м. Вінниця
29 вересня 2020 р. Справа № 120/4406/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,
представника позивача: Супруна М.І.,
представників відповідача: Лозінської І.А., Якимця Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Супруна Миколи Івановича до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся представник позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвокат Супрун Микола Іванович до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0002403201 від 11.08.2020 року, яким застосовано штраф (фінансову санкцію) в розмірі 160000 грн. та №0002413201 від 11.08.2020 року, яким застосовано штраф (фінансову санкцію) в розмірі 111000 грн.
Ухвалою суду від 31.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання до розгляду справи по суті на 29.09.2020 року.
18.09.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Крім того, розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
Пунктом 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України встановлено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.
21.09.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованим, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.07.2020 року №2187 посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку особи-підприємця ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт (довідку) фактичної перевірки.
Згідно пункту 2.6 акту перевіркою встановлено:
- факт відсутності обладнання рівнемірами-лічильниками пального на введені в експлуатацію резервуари в кількості 5 штук (довідку про розпорядників акцизного складу, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри - форма J(F) 0210301 не надано) та факт відсутності документів, що засвідчують позитивний результат повірки або оцінки відповідності або калібрування витратоміра-лічильника (паливороздавальної колонки) в кількості 3 штук серійний номер №9685, №10543, №11096 (газ), виробництва ТОВ НВК "Шельф" (Україна)";
- згідно з даними АТС "Податковий блок" встановлено факти неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та облік обігу пального або спирту етилового (довідка за формою J(F) 0210401 за період 01.04.2020 року по 20.07.2020 року в кількості 111 (30+31+30+20) довідок. Днів, в які акцизний склад не працює перевіркою не встановлено. Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні клади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри - форма J(F) 021301, не подано. Згідно з щоденними Z-звітами реєстратора розрахункових операцій (АІС "Податковий блок". Аналітична система. Моніторинговий центр. Виторги РРО), книги обліку розрахункових операцій №3000370582р/6 АЗС (акцизний склад) за вищезазначений період працювала 111 днів.
На підставі акту (довідки) фактичної перевірки 119/32/ НОМЕР_1 від 23.07.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0002403201 від 11.08.2020 року, яким застосовано штраф (фінансову санкцію) в розмірі 160000,00 грн., на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України;
- №0002413201 від 11.08.2020 року, яким застосовано штраф (фінансову санкцію) в розмірі 111000,00 грн., на підставі пункту 128-1.3 статті 128-1 ПК України.
Вважаючи такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Поняття акцизного складу визначено підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.
Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб'єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.
Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПКУ встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу, інших газів, бутану, ізобутану за зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Що стосується обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, то пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Пунктом 18 до внесення до нього змін Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 року було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.
Проте Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 року були внесені зміни та слово "січня" замінено словом "квітня".
Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01.04.2020 року, тобто фактично надав розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Як встановлено судом, станом на день здійснення посадовими особами податкового органу фактичної перевірки (22.07.2020), у позивача на резервуарах з пальним були відсутні витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, що порушує вимоги пункту 128-1 статті 128-1 ПК України.
Посилання не те, що стаціонарні резервуари не були введені в експлуатацію, а тому вони не потребують обладнання рівнемірами-лічильниками є необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні судом встановлено та представником позивача не заперечувалось, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 резервуари експлуатувались та відповідно здійснювалась реалізація пального.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідмлення-рішення №0002403201 від 11.08.2020 року, яким застосовано штраф (фінансову санкцію) в розмірі 160000,00 грн. є правомірним та прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законами України, відтак підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Що стосується податкового повідмлення-рішення №0002413201 від 11.08.2020 року, яким застосовано штраф (фінансову санкцію) в розмірі 111000,00 грн., на підставі пункту 128-1.3 статті 128 ПК України, суд зазначає наступне.
Абзацом 1 пункту 230-1.3 статті 230 ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі в цьому розділі - обсяг обігу пального) в розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С.
Згідно з абзацом 3 пункту 230-1.3 статті 230 ПК України дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального в добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
Відповідно до абзацу 10 пункту 230-1.3 статті 230 ПК України дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв'язку в формі електронних документів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 128-1.3 статті 128-1 ПК України встановлено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.
Аналізуючи наведені положення норм ПК України, суд дійшов висновку, що законодавець чітко поставив на платника податків обов'язок щодо подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового та встановив відповідальність за його не виконання, а тому позов в цій частині також задоволенню не підлягає.
Щодо посилань представника позивача, що перевірка є безпідставною, оскільки наказ не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, а саме не зазначені підстави перевірки, то суд вважає їх безпідставними, оскільки із наказу про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 вбачається, що підстави проведення перевірки визначені підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд погоджується із твердженнями відповідача щодо обґрунтованості проведення фактичної перевірки з підстав, визначених пунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у разі наявності інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
В свою чергу, наказ про проведення фактичної перевірки містить посилання на відповідну підставу та прийнятий із урахуванням функціональних обов'язків підрозділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів щодо здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, вимог законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 14, 81, 128-1, 212, 230 ПК України, суд -
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 43142454).
Повний текст рішення складено 05.10.2020 року.
Суддя Свентух Віталій Михайлович