_1 до Цент-рального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) про визнання проти-правним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Представник позивача адвокат Романюк І.М. звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №80114300001889/321 від 02.10.2019 про відмову позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на імміграцію в Україну.
Підставою позову є необґрунтованість оспорюваного рішення. Зазначає, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" позивач має підстави для отримання дозволу на імміграцію в України, для чого звернулась із заявою, в якій вказала адресу проживання: АДРЕСА_1 . Відповідач відмовив у наданні дозволу, встановивши свідоме надання позивачем неправдивих відомостей у частині місця свого проживання. Представник позивача вважає, що доповідна записка Управління міграційного контролю, протидії неле-гальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 20.09.2019 №8101.8.4/28782-19, не може бути підставою для висновку про те, що позивач не проживає за вказаною нею адресою, адже зазначені у довідці обставини нічим не підтверджуються. Водночас, перевіркою місця проживання позивача, яку проводили працівники Національної поліції, підтверджено проживання позивача за вказаною нею адресою. Крім того, щодо позивача не встановлено обмежень у вільному пересуванні на території України і на час перевірки вона вправі була знаходитись поза межами свого місця проживання.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав правомірності оспорюваного рішення. Зазначає, що перевіркою Управління міграційного контролю, проти-дії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, за результа-тами якої складено доповідну записку від 20.09.2019 №8101.8.4/28782-19, встановлено, що вказана позивачем адреса є адресою масової реєстрації іноземців і неодноразово зазначалася іноземцями, як місце їх проживання на території України. Під час опитування мешканців сусідніх квартир із пред'явленням фотокартки позивача вони пояснили, що така особа їм невідома та ніхто з них її не бачив. Вважає, що позивач надала свідомо неправдиві відомості.
Судом задоволено заяву відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву.
Інших заяв по суті справи або з процесуальних питань до суду не надійшло.
Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов, надав пояс-нення по справі, аналогічні тим обґрунтуванням, які наведені у позовній заяві.
Відповідач явку повноважного представника (самопредставника) до судового засі-дання не забезпечив. Суд не допустив до участі у справі ОСОБА_2 , оскільки нею не надано документів, які б підтверджували підстави самопредставництва відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України або її статус адвоката. Надана суду копія довіреності не є належним доказом представництва (самопредставництва) відповідача у справі.
Зважаючи на наявність у справі відзиву відповідача і доказів на підтвердження наведених у ньому обставин, а також враховуючи положення ч. 1 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про те, що неявка повноважного представника відповідача до судового засідання не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
12 квітня 2019р. позивач звернулась до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про надання дозволу на імміграцію та необхідними документами (а.с. 39-71). У заяві зазначила адресу проживання в Україні: АДРЕСА_1 (а.с. 39).
Відповідачем складено висновок про відмову у наданні дозволу на імміграцію позива-чу від 02.10.2019 (а.с. 74-76), в якому зазначено про надання позивачем свідомо неправдивих відомостей у частині місця свого проживання, з метою легалізації на території України та отримання відповідних документів, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про іммігра-цію" є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №80114300001889/321 від 02.10.2019 позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію" (а.с. 15).
Спірні правовідносини стосуються правомірності відмови відповідача у задоволенні заяви громадянки Держави Ізраїль про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України від 07.06.2001 №2491-III "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 15.02.2019 у справі №374/19/19, яке згідно з відміткою набрало законної сили 19.03.2019, встановлено факт народження ОСОБА_3 (матері позивача) на території України 31.10.1927, а саме в с. Анто-нівка Черкаської області (а.с. 52-55).
Цей доказ підтверджує наявність визначеної п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про іммі-грацію" підстави для надання позивачу дозволу на імміграцію, що ніким не заперечується.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
Оцінюючи доводи сторін і надані ними докази щодо наявності чи відсутності підста-ви, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", для відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію, суд зважає на таке.
Як вбачається із змісту висновку відповідача про відмову у наданні позивачу дозволу на імміграцію від 02.10.2019 та згідно з відзивом відповідача, висновок про свідоме надання позивачем неправдивої інформації в частині місця проживання зроблено на підставі доповід-ної записки т.в.о. начальника Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міг-рації та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 20.09.2019 №8101.8.4/28783-19 про надання інформації.
Згідно з копією даної доповідної записки (а.с. 72-73) її складено за наслідками пере-вірки місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 . У записці зазначено, що за наданою фотографією сусіди ніколи не бачили іноземців та не чули про останніх. Дана адреса не вперше зазначається як адреса, за якою проживають іноземці та є адресою масової реєстрації іноземців. За результатами перевірки повідомляється, що за вказаної адресою іноземців виявлено не було, що може свідчити про надання позивачем неправдивих відомостей при заповненні анкет про надання їй дозволу на імміграцію.
Суд вважає даний доказ недостатнім для висновку про свідоме надання позивачем неправдивої інформації в частині місця проживання, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
З наявних у справі з копії матеріалів особової справи позивача вбачається, що до заяви про надання дозволу на імміграцію позивач додала нотаріально посвідчену заяву громадя-нина України ОСОБА_4 від 22.03.2019 про надання згоди на проживання та реєстрацію місця проживання у квартирі НОМЕР_3 , що належить йому на праві приватної власності, за адресою: буд. АДРЕСА_1 , громадянці Держави Ізраїль ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , орган видачі Київ, 25.05.2017 (а.с. 60). Також, позивач додала копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 27.12.2017 і витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстра-цію права власності від 27.12.2017 №109304975, згідно з якими власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , а також копію його паспорту громадянина України (а.с. 61-69).
Також, в особовій справі позивача вбачається наявність листа Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 24.06.2019 (одержаного ДМС України 30.07.2019 вх. №28256/1/8101-19 (а.с. 26, 83). Згідно з копіями даного листа на звернення начальника ГУ ДМС у м. Києві щодо надання інформації та перевірки за місцем проживання громадянки Ізраілю ОСОБА_1 повідомлено про те, що в ході перевірки працівниками поліції було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , де було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за вказаною адресою.
У листі від 12.09.2019 №8101.6.1-37702/8101.6-19 у відповідь на адвокатський запит представника позивача адвоката Василенко Ю. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомлено про отримання відповідей за надісланими працівниками запитами, в т.ч. до Національної поліції. Тобто, станом на час оформлення висновку, затвердженого 02.10.2019, а також винесення оскаржуваного рішення лист Печерського управління ГУ Національної поліції у м. Києві від 24.06.2019 №867404/125/52/04-19 перебував у розпорядженні відповідача.
Отже, як вбачається з досліджених судом доказів, перевірка місця проживання позивача проводилась двічі: Печерським управлінням поліції ГУ Національної поліції у м. Києві та Управлінням міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, а результати цих перевірок протилежні.
У висновку про відмову в наданні позивачу дозволу відповідач взяв до уваги відомості, зазначені у доповідній записці. Проте, відповідач не врахував і не надав оцінки наявним у нього відомостям Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві про фактичне проживання позивача за вказаної нею адресою. При цьому у висновку відповідач не зазначив мотивів не врахування чи відхилення цих відомостей. У відзиві на позов відповідач не навів таких мотивів, також.
Слід зауважити й на непереконливості доповідної записки, оскільки із змісту останньої не вбачається конкретних і чітких даних про дату і час проведення перевірки, прізвищ та імен осіб та адрес їх місць проживання, на поясненнях яких ґрунтується висновок про відсутність позивача за вказаною нею адресою. Відсутність таких відомостей унеможливило перевірку судом достовірності зазначених в доповідній записці обставин. У відзиві відповідач не зазначив і не надав інших доказів, які підтверджували наведені у доповідній записці обставин.
Зважаючи на викладене, суд вважає вищевказану доповідну записку недостатнім доказом на підтвердження того, що позивач не проживає за вказаною нею адресою.
Оскільки результати перевірки місця проживання позивача мали вирішальне значення для вирішення питання про надання їй дозволу на імміграцію, то з огляду на непереконливий зміст доповідної записки і наявність у матеріалах особової справи позивача інших доказів проживання за вказаною нею адресою та їх неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, суд вважає оскаржуване рішення необґрунтованим.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення, тому дана вимога підлягає задоволенню.
Водночас у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на імміграцію в Україну суд відмовляє, враховуючи при цьому наступні висновки Верховного Суду.
Так, зокрема, у постанові від 31.10.2019 у справі №820/1560/17 Верховним Судом зазначено:
"Законом України "Про імміграцію", зокрема, підпунктом 3 частини першої статті 6 визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.
Отже, саме до дискреційних повноважень ДМС України належить прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію або про відмову у наданні дозволу на імміграцію."
Аналогічну правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №826/16079/18.
Водночас з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянки Держави Ізраїль ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну від 12.04.2019 та прийняти рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Отже, позов є частково обґрунтованим і підлягає задоволенню у зазначеній судом частині.
З огляду на часткове задоволення позову і згідно із ст. 139 КАС України судові витрати позивача у загальній сумі 1536,80 грн., сплачені згідно з платіжним дорученням від 31.10.2019 №0.0.1509966918.1, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 262, 250 КАС України, суд
1. Задовольнити адміністративний позов громадянки Держави Ізраїль ОСОБА_1 частково.
2. Визнати протиправними і скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області №80114300001889/321 від 02.10.2019.
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянки Держави Ізраїль ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну від 12.04.2019 та прийняти рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
4. Відмовити громадянці Держави Ізраїль ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.
5. Стягнути на користь громадянки Держави Ізраїль ОСОБА_1 з бюджетних асиг-нувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Позивач: громадянка Держави Ізраїль ОСОБА_1 ;
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;
паспорт № НОМЕР_1 , виданий у м. Києві 25.05.2017, дійсний до 24.05.2020;
місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області;
02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 06.10.2020.
Суддя Д.А. Костенко