Справа № 420/7741/20
06 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.06.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в якій просило: визнати протиправним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.06.2020 року № 1691-VІІ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «БРИЗ»; зобов'язати Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області прийняти рішення про надання згоди на поділ земельної ділянки загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0987, наданої в оренду для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8, яка перебуває у користуванні ТОВ «БРИЗ» на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.01.2016 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.06.2020 року № 1691-VІІ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «БРИЗ» відмовлено у наданні згоди на поділ земельної ділянки, загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0987, наданої в оренду для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8, яка перебуває у користуванні ТОВ «БРИЗ» на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.01.2016 року в зв'язку з недоцільністю поділу земельної ділянки комунальної власності. Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та безпідставним, таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.06.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що приймаючи рішення Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району від 30.06.2020 року № 1691-VII «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «БРИЗ»» у зв'язку з недоцільністю поділу земельної ділянки комунальної власності, сільська рада діяла як власник та розпорядник земельної ділянки на власний розсуд, з чітким дотриманням вимог земельного та цивільного законодавства та в межах наданих повноважень. Чинним Цивільним та Земельним законодавством України не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування надавати згоду на поділ належної йому земельної ділянки комунальної власності; також не передбачено жодних вимог до обґрунтування відмови власника/розпорядника земельної ділянки у наданні згоди на поділ цієї земельної ділянки. У позові ТОВ «БРИЗ» не вказано, які саме їх права, свободи та законні інтереси порушено рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району від 30.06.2020 року № 1691-VII «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «БРИЗ», в чому саме полягає порушення та не надано жодного доказу, в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
11.01.2016 року Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0987, для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8; згідно з п.3.1 договір укладено строком на 25 років, який починає обчислюватись з дня державної реєстрації відповідно до чинного законодавства; відповідно до п.5.2 договору земельна ділянка передана в оренду для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу; згідно з пп.6.2.2 договору Орендарю надається право зводити будівлі і споруди, згідно затвердженої відповідно до вимог законодавства проектної документації; відповідно до пп.2 п.11.2.2 договору Орендар має право за згодою Орендодавця передавати у володіння і користування орендовану ним земельну ділянку або її частину іншим особам (суборенда) у випадках та на умовах, передбачених законом та цим договором.
31.05.2016 року право користування за ТОВ «БРИЗ» земельною ділянкою загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0987, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 940506151237).
Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.01.2020 року № 1572-VII «Про розроблення детального плану території земельної ділянки» вирішено розробити детальний план території земельної ділянки площею 11,7803 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5123782000:02:004:0987, яка перебуває в оренді у ТОВ «БРИЗ» для розміщення об'єктів рекреаційного призначення, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8.
В опублікованому в газеті «Одеські вісті» повідомленні про оприлюднення документу державного планування - детального плану території земельної ділянки, загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5123782000:02:004:0987, яка перебуває в оренді ТОВ «Бриз», для розміщення об'єктів рекреаційного призначення за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8, та звіту про стратегічну екологічну оцінку зазначено, що детальним планом передбачено розташування на вказаній земельній ділянці адміністративної будівлі, магазину, ТП, а також дачної забудови на терасах та складається з 66 дачних ділянок.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» 21.05.2020 року звернулось до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області із клопотанням про надання згоди на поділ орендованої земельної ділянки загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5123782000:02:004:0987, враховуючи передбачення на вказаній земельній ділянці дачної забудови.
Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.06.2020 року № 1691-VІІ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «БРИЗ» було відмовлено у наданні згоди на поділ земельної ділянки, загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0987, наданої в оренду для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8, яка перебуває у користуванні ТОВ «БРИЗ» на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.01.2016 року, в зв'язку з недоцільністю поділу земельної ділянки комунальної власності.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно з ч.2 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Згідно з ч.12 ст.186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об'єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується замовником.
Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Згідно з положеннями ст.56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Тобто, суд погоджується з позивачем, що одним із обов'язкових документів, які входять до складу технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для земель комунальної власності є згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.
Відповідно до положень ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Розглянувши рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.06.2020 року № 1691-VІІ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «БРИЗ», яким було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» у наданні згоди на поділ земельної ділянки, загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0987, наданої в оренду для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8, яка перебуває у користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.01.2016 року, суд прийшов до висновку, що в ньому відсутнє належне обґрунтування з посиланнями на норми законодавства щодо підстав для відмови у наданні такої згоди та мотиви, з яких відповідач виходив при цьому.
Як зазначає позивач, сільською радою планується розміщення на вказаній ділянці дачної забудови, з метою додержання умов договору та вимог містобудівної документації на місцевому рівні, виникла необхідність поділу орендованої земельної ділянки, утім, безпідставна та необґрунтована відмова сільської ради у наданні згоди на поділ земельної ділянки порушує права орендаря самостійно господарювати на орендованій земельній ділянці з дотриманням умов договору оренди землі.
Таким чином, суд погоджується з позивачем про протиправність відмови відповідача, викладену у рішенні від 30.06.2020 року № 1691-VІІ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «БРИЗ».
Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.
З урахуванням зазначеного, Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, відмовляючи ТОВ «БРИЗ» у наданні згоди на поділ земельної ділянки, діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що необхідність поділу орендованої земельної ділянки обумовлена внесенням змін до містобудівної документації, що вимагає від орендаря додаткових дій для її подальшого використання відповідно до вимог чинного законодавства.
Тобто, відмова Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в наданні згоди на поділ земельної ділянки безпосередньо порушує права та законні очікування ТОВ «БРИЗ» на подальше використання земельної ділянки згідно умов договору, містобудівної документації та вимог чинного законодавства, що й обумовило звернення до суду.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.06.2020 року № 1691-VІІ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «БРИЗ» є протиправним та належить до скасування.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області прийняти рішення про надання згоди на поділ земельної ділянки загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0987, наданої в оренду для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8, яка перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.01.2016 року.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» (пров. Ентузіастів, 1, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 67832, ідентифікаційний код 20982962) до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (вул. Жовтнева, 2а, с. Молодіжне, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 67840, ідентифікаційний код 04527253) про визнання протиправним та скасування рішення від 30.06.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.06.2020 року № 1691-VІІ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «БРИЗ».
3. Зобов'язати Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області прийняти рішення про надання згоди на поділ земельної ділянки загальною площею 11,7803 га, кадастровий номер: 5123782000:02:004:0987, наданої в оренду для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8, яка перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.01.2016 року.
4. Стягнути з Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ» (код ЄДРПОУ 20982962) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4204,00 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко