06 жовтня 2020 року м. Київ № 320/2187/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Березанський комбікормовий завод" з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 05.02.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 35048459.
В обгрунутвання позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем відкрито виконавче провадження по стягненню з позивача виконавчого збору, проте вважає, що такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, оскільки зазначена постанова прийнята після укладення мирової угоди у справі про банкрутство № 911/142/13-г без заявлення стягнення виконавчого збору у межах провадження про банкрутство позивача, а отже відповідач втратив право на стягнення виконавчого збору.
01.06.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, наведених у відзиві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Приватне акціонерне товариство «Березанський комбікормовий завод» (код ЄДРПОУ 04529944) зареєстроване юридичною особою 03.04.1997.
Постановою від 14.11.2012 у виконавчому провадженні № 35048459 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопцієм О. відкрито виконавче провадженні на підставі виконавчого листа № 2а-5944/10/1070 від 01.03.2011, виданого Київським окружним адміністративним судом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2013 у справі № 911/142/13-г вирішено порушити провадження у справі про банкрутство, а також ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з чим заборонити органам стягнення та органам виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Постановою від 08.04.2013 у виконавчому провадженні № 35048459 старшим державним Виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопцієм О. вирішено зупинити виконавче провадження у зв'язку з Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2013 у справі № 911/142/13-г.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2015 у справі № 911/142/13-г визначено перелік кредиторів у справі про визнання позивача банкрутом, проте відповідач у вказаному переліку не зазначений.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2015 у справі № 911/142/13-г судом затверджено мирову угоду, а провадження у справі про банкрутство припинено.
31.01.2020 позивачем повідомлено відповідача про виконання затвердженої мирової угоди та погашено заборгованість перед пенсійним органом, яка була предметом виконавчого провадження, а тому просив виконавче провадження припинити.
Постановою від 06.02.2020 у виконавчому провадженні № 35048459 заступником начальника відповідача вирішено закінчити виконавче провадження на підставі заяви позивач про повне виконання судового рішення.
Також 06.02.2020 у виконавчому провадженні № 35048459 винесено постанову про стягнення виконавчого збору на підставі якої постановою 12.02.2020 заступником начальника відповідача вирішено відкрити виконавче провадження по стягненню виконавчого збору.
Вважаючи зазначену постанову про стягнення виконавчого збору протиправною позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404), Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі Закон № 2343).
Статтею 1 Закону № 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону № 1404).
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору віднесена до переліку виконавчих документів.
Нормою абзацу 6 ч. 8 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, передбачено, що державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
У свою чергу, орган державної виконавчої служби в силу покладених Законом від 02.06.2016 № 1404 завдань, повинен забезпечити їх виконання у встановленому порядку та строки. Початковим етапом виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору є відкриття виконавчого провадження на їх підставі.
Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 14.01.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів позивача.
Дані грошові вимоги включали в себе заборгованості, які підлягли стягненню за виконавчим провадженням № 35048459 на користь УПФУ м. Березань Київської області.
При цьому початковим етапом виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору є відкриття виконавчого провадження на їх підставі. Стягнення виконавчого збору починається з моменту винесення постанови про його стягнення, тобто через 7 днів після відкриття виконавчого провадження, станом на 2012 рік.
Відповідно абз. 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кредитором визнається юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Водночас, конкурсними кредиторами вважаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а поточними кредиторами - за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Оскільки питання про стягнення виконавчого збору було вирішено до 14.01.2013, відповідач набув статусу конкурсного кредитора відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
В силу ч. 4 ст. 83 вказаного Закону у випадках, передбачених п.п. 4-7 ч. 1 цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом. У випадках, передбачених п.п. 4-7 ч. 1 цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню (ч. 4 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Отже, конкурсний кредитор є кредитор за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, незалежно від того, чи вони подали заяву до суду чи ні.
В свою чергу, для забезпечення свого права вимоги до позивача, відповідач зобов'язаний був звернутися з письмовою заявою до Господарського суду Київської області з вимогами до боржника - та підтверджуючими документами, в тридцятиденний термін від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження про банкрутство.
Однак, відповідачем грошової вимоги до позивача по стягненню з останнього виконавчого збору в передбачені Законом строки не заявлено.
За таких обставин, виконавчі документи - постанови про стягнення з позивача виконавчого збору є такими, що не підлягають виконанню.
Як наслідок, постанови відповідача є протиправними та підлягають скасуванню з наведених вище підстав.
Крім того суд звертає увагу постанова про стягнення виконавчого збору у розглядуваному виконавчому провадженні винесена 06.02.2020, повинні були бути винесені ще в 2012 відповідно до вимог чинного на той час Закону України «Про виконавчі провадження», проте, цього здійснено не було.
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 21 від 10.04.2020.
Відтак у зв'язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602) від 05.02.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 35048459.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 04529944 ) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.