07.10.2020 року Справа № 904/2173/20
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/2173/20 (суддя Петренко І.В., повне рішення складено 30.06.2020)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент", м. Дніпро
про стягнення 78 752,28 грн плати за користування вагонами
Короткий виклад позовних вимог та рішення суду.
У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" (надалі відповідач) та просило стягнути плату за користування вагонами 78 752,28 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в листопаді 2019 року позивач за відомістю плати за користування вагонами №14119046 нарахував плату за користування вагонами за час безпосереднього знаходження вагонів у відповідача в загальній сумі з ПДВ - 81481,44 грн. Відповідач підписав відомість із запереченнями, плату сплатив лише частково в сумі 2729,16 грн, в решті суми 78 752,28 грн від оплати безпідставно відмовився. Посилався на положення ст. 307 ГК України, ст. 119, 121 Статуту залізниць України.
Відповідач позов заперечував, посилаючись на те, що позивачем було подано більшу кількість вагонів, ніж це було заявлено відповідачем, та з перевищенням переробної спроможності вантажних пунктів, про що відповідач висловив заперечення у відомості плати за користування вагонами та пам'ятках на подачу вагонів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/2173/20 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 78752,28 грн плати за користування вагонами, 2102,00 грн судового збору.
У рішенні суд навів положення ст. 509 ЦК України, ст. 307 ГК України, Статуту залізниць України та Правил користування вагонами, оцінка обставинам справи, доводам сторін судом в рішенні не надана.
Доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- суд залишив поза увагою всі доводи відповідача, обмежившись виключно дослідженням правильності здійснення позивачем розрахунку, натомість не дослідивши складові його елементи та не з'ясував порядку передачі замовлень на подачу вагонів;
- суд не прийняв до уваги положення ст. 121 Статуту залізниць України щодо звільнення вантажоодержувача від плати за користування вагонами у разі подання залізницею вагонів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів одержувача, про що відповідач зазначив, підписавши пам'ятки про подавання вагонів із запереченнями;
- пам'ятки подачі та забирання вагонів містять недостовірну інформацію щодо часу забирання вагонів, зокрема і щодо вагону №59304014;
- суд залишив поза увагою умови договору, якими визначено максимальну переробну спроможність колії - 10 вагонів на добу;
- суд не вжив заходів до повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи та прийняв рішення за неповно з'ясованими обставинами справи, не дослідив положення Правил №113, які повинен був застосувати незалежно від посилання на них позивача;
- суд порушив вимоги ст.6 Європейської Конвенції з прав людини щодо принципу вмотивованості судових рішень, не навів жодних аргументів, з яких підстав були відхилені доводи відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 22.07.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження, визначено розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу та проти доводів апелянта заперечив. Просив рішення суду залишити без змін. Вказує на небгрунтованість доводів відповідача щодо подання вагонів понад узгоджені заявки, оскільки сторонами узгоджено план на листопад 2019 року в кількості 174 вагони, надано заявок на 234 вагони, натомість завантажено лише 150 вагонів, тобто відповідач не відвантажував необхідну кількість вантажу у спірні вагони, що і призвело до цієї ситуації. Вагони надійшли вантажоодержувачу за повними перевізними документами як вантаж на своїх осях, отже залізниця не надавала вагони під завантаження, а була лише перевізником, та відповідно до ст. 46 Статуту саме одержувач повинен прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу і його твердження щодо подання залізницею вагонів в більшій кількості є необгрунтованими. Вагони на під'їзну колії відповідача забираються його локомотивом, спірні вагони були відповідачем забрані та знаходилися у нього до 14.11.2029, що підтверджено відповідними пам'ятками подачі-забирання вагонів та спірна плата за користування вагонами залізницею нарахована правомірно. Також вважає безпідставними посилання апелянта на ст. 121 Статуту та відповідність своїх розрахунків Правилам користування вагонами та контейнерами.
Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Приватним акціонерним товариством "Хайдельбергцемент Україна" (надалі власник колії) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі залізниця) укладений договір про експлуатацію під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Хайдельбергцемент Україна" при станції Тритузна регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №ПР/М-19505/НЮдч від 27.06.2019 (надалі договір).
Додатковою угодою №1 від 23.12.2019 до вказаного договору найменування власника колії змінено з Приватного акціонерного товариства "Хайдельбергцемент Україна" на Приватне акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент".
Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється експлуатація під'їзної колії, яка належить власнику колії та є продовженням колії №20 станції Тритузна регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" і обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є сигнальний знак "Межа під'їзної колії", встановлений на відстані 92,58 м від стику рамної стрілки №1.
Відповідно до пункту 5 договору вагони для під'їзної колії подаються після повідомлення, яке передається не пізніше як за 2 години до подавання вагонів відповідальним працівником станції Тритузна по телефону відповідальному працівнику власника колії, з реєстрацією у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Відповідно до пункту 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії № 8 та № 9 станції Тритузна або по узгодженню з залізницею на колії № 7, 10, 11, 12 станції Тритузна. Здавання вагонів в технічному та комерційному відношеннях провадиться на коліях № 8, 9 або № 7, 10, 11, 12 станції Тритузна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.
Пунктом 9 договору передбачено, що вагони повертаються всією партією, одночасно переданою на під'їзну колію, або по узгодженню з залізницею в меншій кількості. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно ПТЕ і доставляються локомотивом власника на колії № 8 та № 9 станції Тритузна або по узгодженню з залізницею на колії № 7, 10, 11, 12 станції Тритузна. Приймання вагонів залізницею в комерційному та технічному відношеннях здійснюється на коліях № 8, 9 або № 7, 10, 11, 12 станції Тритузна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом залізниці.
Положеннями пункту 10 договору визначено, що термін на забирання вагонів з передавальних колій залізницею визначається технологічним процесом роботи станції Тритузна.
Пунктом 15 договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату, зокрема, за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами.
У пункті 21 договору сторони визначили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 04.07.2019 до 03.07.2022 включно.
Сторонами також було укладено договір №02070/Пр3-2018 від 16.02.2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях.
В листопаді 2019 року на адресу відповідача надійшли вагони та були подані йому під навантаження, зокрема і спірні №59305219, №93696342, №97260665, №97265946, №59474635, №97149041, №97178529, №97248074, №97252779, №97269682, №97151823, №97273874, №97181267, №58955139, №97269443, №58993882, №97151666, №97237457, №97244966, №97252951, №97266209, №58995523, №93525541, №93631554, №97275366, №59363945, №97262703, №97262828, №97265748, №97257448, які перебували в його користуванні відповідно з 10.11.2019 року 11-45 год, з 10.11.2019 року 11-48 год, з 10.11.2019 року 15-48 год, з 10.11.2019 року 15-42 год, з 11.11.2019 року 09-30 год, з 11.11.2019 року 15-10 год, з 12.11.2019 року 18-15 год, з 13.11.2019 року 14-33 год, що підтверджується пам'ятками про подавання вагонів №511, 512, 513, 514, 515, 516, 517, 518.
Пам'ятки №511, 512, 513, 514, 515, 516 вантажоодержувачем були підписані із зауваженнями наступного змісту «При подаванні вагонів було виявлено порушення п. 2.2.3 договору «Про надання послуг». Вагони були подані без заявки замовника».
Вказані вагони були повернені залізниці відповідно 13.11.2019 року 19-05 год, 14.11.2019 року 13-15 год та 14.11.2019 року 14-20 год, що підтверджується пам'ятками №738, 740, 741, які підписані без зауважень.
Матеріали справи також містять акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника №917 від 10.11.2019, №918, №919 від 11.11.2019 за час затримки вагонів на станції призначення за період з 10.11.2019 року 18-13 год до 11.11.2029 року 15.10 год, втім вказаний період не є спірним та не включений позивачем до розрахунку суми позову.
Позивач склав відомость плати за користування вагонами №14119046 щодо нарахування плати за користування вище наведеними вагонами на загальну суму 67 901,20 грн без ПДВ, яку відповідач підписав із запереченнями «Не згоден з платою за користування вагонами, оскільки були виявлені порушення ст. 121 Статуту залізниць України. Згоден із платою за 4 вант. хопри -2274,30 грн».
В іншій частині в сумі 78752,28 грн з ПДВ відповідач нараховану плату не визнав та не сплатив, стягнення якої і є предметом цього позову.
На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач надав складений ним «Графік відповідності виконання електронної заявки на навантаження вагонів з фактично поданими вагонами під навантаження за період з 09.11. по 14.11.2019 року, скріншоти заявок, залізничні накладні на відвантаження вантажів за період з 10.11.2019 по 15.11.2019, акти загальної форми ГУ-23 за №917 - 919, відомості плати за користування вагонами №10110308, №1110309, №12110310, №13110312, №14119046, №1419043, №15110315, повідомлення по закінчення вантажних операцій щодо вагону №59304014 та акт щодо цього вагону від 13.11.2019, накопичувальну картку №17119003 від 17.11.2019.
Позивач разом з відповіддю на відзив долучив до справи копії залізничних накладних, зокрема і на спірні вагони, відповідно до яких на адресу відповідача перевозилися вагони залізничні, як вантаж на своїх осях, не поіменовані в алфавіті.
Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Спірні правовідносини врегульовані Статутом залізниць України (надалі Статут), Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 (надалі Правила).
Відповідно до ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Правилами користування вагонами і контейнерами встановлено порядок та умови обліку і нарахування плати за користування вагонами, а саме:
- пункт 3: "Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати ф. ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф. ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку ф. ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23";
- пункт 4: "Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами";
- пункт 6: "Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника";
- пункт 12: "Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година".
Відповідно до перелічених вище нормативних вимог станцією Тритузна Придніпровської залізниці було оформлено пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45, пам'ятки про забирання вагонів форми ГУ-45, відомість плати за користування вагонами на загальну суму 67901,20 грн без ПДВ, яку відповідач визнав лише частково.
Основними запереченнями проти позовних вимог є порушення позивачем п. 2.2.3 договору «Про надання послуг». Вагони були подані без заявки замовника, що унеможливило їх вчасне навантаження та призвело до збільшення часу знаходження у користуванні вантажовласника, а відповідно і плати за користування вагонами.
Відповідно до п. 2.2.3 договору «Про надання послуг» замовник має право відмовитися від прийняття вагонів у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, або таких, що надані без заявки замовника.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не відмовився від прийняття вагонів, як він стверджує поданих понад його заявку, прийняв їх від залізниці, вказавши про подання вагонів понад заявку.
Згідно зі ст. 42 Статуту залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Як вірно зауважив позивач, спірні порожні вагони надійшли на адресу відповідача за повними перевізними документами, що підтверджується наявними у справі залізничними накладними, а отже, являються вантажем, який надійшов на адресу відповідача, та в силу вище наведених положень ст. 46 Статуту вантажоодержувач повинен у встановлені строки прийняти і вивезти вантаж, не залежно від заявок чи замовлення вказаного вантажу.
Відповідач прийняв спірні вагони, час подачі та забирання вагонів зазначається саме в пам'ятках, які є єдиними належними та допустимими доказами щодо часу користування вагонами, заперечень саме щодо часу подачі та забирання вагонів у пам'ятках не висловив.
Відповідачем також не наведено інших підстав, визначених ст. 121 Статуту, щодо звільнення його від плати за користування вагонами, а наведені доводи щодо подачі вагонів понад заявки спростовані вище наведеними положеннями нормативно-правових актів та встановленими обставинами справи.
Дані відомості плати за користування вагонами відповідають даним пам'яток, відтак позивач вірно розрахував плату за користування спірними вагонами з часу їх подачі відповідачу до часу повернення залізниці, та його вимоги обгрунтовані і правомірно задоволені судом.
Втім, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає положенням ст.236 ГПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, дослідження доказів, надання оцінки всім аргументам учасників справи.
Підстави скасування судового рішення визначені ст. 277 ГПК України та вказана норма не містить такої підстави для скасування рішення суду першої інстанції, як порушення положень ст. 236 ГПК України, якщо це не призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції як таке, яким вірно вирішено спір, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної та касаційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/2173/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/2173/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Приватне акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Е.В. Орєшкіна