Справа № 953/15970/20
н/п 2-о/953/191/20
про залишення заяви без руху
06.10.2020 м.Харків
Суддя Київського районного суду м.Харкова Колесник С.А., при прийнятті заяви (справа № 953/15970/20, провадження № 2-о/953/191/20) представника заявника ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - адвоката Каламайко Дмитра Юрійовича, заінтересована особа Адміністрація Київського району Харківської міської ради (місце знаходження: м.Харків, вул..Чернишевська, 55, ЄДРПОУ 37459151) про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Каламайко Д.Ю. звернулась до суду з вказаною заявою, відповідно до якої просить встановити факт описки у абз. 2.5 рішення Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 11.01.1994 №6-4 «Про прийняття в експлуатацію житлового будинку з надвірними спорудами», і вважати, що було прийнято в експлуатацію житловий будинок з надвірними спорудами за адресою « АДРЕСА_2 ».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 заяву передано для розгляду судді Колесник С.А.
Після надходження заяви суд вирішує питання щодо наявності підстав для залишення заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті провадження, або відкриває провадження у справі.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд прийшов до висновку про необхідність залишення заяви без руху з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Враховуючи тотожність відповідних норм ЦПК України, які регулювали питання щодо форми та змісту заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, станом на час прийняття Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, та регулюють вказані питання станом на даний час, суд вважає за можливе врахувати вказані вище роз'яснення Верховного Суду України під час вирішення питання про можливість відкриття провадження в даній цивільній справі.
Таким чином, виходячи з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, а також роз'яснень, викладених в Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175, 177 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 294, 318 ЦПК України. Недотримання заявником вказаних вимог унеможливлює відкриття провадження у справі та є підставою для залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без руху.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справлення судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір ставки судового збору за подання фізичною особою заяви у справах окремого провадження складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 рік складає 2102,00 грн.
Згідно вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як роз'яснено у п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (п.2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 (зі змінами).
Однак при зверненні до суду заявником долучено до матеріалів заяви документ, що не відповідає вищенаведеним вимогам щодо оформлення документів, які підтверджують оплату заявником судового збору (відсутня печатка установи банку, підпису виконавця банку та відмітка про дату виконання платіжного доручення), що викликає у суду сумнів оплати заявником судового збору.
Таким чином, заявником не виконана вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження по справі.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.
Ч.1 ст. 185 ЦПК України передбачено,що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 , відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, підлягає залишенню без руху із встановленням заявнику строку для усунення іі недоліків та надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Кошти за оплату судового збору повинні бути перераховані за реквізитами: отримувач коштів: УК Київськ/мХар Київський/22030101, код отримувача: 37999675, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA678999980313151206000020004, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за заявою ___________ (ПІБ заявника), Київський районний суд м. Харкова, справа №953/15970/20 (назва суду, де розглядається справа).
При цьому суддя зауважує, що залишення заяви без руху не є обмеженням права заявника на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконаннязаявником цих вимог та прийнятності заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Якщо заявник, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертаєтьсязаявнику що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Каламайко Дмитра Юрійовича, заінтересована особа Адміністрація Київського району Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків протягом 10 діб з дня вручення ухвали.
Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
При цьому, відповідно до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Колесник С.А.