Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа №: 511/1400/20
Номер провадження 3/511/714/20
"06" жовтня 2020 р. Суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С . І ., розглянувши матеріали, які надійшли з Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , повторно протягом року, а саме 09.08.2020 року о 00год.30хв., в с.Розалівка, по вул.Центральній, керував автомобілем ВАЗ 21051, д/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей) від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про час та місце розгляду адміністративних матеріалів був сповіщений належним чином, про що в справі є відповідні докази. Будь-яких пояснень, заперечень та жодних доказів на спростування вище викладеного - до суду не надав.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищевикладене, ігнорування ОСОБА_1 виклику до суду, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №097570 від 09.08.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 , повторно протягом року, а саме 09.08.2020 року о 00год.30хв., в с.Розалівка, по вул.Центральній, керував автомобілем ВАЗ 21051, д/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей) від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він пояснив, що 08.08.2020року, в вечірній час за місцем мешкання він вживав алкогольні напої, а саме пиво, після чого сів за кермо свого автомобіля та поїхав в с.Милолюбівка на АЗС. 09.08.2020року, близько 00год.20хв. в с.Розалівка, він не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв ДТП, а саме, здійснив наїзд на бетонні стовпчики. Коли приїхали працівники поліції, він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки підтвердив, що вживав алкогольні напої, після чого керував транспортним засобом;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в яких вони пояснили, що 09.08.2020 року в їхній присутності водій автомобіля ВАЗ 21051, д/з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, при цьому, пояснив, що він вживав алкогольні напої, а саме пиво в кількості 2 стакани, після чого керував автомобілем;
- копією постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.12.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- довідкою начальника Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській область, згідно якої ОСОБА_1 посвідчення водія отримував, постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.12.2019року, позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Згідно ч.2 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Слід зазначити, що дана норма саме в такій редакції є діючою станом на час вчинення адміністративного правопорушення гр.ОСОБА_1 09.08.2020 року з огляду на наступне:
Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон N 2617-VІІІ), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.
Закон N 2617-VІІІ повинен був набрати чинності 1 січня 2020 року, а до цього часу Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону мав би внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність до Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність до Закону.
3 грудня 2019 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон N 321-IX), яким відтерміновано набрання чинності Законом N 2617-VІІІ з 1 січня 2020 на 1 липня 2020 року.
Під час прийняття Закону N 321-IX було визначено, що для уніфікації законодавства потрібно внести зміни до великого масиву законодавчих актів з метою узгодження термінології, запровадженої Законом N 2617-VІІІ, та термінології, яка застосовується в інших законодавчих актах.
Для цього 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон N 720-ІХ).
У Розділі II Закону N 720-ІХ зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року N 2617-VІІІ.
1 липня 2020 року Закон N 2617-VІІІ набрав чинності, а Закон N 720-ІХ був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України».
Частина п'ята статті 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Таким чином, частина п'ята статті 94 Основного Закону не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування.
Головною метою цієї конституційної норми, як зазначено в рішенні Конституційного Суду від 6 жовтня 2010 року N 21-рп/2010,с недопущення набрання законом чинності до моменту його офіційного оприлюднення, чим забезпечується реалізація конституційних положень, відповідно до яких закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осіб, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (стаття 58 Конституції України).
З огляду на зазначене, враховуючи положення частини п'ятої статті 94 Конституції України Закон №720-ІХ набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування.
Крім того, у зв'язку з набранням чинності 1 липня 2020 року Законом N 2617-VІІІ, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування, була закріплена у статті 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» України, а статтю 130 КУпАП було - змінено.
Однак, Законом України N 720-ІХ внесено зміни до Закону N 2617-VІІІ, відповідно до яких із Закону №2617-VІІІ вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1 КК України.
Таким чином, з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом N 2617-VІІІ, а стаття 286-1 КК України виключена.
Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи …
При розгляді даних матеріалів, особою відносно якої складено протокол не було надано доказів на спростування обставин, викладених в протоколі, та на підтвердження доводів стосовно відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді цих матеріалів справи про адміністративне правопорушення суд під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог КУпАП.
Проаналізувавши усі наявні в справі докази, суд дійшов глибокого переконання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст.23КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При визначенні виду та міри адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, а також те, що умисні дії особи яка притягається до адміністративної відповідальності були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу.
При визначенні виду та міри адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, а також те, що умисні дії особи яка притягається до адміністративної відповідальності були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу.
Приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, суд вважає необхідним застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Також, відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП України з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 420,40грн., оскільки судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-11, 33, 130, 221, 283-285 КУпАП, суддя -
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 130 ч.2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 гривень.
Реквізити для зарахування до державного бюджету:
отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001
код класифікації доходів бюджету: 22030106
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя: С. І. Гринчак
Постанова набрала законної сили "______" ____________20___р.
Срок предґявлення до виконання постанови 3 місяці.