Справа № 629/3793/20
Провадження № 2/629/1148/20
05 жовтня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківській області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Представник позивача-адвокат Павленко Микола Вікторович, який діє від імені позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між позивачем та відповідачем по справі, зареєстрований 27 квітня 2019 року Первомайським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №42; після розірвання шлюбу відновити позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Ухвалою від 03 вересня 2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, зі змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача просив розглянути справу без його участі та участі позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч. 11 ст. 187 ЦПК України).
Перевіривши вищезазначену позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст.ст. 175 і 177 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Досліджувана позовна заява підписана не позивачем ОСОБА_1 , а її представником-адвокатом Павленком М.В.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 14 СК України сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 15 постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються. Отже, виходячи із змісту наведених норм СК України, право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу має лише один з подружжя та волевиявлення особи, щодо розірвання шлюбу є її індивідуальним бажанням, яке залежить від обставин, що склалися під час спільного проживання у шлюбі і має виражатися самостійно у певних діях, зокрема подання позову про розірвання шлюбу. Тобто, право на подачу позову про розірвання шлюбу, та підпису заяви є особистим правом подружжя та не підлягає передорученню.
Відтак, позивачу ОСОБА_1 пропонується усунути недоліки позовної заяви в спосіб надання до суду власноруч підписаної позовної заяви про розірвання шлюбу.
Крім цього, в позовній заяві зазначено, що від шлюбу сторони спільних дітей не мають.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Згідно із п.п. 3, 4 постанови Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК. У заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу.
Таким чином, відповідно до п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивачем не зазначені відомості що робилася спроба розірвати шлюб через органи РАЦС; що відповідач ухиляється (не бажає) звертатися до даного органу; що є відмова державного органу реєстрації актів цивільного стану у розірванні шлюбу між сторонами з тих чи інших підстав за їхньою спільною заявою.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
З урахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків, що відповідатиме вимогам ч. 11 ст. 187 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.187, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
У випадку не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Смірнова