"02" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1939/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Одесагаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодім-3" про стягнення заборгованості в сумі 140836,97 грн., -
Акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодім-3" про стягнення заборгованості за розподілений природний газ в сумі 140836,97 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу № 008956 від 01.04.2016 р. щодо здійснення оплати за розподілений природний газ в належному обсязі.
Так, позивач зазначає, що між Акціонерним товариством "Одесагаз" (оператор ГРМ) та ТОВ "Теплодім-3" (споживач) було укладено договір розподілу природного газу № 008956, який є договором приєднання, що був укладений з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.
Як вказує позивач, текст договору розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) № 2498 від 30.09.2015 р.
Наразі позивач зауважує, що фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору, що і було зроблено споживачем.
Відповідно до п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
В пункті 6.2 договору зазначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Водночас позивач додає, що тарифи на послуги розподілу природного газу в період, що є предметом спору в цій справі встановлені: 1) Постанова НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Одесагаз" № 371 від 28.03.2017 року; 2) Постанова НКРЕКП "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Одесагаз" № 3036 від 24.12.2019 року.
Відповідно до п. 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
В п. 6.3 договору встановлено, що місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Згідно п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.
За ствердженнями позивача, останній свої зобов'язання по договору виконав, а саме забезпечив передачу належних споживачу об'ємів (обсягів) природного газу, зокрема: в листопаді 2019 р. - 3,395 тис.куб.м. на загальну суму 1503,71 грн., в грудні 2019 р. - 103,272 тис.куб.м. в загальному розмірі 45741,24 грн., в січні 2020 р. - 39,996580 тис.куб.м. на загальну суму 31197,34 грн., в лютому 2020 р. - 39,996580 тис.куб.м. на загальну суму 31197,34 грн., в березні 2020 р. - 39,996580 тис.куб.м. на загальну суму 31197,34 грн. При цьому позивач додає, що детальний розрахунок вартості послуг розподілу природного газу за договором наведений у довідці АТ "Одесагаз" від 01.07.2020 р.
Таким чином, як вказує позивач, оскільки відповідачем вчасно не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, у ТОВ "Теплодім-3" виникла заборгованість перед ПАТ "Одесагаз" за спожиті об'єми природного газу, яка станом на 01.07.2020 р. складає 140836,97 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2020 р. позов АТ "Одесагаз" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1939/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.07.2020 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2020 р. у справі № 916/1939/20 розгляд справи відкладено на 14.08.2020 р. з огляду на неявку відповідача.
Між тим розгляд справи у судовому засіданні 14.08.2020 р. о 10 год. 30 хв. не відбувся у зв'язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2020 р. у справі № 916/1939/20 розгляд справи призначено в засіданні суду на 01 вересня 2020 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2020 р. у справі № 916/1939/20 розгляд справи відкладено на 30 вересня 2020 р.
У судовому засіданні господарського суду 30 вересня 2020 року по справі № 916/1939/20 було протокольно оголошено перерву до 02 жовтня 2020 року о 15 год. 30 хв.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16.
Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Згідно пункту 35 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Положеннями пункту 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Як встановлено частиною першою статті 37 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 р. за № 2494, відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс газорозподільних систем), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Так, Акціонерне товариство "Одесагаз" є оператором газорозподільних мереж, який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 201 від 16.02.2017 р.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Згідно частини другої статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Типовий договір розподілу природного газу затверджено Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р. "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу", відповідно до п. 1.1 якої типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Пунктом 1.2 Постанови НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р. "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" визначено, що умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Відповідно до п. 1.3 Постанови НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р. "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України).
Так, судом з'ясовано, що Товариство з додатковою відповідальністю "Теплодім-3" подало до ПАТ "Одесагаз" як оператора газорозподільної системи заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016 р., відповідно до якої, ознайомившись із умовами типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - договір), на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою: www.odgaz.odessa.ua та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності "Одеські Вісті" № 109 від 19.12.2015 р., Товариство приєдналось до умов договору з такими нижченаведеними персоніфікованими даними:
- персональний ЕІС-код як суб'єкта ринку природного газу - 56XQ000138YGM00C;
- назва та опис об'єкта - ТОВ "Теплодім-3";
- адреса об'єкта - м. Одеса, Хвойний провулок, 3;
- інша інформація, передбачена вимогами чинного законодавства - № договору: 008956.
Отже, підписавши заяву від 01.01.2016 року, відповідач погодився з Умовами Типового договору розподілу природного газу, які є однаковими для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що за своєю правовою природою договір від 01.01.2016 р., укладений між сторонами у справі шляхом підписання заяви-приєднання, є договором про надання послуг.
Поряд з цим слід зазначити, що договір № 008956 від 01.01.2016 р. позивачем до суду не наданий.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки і порядку, визначені цим договором. Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.
Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1 типового договору розподілу природного газу).
Пунктом 5.2 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оератором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених кодексом газорозподільних систем та цим договором.
Згідно пункту 5.4 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 10 жовтня 2016 року між Акціонерним товариством "Одесагаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодім-3" укладено додаткову угоду до договору на розподіл природного газу № 008956, пунктом 1 якої сторони дійшли згоди, що рахунки або рахунки-фактури будуть направлятись оператором ГРМ споживачу за наступною електронною адресою Teplodim-3@ukr.net. Так, пунктом 2 даної додаткової угоди сторони визначили, що остання вступає в силу з дати підписання та діє на протязі дії договору; решта умов договору залишається незмінною і обов'язковою до виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.10.2019 року № 2080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем (постанова НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. із змінами і доповненнями), Типового договору розподілу природного газу (постанова НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р. із змінами), Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (постанова НКРЕКП № 236 від 25.02.2016 р. із змінами). Зазначеними змінами для споживачів з 01 січня 2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, змінено принципи визначення обсягів газу, що беруться за основу.
Так, згідно з главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 р.), розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
При цьому, згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Також, згідно з пунктом 6.1 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3036 для АТ "Одесагаз" встановлені наступні тарифи, зокрема, на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 0,65 грн. за 1 куб.м. на місяць (без урахування ПДВ) (з урахуванням ПДВ - 0,78 грн. за 1 куб.м. на місяць).
Отже, газовий рік - це проміжок часу з 1 жовтня по 30 вересня. Щомісячний платіж за доставку газу розраховується наступним чином: сума кубів газу, спожитого за газовий рік, множиться на тариф на доставку. Результат ділиться на 12 рівних платежів, які сплачуються щомісячно впродовж року.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи копій актів приймання-передачі природного газу, споживачем - ТОВ "Теплодім-3" за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року (включно) було спожито природній газ у наступному розмірі:
- згідно акту № 8956/10 приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 р. за жовтень 2018 р. - 0 куб.м;
- згідно акту № 8956/11 приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 р. за листопад 2018 р. - 70724,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/12 приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 р. за грудень 2018 р. - 118627,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/01 приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 р. за січень 2019 р. - 119674,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/02 приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 р. за лютий 2019 р. - 91506,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/03 приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 р. за березень 2019 р. - 78757,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/04 приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 р. за квітень 2019 р. - 0,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/05 приймання-передачі природного газу від 31.05.2019 р. за травень 2019 р. - 0,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/06 приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 р. за червень 2019 р. - 0,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/07 приймання-передачі природного газу від 31.07.2019 р. за липень 2019 р. - 0,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/08 приймання-передачі природного газу від 31.08.2019 р. за серпень 2019 р. - 0,00 куб.м;
- згідно акту № 8956/09 приймання-передачі природного газу від 30.09.2019 р. за вересень 2019 р. - 0,00 куб.м.
Водночас, згідно довідки АТ "Одесагаз" від 01.07.2020 р. щодо розрахунку вартості послуги розподілу природного газу за договором № 008956 (а.с. 7) споживання газу за договором № 008956, укладеним між сторонами, за період з 01.10.2018 р. по 30.09.2019 р. складало 479959 куб.метрів, тариф на послугу розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3036, для АТ "Одесагаз" на період з 01.01.2020 р. по 30.06.2020 р. складає 0,65 грн. за куб.м без ПДВ або 0,78 грн. за куб.м з ПДВ, тому обсяг місячної замовленої потужності складає 479959 куб.м / 12 = 39996,58 куб.м, а місячна вартість послуги розподілу природного газу за договором № 008956 складає 39996,58 куб.м * 0,78грн = 31197,34грн з урахуванням ПДВ.
При цьому в довідці вказано, постановою НКРЕКП від 07.10.2019 р. N 92080 внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, Типового договору розподілу природного газу та Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу та відповідно розрахунки споживача, що не є побутовим, за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності; річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік (період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року), що передував розрахунковому календарному року.
Поряд з цим під час судового розгляду справи в засіданні суду від 30.09.2020 р. представником позивача було зазначено, що заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 140836,97 грн. складається з вартості послуг з розподілу природного газу, наданих позивачем в період з листопада 2019 року по березень 2020 року згідно договору від 01.01.2016 р., яку відповідач не оплатив.
Водночас господарський суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу саме послуги із розподілу природного газу за договором № 008956 в період з листопада 2019 року по березень 2020 року, оскільки відсутні докази споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодім-3" природного газу за вказаний спірний період. Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року (включно) підтверджують лише розрахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу за договором № 008956, однак не свідчать про надання позивачем відповідачу послуги із розподілу природного газу за спірний період заборгованості листопад 2019 року-березень 2020 року
З огляду на те, що розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу, то такий розподіл можливий лише у випадку споживання природнього газу споживачем.
Проте, всупереч наведеному, матеріали справи не містять доказів споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодім-3" природного газу за період з листопада 2019 року по березень 2020 року включно, хоча у позовній заяві позивач вказує про споживання відповідачем природного газу в листопаді 2019 р. - 3,395 тис.куб.м. на загальну суму 1503,71 грн., в грудні 2019 р. - 103,272 тис.куб.м в загальному розмірі 45741,24 грн., в січні 2020 р. - 39,996580 тис.куб.м на загальну суму 31197,34 грн., в лютому 2020 р. - 39,996580 тис.куб.м на загальну суму 31197,34 грн., в березні 2020 р. - 39,996580 тис.куб.м на загальну суму 31197,34 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
У той же час, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт споживання відповідачем природного газу за спірний період, можуть бути належним чином оформлені акти приймання-передачі газу, тощо.
З огляду на те, що всупереч вищенаведених приписів законодавства матеріали справи не містить доказів, що підтверджують факт споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодім-3" природного газу за спірний період, відповідно суд вважає необґрунтованими доводи позивача про отримання відповідачем наданих послуг із розподілу природного газу за договором № 008956 за вказаний період.
При цьому відповідно до п. 6.6 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Крім того, додатковою угодою від 10.10.2016 р. до договору на розподіл природного газу № 008956 сторони погодили, що рахунки або рахунки-фактури будуть направлятись оператором ГРМ споживачу за наступною електронною адресою Teplodim-3@ukr.net.
Водночас, матеріали справи не містять доказів виставлення та направлення на зазначену в додатковій угоді від 10.10.2016 р. електронну адресу рахунків оператора ГРМ - Акціонерного товариства "Одесагаз" на оплату вартості споживачем послуги з розподілу природного газу.
Отже, господарський суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами на підставі договору від 01.01.2016 р., обов'язок оплати вартості послуги з розподілу природного газу виникає у споживача виключно за умови доведеності факту надання такої послуги за спірний період, а також у випадку виставлення оператором рахунків на оплату, а недоведеність такого факту виключає можливість покладення на відповідача обов'язку по сплаті відповідної грошової суми за розподіл природного газу.
Поряд з цим слід зазначити, що за приписами ч. 1, 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Між тим позивач не заявляв під час подання позову про неможливість надати відповідні докази з об'єктивних причин, також будь-яких клопотань з цього приводу позивачем не заявлялось.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
З огляду на те, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено факту споживання відповідачем природного газу за спірний період, а також враховуючи відсутність належним чином оформлених та направлених на електронну адресу відповідача рахунків або рахунків-фактур на оплату вартості послуги з розподілу природного газу, суд доходить висновку про безпідставність доводів позивача про існування у відповідача зобов'язання з оплати вказаної послуги з розподілу природного газу. Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення з відповідача заборгованості за розподілений природний газ в сумі 140836,97 грн. є необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Одесагаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодім-3" про стягнення заборгованості в сумі 140836,97 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2020 р.
Суддя В.С. Петров