06 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 620/2963/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПлисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області
провизнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі по тексту - відповідач, Плисківська сільська рада), в якому просить: визнати протиправною відмову Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; визнати протиправним і скасувати рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 10.07.2020 № 1118-39/VII; зобов'язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської сільської ради (Плисківської об'єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідач надаючи їй відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а рішення від 10.07.2020 № 1118-39/VII є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням принципу рівності громадян перед законом, зокрема тому, що відповідачем не зазначено ні даних щодо правовстановлюючого документу, який підтверджує постійне користування бажаною земельною ділянкою, ні осіб, які нею користуються, ні документів, на підставі яких розробляється технічна документація.
У відзиві відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до відомостей погоспорадських та земельно-облікових книг Плисківської сільської ради, спірна земельна ділянка перебуває в користування ряду фізичних осіб, які набули дані ділянки в користування до 01.01.2002 року (до набрання чинності Земельним кодексом України). Вчинення будь-яких дій щодо розпорядження бажаною для позивача земельною ділянкою призведе до порушення прав вказаних громадян - прав, які виникли до набрання чинності діючим Земельним кодексом України. Вказаними громадянами систематично сплачується плата за землю, вони більше 10 років відкрито користуються даними земельними ділянками, відомості про таке користування внесено до погосподарських книг. Станом на дату отримання таких земельних ділянок в користування, така передача в користування відповідала діючому на той час законодавству України. Оскільки, законодавство зворотної сили немає, набрання чинності діючим Земельним кодексом України не може вважатись підставою для припинення права користування громадян на такі земельні ділянки.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Із заявою від 23.05.2020 позивач звернулася до відповідача, в якій просила розглянути питання щодо надання їй у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розроблення документації, проекту із землеустрою для надання земельної орієнтовною площею 2,00 га на території Плисківської сільської ради, Борзнянського району Чернігівської області. До заяви додано копії паспорту та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки для надання (а.с. 8-13).
Згідно копії Витягу з рішення Плисківської сільської ради «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 10.07.2020 № 1118-39/VII рада вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в зв'язку з тим, що відповідно даних погосподарських та земельно-облікових книг Плисківської сільської ради на даній території знаходяться земельні ділянки в постійному користуванні громадян без встановлення строку і наданий час розробляється технічна документація (а.с. 14).
Копіями Погосподарських книг № 7, 12 на 2016-2020 роки підтверджується перебування в користуванні земельних ділянок у: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с. 31-48).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.
У свою чергу суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);
- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Отже, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.
Також враховуючи установлену практику Верховного Суду, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави у ненаданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов'язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.
Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.
Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними правовим наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність; надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише вказує на фактичну відсутність речових прав та обтяжень щодо обраної земельної ділянки.
Посилання відповідача як на підставу правомірності оскаржуваного рішення на відомості погосоподарських книг № 7, 12 за 2016-2020, в яких міститься запис про користування земельною ділянкою, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, іншими особами, суд відхиляє, оскільки рішення відповідача прийняте без врахування таких обставин:
1) до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб'єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною;
2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року № 21-358а13, від 07 червня 2016 року № 21-1391а16, постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року № 463/3375/15-а.
Отже, підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені в оскаржуваному рішенні, то вони законом не передбачені, а отже є незаконними. Щодо обставин, на які посилається відповідач, як на обґрунтування своєї позиції, то останні не підтверджені належними та допустимими доказами, тому суд до уваги їх не приймає.
Отже, відповідачем не доведено належними доказами факту перебування земельної ділянки щодо якої позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, у користуванні інших осіб, тому рішення відповідача від 10.07.2020 № 1118-39/VII є протиправним і підлягає скасуванню.
Положеннями частини третьої статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересі позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, з метою відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції від 30.07.2020 № 125С051В2Е позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (а.с. 7).
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь позивача підлягає стягненню, сплачений нею при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасування рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 10.07.2020 № 1118-39/VII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зобов'язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого сільського господарства, площею 2 га на території Плисківської сільської ради (Плисківської об'єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області, вул. Незалежності, буд. 33, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453 код ЄДРПОУ 04414885.
Дата складення повного рішення суду - 06.10.2020.
Суддя Ю. О. Скалозуб