Ухвала
05 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 520/18235/18
провадження № 61-13682ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2 , комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання договору недійсним, визнання наказу недійсним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності недійсним, виселення, визнання права власності,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом та просив, а саме: визнати недійсним та скасувати наказ комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» (далі - КП «Міське агентство з приватизації житла») від 03 листопада 2017 року; визнати недійсним договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 17 травня 2017 року, укладений між Київською районною адміністрацією Одеської міської ради з ОСОБА_2 ; визнати право власності за ОСОБА_1 на кімнати НОМЕР_1, що становить 292/1000 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 29.6 кв. м; виселити ОСОБА_2 та інших осіб з кімнат НОМЕР_1, що становить 292/1000 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 29,6 кв. м.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
14 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Разом з тим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про звільнення його від сплати судового збору, з посиланням на скрутний майновий стан, не надавши, при цьому, жодних доказів про доходи чи їх відсутність за 2019 рік, які б свідчили про неможливість сплати судового збору.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Наведені заявником доводи не дають достатніх підстав для звільнення його від сплати судового збору, оскільки не є безумовною підставою та не підтверджують з достовірністю скрутний матеріальний стан заявника, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
У зв'язку з наведеним заявникові потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762 грн.
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визнання договору недійсним, визнання наказу недійсним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності недійсним), яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви, де містяться окремі вимоги немайнового характеру (визнання права власності), яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Так, судове рішення, яке оскаржує заявник, свідчить про існування вимоги майнового характеру (визнання права власності) на кімнати НОМЕР_1, що становить 292/1000 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 29.6 кв. м.
Отже, ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру, заявник зобов'язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру та сплатити різницю суми судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги місячний строк, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян