30.09.2020
Справа №522/14332/20
Провадження по справі № 1-кп/522/2036/20
30 вересня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020160500002380 від 26.06.2020 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника цивільного позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 , -
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт №12020160500002380 від 26.06.2020 року відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.
Представник цивільного позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на все належне майно обвинуваченого ОСОБА_5 в тому числі на: 1) автомобіль марки «TOYOTA VENZA», р.н.з. НОМЕР_1 , який є речовим у кримінальному провадженні; 2) на майно товариства ТОВ «Єнерготредінжирінг», в якому він є засновником та кінцевим бенефіціаром; 3) на грошові кошти, які містяться на рахунках у банківських та фінансових установах, що належать обвинуваченому ОСОБА_5 ; 4) а також на майно батька обвинуваченого ОСОБА_9 , - в рамках поданого потерпілою ОСОБА_3 цивільного позову в межах розміру заявлених вимог у розмірі 1100000 (один мільйон сто тисяч) гривень.
В судовому засіданні представник цивільного позивача адвокат ОСОБА_4 наполягав на задоволенні вищевказаних вимог клопотання.
Прокурори підтримали клопотання в частині накладення арешту на автомобіль марки «TOYOTA VENZA», р.н.з. НОМЕР_1 , який є речовим у кримінальному провадженні. Задоволення інших вимог залишили на розсуд суду в межах, передбачених нормами КПК України.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити в його задоволенні, через його необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши думки учасників процесу, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Питання арешту майна регламентуються Главою 17 Розділу ІІ КПК України, якими суд керується на стадії підготовчого засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи з метою збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 4 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.8 та ч. 5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено правові підстави, тобто законні підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Таким чином, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посилання на норму закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
Розглянувши матеріали клопотання, заслухавши думки учасників процесу, суд доходить висновку про те, що представником цивільного позивача за наявності правових підстав для звернення з таким клопотанням не надано переконливих та обґрунтованих доказів, які б підтвердили необхідність накладення арешту на зазначене у його клопотанні майно, та виправдовували б втручання у право власності, яке є непорушним, тому суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання з наступних підстав.
Судом встановлено, що автомобіль марки «TOYOTA VENZA», р.н.з. НОМЕР_1 , є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та на нього вже накладено арешт із забороною на його розпорядження та відчуження, яке передано на відповідальне зберігання обвинуваченому, з метою його збереження, що підтвердили усі учасники процесу.
Посилання представника цивільного позивача на необхідність повторного накладення арешту на вказаний автомобіль із подальшим його поміщенням на штраф майданчик суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки такий спосіб обтяження призведе до псування транспортного засобу та подальшого його знецінення, а та витрати на його зберігання на штраф майданчику не будуть співрозмірними із його вартістю.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 173 КПК України суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тому з урахуванням того, що на вказаний автомобіль вже накладено арешт із забороною розпорядження та відчуження, який знаходиться на відповідальному зберіганні у обвинуваченого, який як власник цього майна зацікавлений у його схоронності та збереженні товарного вигляду, тому суд не знаходить підстав для повторного накладення арешту на цей автомобіль.
Щодо накладення арешту на майно, яке належить батькові обвинуваченого, то суд вважає необхідним зазначити, що повнолітня та дієздатна особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, несе відповідальність у кримінальному провадженні особисто, та в даному випадку втручання у права та свободи осіб, які перебувають у родинних відносинах з обвинуваченим є незаконним.
Стосовно доводів представника цивільного позивача про необхідність накладення арешту на майно ТОВ «Єнерготредінжирінг», засновником та кінцевим бенефіціаром якого є ОСОБА_5 , суд вважає необхідним зазначити, що згідно правової доктрини цивільного права, юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її (учасника) засновника, так само як фізична особа не несе відповідальності за зобов'язаннями юридичної особи.
Доводи представника цивільного позивача про необхідність накладення арешту на грошові кошти обвинуваченого, які знаходяться на рахунках банківських установ, можливий перелік яких надано суду, без зазначення конкретного номеру рахунку та усіх необхідних реквізитів, суд вважає безпідставними, оскільки на них можуть бути зосереджені кошти, накладення арешту на які прямо заборонено чинним законодавством, що буде грубим порушенням приписів закону.
Вимоги про накладення арешту на все інше рухоме майно, яке належить цивільному відповідачу ОСОБА_5 , з чого б воно не складалось і де б воно не було, в межах розміру заявлених вимог у розмірі 1100000 (один мільйон сто тисяч) гривень в межах цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 , без зазначення переліку та відповідної конкретизації майна суд вважає необґрунтованим та такими, що не відповідають нормам чинного КПК України.
Крім того, стороною захисту надано суду витяг з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, від 29.09.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 не має у власності жодного об'єкта нерухомості.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку про неналежне обґрунтування поданого представником цивільного позивача клопотання про накладення арешту на перелік вищевказаного майна, та відсутність достатніх доказів для його задоволення, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити в його задоволенні в повному обсязі, оскільки клопотання не відповідає меті та завданням накладення арешту на майно.
Керуючись ст. ст. 132, 170, 171, 172, 176, 177, 178, 314-316, 376 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12020160500002380 від 26.06.2020 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, а саме:
- на автомобіль марки «TOYOTA VENZA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , української реєстрації, тип автомобіля - загальний легковий - загальний універсал-В, сірого кольору, та технічний паспорт на даний транспортний засіб серія « НОМЕР_2 », виданого 27.09.2018 року Територіальним сервісним 5141 центром, з його затриманням та постановкою на відповідальне зберігання на штрафному майданчику, який належить ОСОБА_5 на праві власності;
- на все інше рухоме майно, яке належить цивільному відповідачу ОСОБА_5 , з чого б воно не складалось і де б воно не було, в межах розміру заявлених вимог у розмірі 1100000 (один мільйон сто тисяч) гривень в межах цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 ;
- на нерухоме майно фізичної особи батька ОСОБА_9 , який пов'язаний родинними відносинами з обвинуваченим ОСОБА_5 в межах розміру цивільного позову 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень цивільного позивача - потерпілої ОСОБА_3 , а саме на нерухоме майно відомості, які отримані з державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та із єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 1) нерухоме майно: 3-кімната житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 17814552, загальною площею - 65,0 кв. м., житловою - 37,1 кв. м., номер запису 1052в книзі 624 пр-134, рішення про державну реєстрацію - 16.07.2007 року, форма власності - приватна, власник - ОСОБА_9 , яка йому належить на підставі договору купівлі-продажу № 715, від 14.03.2007 року, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_10 , загальна вартість нерухомого майна - 11 177 (одинадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень; 2) нерухоме майно: 4-кімната житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 10975343, загальною площею - 209 кв. м., житловою - 108,7 кв. м., номер запису 1517 в книзі 147 доп-199, рішення про державну реєстрацію - 03.06.2005 року, форма власності - приватна, власник - ОСОБА_9 , яка йому належить на підставі договору купівлі-продажу № 5963, від 27.11.2002 року, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_11 , загальна вартість нерухомого майна - 151 200 (сто п'ятдесят одна тисяча двісті) гривень;
- на кошти, які належать обвинуваченому ОСОБА_5 у будь-якій валюті готівкою, або безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові корпоративні права в межах розміру цивільного позову у розмірі 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень;
- арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить «Єнерготредінжирінг», код ЄДРОПОУ 42763296, Одеська область, м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги б. 4, де обвинувачений ОСОБА_5 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником, з розміром статутного капіталу 161 000 (сто шістдесят одна тисяча) гривень в межах цивільного позову у розмірі 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1