06 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1311/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Кіщук О.І., представника позивача Сидори І.Ю., представників відповідача Смутняка О.В. та Кибича В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за позовом Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Кибича Віталія Миколайовича про визнання протиправними та скасування приписів,
Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Кибича Віталія Миколайовича про визнання протиправними та скасування приписів №430-ДК/0161Пр/03/01-20 та №430-ДК/0162Пр/03/01-20 від 22 липня 2020 року.
Позов обґрунтовано тим, що в оскаржуваних приписах відповідачем наведено висновок про використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, оскільки такі на день перевірки використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані приписи позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки окрім права постійного користування земельними ділянками для науково-дослідної діяльності Державним актом на право постійного користування землею №А-000003 передбачено їх використання для ведення дослідних і навчальних цілей, але й для ведення сільського господарства. Вказував, що єдиним доказом, який наводився державним інспектором на підтвердження використання землі лише для товарного сільськогосподарського виробництва, є наявність станом на день перевірки посівів сої та пшениці. Поряд з цим, згідно статутних завдань позивач займається, зокрема, рослинництвом і насінництвом, що означає посадку та вирощування, у тому числі зернових та бобових культур. Однак зазначене не було враховане посадовими особами відповідача при винесенні оскаржуваних приписів. Крім цього, в останніх не зазначено, які саме дії повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства. Отже, відповідачем не дотримано вимог щодо змісту, форми обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії в розумінні положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, що вказує на протиправність оскаржуваних приписів.
Ухвалою суду від 10 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що земельні ділянки, відносно яких проводилась перевірка, використовуються позивачем не за їх основним цільовим призначенням, оскільки на них провадиться виключно товарне сільськогосподарське виробництво, що прямо суперечить основним напрямкам діяльності позивача. Вказує, що під час проведення перевірки державні інспектори діяли згідно порядку її проведення, у визначений спосіб та у межах, передбачених законодавством України. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Водночас відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №727/6818/20, що розглядається в Шевченківському районному суді м. Чернівці, за позовом директора Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України Осадчука В.Д. до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.
На думку заявника, розгляд даної справи не можливий до набрання законної сили у вказаній справі, оскільки у разі залишення оскаржуваних постанов про накладення адміністративного стягнення в силі будь відсутні підстави для скасування оскаржуваних у цій справі приписів.
В судовому засіданні представник позивача щодо задоволення указаного клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність.
Представники відповідача подане клопотання підтримали з підстав, викладених у ньому.
Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, заслухавши думку представників сторін та перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.
Підстави для зупинення провадження у адміністративній справі передбачені статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі лише в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в такій справі. При цьому не є об'єктивною неможливістю розгляду адміністративної справи випадки, за яких зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На переконання суду, у клопотанні відповідача про зупинення провадження у цій справі необхідно відмовити, адже зазначені в його обґрунтування обставини не впливають на можливість розгляду адміністративним судом цієї справи і прийняття рішення по суті та не свідчать про безумовну необхідність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судового рішення у справі, в якій предметом розгляду є постанови про накладення адміністративного стягнення на директора Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України Осадчука В.Д.
Оскільки предметом судового розгляду цієї справи є приписи, винесені суб'єктом владних повноважень, відносно позивача - юридичної особи, то судом на підставі поданих сторонами доказів і буде перевірятись чи прийняті такі з дотриманням критеріїв, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, подане клопотання є безпідставним та необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 236, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2020.
Суддя О.П. Лелюк