Іменем України
01 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2810/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
23.07.2020 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.06.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за списком 2; зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивачу час роботи електрозварником ручного зварювання в період з 17.07.1987 по 28.02.1989, а також електрогазозварником, зайнятим на ручній зварці в період з 01.03.1989 по 03.04.1990 в ПрАТ «СТАЛЬ»; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за заявою від 10.06.2020.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що працював електрозварником ручного зварювання в період з 17.07.1987 по 28.02.1989 (1 р. 7 міс. 11 днів), а також електрогазозварником, зайнятим на ручній зварці в період з 01.03.1989 по 03.04.1990 (1р. 1 міс. 2 дні) в ПрАТ «СТАЛЬ», тобто загалом 2 роки 8 місяців 13 днів.
10 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак 25.06.2020 відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з незарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 17.07.1987 по 03.04.1990, тобто періоду пільгового стажу 2 роки 8 місяців 13 днів, що позбавляє позивача права піти на пенсію на рік раніше - 25.05.2020, замість 25.05.2021, як вважає відповідач.
Відповідач обґрунтовує незарахування пільгового стажу тим, що незважаючи на те, що ПрАТ «СТАЛЬ» перереєструвалося на підконтрольній уряду України території, вся документація і архіви підприємства залишилась на тимчасово окупованій території у м. Луганськ.
Позивач вважає рішення відповідача про відмову у зарахуванні до пільгового стажу 2 років 8 місяців 13 днів та відповідну відмову в призначенні йому пенсії за віком у 2020 році такою, що не враховує вагомих обставин, не відповідає чинному законодавству, оскільки відомості про роботу підтверджуються даними трудової книжки позивача та уточнюючою довідкою №1, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 27.08.2020 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
28.09.2020 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 32-33), в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо спірних періодів роботи відповідач зазначив, що згідно наданих документів ОСОБА_1 має 2 роки 8 місяців 13 днів пільгового стажу за списком № 2, але згідно акту № 2 від 18.06.2020 про відсутність суб'єкта господарювання за місцем реєстрації проведення перевірки довідки №1 від 16.01.2020 про стаж роботи на пільгових умовах з 17.07.1087 по 03.04.1990 на приватному акціонерному товаристві «Сталь» є неможливим. Незважаючи на перереєстрацію підприємства до м. Сєвєродонецьк, вся документація та архіви підприємства залишились за попередньою адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , яка відповідно до додатку 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-p є тимчасово окупованою територією.
Згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 38 років 5 місяців 18 днів, з них 8 років 8 місяців за сп. № 2, що є достатнім для зменшення пенсійного віку на 3 роки. Тобто дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату - 25.05.2021.
У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу в призначенні пенсії було відмовлено.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 5-6).
Відповідно до записів трудової книжки позивача від 25.06.1982 НОМЕР_2 ОСОБА_1 в спірний період, зокрема, працював на таких посадах:
з 17.07.1987 по 28.02.1989 - електрозварником ручної зварки 4 розряду в Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз»;
з 01.03.1989 по 03.04.1990 - електрогазозварником 4 розряду в Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз» (арк. спр. 7-9).
10.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (арк. спр. 65 зв.), надавши до заяви документи, зазначені в розписці-повідомленні (арк. спр. 66).
25.06.2020 УПФУ в Станично-Луганському районі прийнято рішення б/н про відмову в призначенні пенсії згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. В обґрунтування оскарженого рішення відповідач послався на те, що відповідно до довідки №1 від 16.01.2020, виданої ПАТ «Сталь», ОСОБА_1 має 2 роки 8 місяців 13 днів пільгового стажу за Списком №2. Управлінням було надіслано запит на перевірку обґрунтованості видачі вищезазначеної довідки. Згідно акту № 2 головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.06.2020 про відсутність суб'єкта господарювання за місцем реєстрації проведення перевірки довідки №1 від 16.01.2020 про стаж роботи на пільгових умовах з 17.07.1987 по 03.04.1990 на приватному акціонерному товаристві «Сталь» провести перевірку не є можливим. Незважаючи на перереєстрацію підприємства в м. Сєвєродонецьк (93404, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 54), вся документація та архіви підприємства залишились за попередньою адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , яка відповідно до додатку 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р (зі змінами та доповненнями) є тимчасово окупованою територією. Тому зарахувати стаж за період з 17.07.1987 по 03.04.1990 року до пільгового не можливо. Згідно довідки від 01.07.2019 № 69, виданої філією Газопромислове управління «Шабелинкагазвидобування» АТ «Укргазвидобування», ОСОБА_1 з 01.01.1999 працював на посаді оператора з добування нафти й газу, та з жовтня 2000 року наказом № 473к від 04.10.2000 ОСОБА_1 присвоєно суміжну професію «тракторист 5 розряду». До управління ОСОБА_1 було надано довідку про кількість фактично відпрацьованого часу за професією тракториста з січня 2008 року по червень 2019 року - 285 днів або 1945 годин. Інформація про роботу трактористом за період з 2000 року по 2007 рік включно на підприємстві відсутня. Згідно п. 9 Порядку використання списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при розрахунку стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, у тому разі, коли робітник суміщав професії, обидві або одна з яких входила до списку, то пенсію призначають: 1) за списком № 2, якщо одна з виконуваних робіт, професій або посад є в списку № 1, а друга - в списку № 2; 2) на загальних підставах, якщо одна з виконуваних робіт, професій або посад входить до списку № 1 або списку № 2, а друга цими списками не передбачена. Професія «тракторист» не передбачена списками № 1 і № 2, тому зарахувати до пільгового стажу період роботи з 01.10.2000 по 30.06.2019 неможливо. Згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 38 років 5 місяців 18 днів, з них 8 років 6 місяців за сп. № 2, що недостатньо для призначення пенсії за віком список №2 на теперішній час, проте є достатнім для зменшення пенсійного віку на 3 роки. Тобто дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату, є 25.05.2021 (арк. спр. 12-13).
Спірним питанням в даній справі є перевірка правомірності незарахування відповідачем періодів роботи позивача електрозварником ручного зварювання з 17.07.1987 по 28.02.1989, та електрогазозварником з 01.03.1989 по 03.04.1990.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи позивача з 17.07.1987 по 28.02.1989 в Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз» в якості електрозварника ручної зварки 4 розряду, та з 01.03.1989 по 03.04.1990 в Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз» в якості електрогазозварника 4 розряду, суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на неможливість проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки № 1 від 16.01.2020 про стаж роботи на пільгових умовах з 17.07.1987 по 03.04.1990, виданої ПАТ «Сталь».
Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 17.07.1987 по 28.02.1989 ОСОБА_1 працював електрозварником ручної зварки 4 розряду в Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз», з 01.03.1989 по 03.04.1990 електрогазозварником 4 розряду в Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз».
Записи щодо спірного періоду у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Судом відхиляються доводи відповідача про неможливість проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки № 1 від 16.01.2020 про стаж роботи на пільгових умовах з 17.07.1987 по 03.04.1990, виданої ПАТ «Сталь», з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював в Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз» на таких посадах: електрозварник ручної зварки 4 розряду; електрогазозварник 4 розряду.
Вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у спірний період, були передбачені Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на вищевказаному підприємстві на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки № 1 від 16.01.2020 про стаж роботи на пільгових умовах з 17.07.1987 по 03.04.1990, виданої ПАТ «Сталь», суд не бере до уваги, оскільки робота позивача, яка дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.
З огляду на наведене суд вважає, що періоди роботи ОСОБА_1 з 17.07.1987 по 03.04.1990 повинні бути враховані до пільгового стажу позивача.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи позивача з 17.07.1987 по 03.04.1990 електрозварником ручної зварки 4 розряду та електрогазозварником 4 розряду в Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз», та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За таких обставин суд вважає, що рішення від 25.06.2020 б/н про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та таким, яке слід скасувати.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права у вигляді зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивачу час роботи електрозварником ручного зварювання в період з 17.07.1987 по 28.02.1989, а також електрогазозварником, зайнятим на ручній зварці в період з 01.03.1989 по 03.04.1990 в ПрАТ «СТАЛЬ»; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за заявою від 10.06.2020, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідач, як уповноважений орган, не перевіряв відомості, що містяться в трудовій книжці позивача та інших документах, наданих позивачем разом із заявою від 10.06.2020, не обчислював пільговий стаж позивача, виходячи з таких відомостей, що є обов'язковою умовою відповідно до Закону № 1058.
Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 25.06.2020 б/н про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому з метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права: визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в Станично-Луганському районі від 25.06.2020 б/н про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати УПФУ в Станично-Луганському районі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 червня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди його роботи з 17.07.1987 по 03.04.1990 на Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Решта позовних вимог задоволенню не підлягає з наведених вище підстав щодо неможливості перебирання судом дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що "..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах".
На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 840,80 грн судового збору (арк. спр. 4).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме - в сумі 560,53 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792637, місцезнаходження: Луганська область, смт Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд. 20) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 25.06.2020 б/н про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 червня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди його роботи з 17.07.1987 по 03.04.1990 на Виробничому об'єднанні «Ворошиловградтепловоз», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 560,53 грн (п'ятсот шістдесят грн 53 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 06 жовтня 2020 року.
Суддя І.О. Свергун