Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"24" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1332/19
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Стретович Н.К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Репецької Наталії Миколаївни
про стягнення 56705,34 грн.
Процесуальні дії по справі.
До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява АТ КБ "Приватбанк" про стягнення з ФОП Якущенко Н.М. 56705,34 грн., з яких: 15182,23 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 39073,11 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2450,00 грн. боргу по комісії за користування кредитом, а також судового збору.
Ухвалою господарського суду від 26.05.2020р. підготовче засідання у справі призначено на 23.06.2020.
Під час прийняття справи до свого провадження у відповідності до ст. 11 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" здійснено запит №1006672781 до ЄДРПОУ щодо відповідача та отримано витяг, згідно якого 27.12.2019 до реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП Якущенко Н.М. за власним рішенням та запис про зміну прізвища на Репецька Н. М.
За таких обставин, оскільки має місце зміна прізвища відповідача, ухвалою від 23.06.2020 року суд постановив відповідачем у справі вважати фізичну особу Репецьку Наталію Миколаївну .
Ухвалою від 23.06.2020 відкладено підготовче засідання на 28 липня 2020 р.
В судовому засіданні від 28.07.2020 оголошено перерву до 31.07.2020.
Ухвалою суду від 31.07.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2020р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані, тим що на підставі заяви відповідачки від 15.03.2013р. банк відкрив їй рахунок та надав кредит в розмірі 10000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у неї виникла заборгованість в розмірі 112879,92 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2016р.у справі №904/7474/16 задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк": стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця Якущенко Наталії Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму 10000,00 грн. заборгованості за кредитом, 16095, 59 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 21721, 30 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 3990, 00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Посилаючись на позицію Верховного Суду у справі №6-1206цс15 та Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р., позивач вказує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору.
За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача 56705,34 грн., з яких 15182,23 грн. відсотків за користування кредитом, 2450,00 грн. заборгованості з комісії, 39073,11 грн. пені.
В судове засідання сторони повноважних представників не направили. Про причини неявки суд не повідомили.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись своєчасно та належним чином.
Згідно інформації Червоненської сільської ради, отриманої на виконання ухвали суду від 25.05.2020 місце реєстрації Репецької Н.М.: смт Червоне, вул. Матросова,50.
Вказана селищною радою адреса відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві та ЄДРЮОФОП.
Ухвали суду надсилалися на вищевказану адресу відповідача.
Однак, поштові відправлення, які направлялись на адресу відповідача, повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою, що "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не повідомляв суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
Відповідач у порядку встановленому ст. 165 ГПК України письмового відзиву не подав.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Згідно ч.9. ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки явка сторін не визнавалась обов'язковою, сторони належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні від 24.09.2020р. відповідно до ст.240 ГПК України, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.03.2013р. між позивачем (кредитором) та відповідачем (боржником) підписана заява про відкриття поточного рахунку та картки, згідно якої Фізична особа - підприємець Якущенко Наталія Миколаївна приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 15.03.13р. (далі - Договір) (а.с.20, т.1).
Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного звязку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови).
Прийняті на себе зобов'язання банк (позивач у справі) виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн., що підтверджено довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 19.10.2019р. (а.с.31, т.1).
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, комісії за користування кредитом, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2016р. у справі №904/7474/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Фінансист" та Фізичної особи - підприємця Якущенко Наталії Миколаївни про стягнення за договором банківського обслуговування у розмірі 51 806, 89 грн задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк".
Стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця Якущенко Наталії Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму 10000,00 грн. заборгованості за кредитом, 16095, 59 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.07.2015 по 29.07.2016 р., 21721, 30 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 10.07.2013 по 29.07.16, 3 990, 00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 01.0813 по 29.07.2016. (т.1, а.с.12-14).
Позивач вказує, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2016р. у справі №904/7474/16 не виконано.
17.12.2019р. АТ КБ "Приватбанк звернулося до суду з позовом про стягнення з Якущенко Н.М. 15182,23 грн. відсотків за користування кредитом за період з 30.07.2016р. по 14.11.2019р., 2450,00 грн. комісії за період з 30.07.2016р. по 14.11.2019р. та 39073,11 грн. пені за період з 16.11.2016р. по 14.11.2019р.
24.09.2020р. позивач подав до суду оновлений розрахунок заявлених до стягнення сум, виконаний у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг, чинними на дату підписання заявки на відкриття рахунку (а.с.14-23, т.2).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Дніпропетровського господарського суду у справі № 904/7474/16 встановлено факт укладення між ПАТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та ФОП Якущенко (Репецька) Наталією Миколаївною договору банківського обслуговування на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та і відбитка печатки від 15.03.2013.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Рішенням Дніпропетровського господарського суду у справі № 904/7474/16 встановлено факт отримання ФОП Якущенко (Репецька) Н.М. коштів в сумі 10000,00грн. та факт їх не повернення позичальнику.
Пунктом 3.18.1.13 Умов при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі передбаченому цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг".
Відповідно до розділу 3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
Згідно п.п. 3.18.4.1.1. - 3.18.4.1.3. Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулення.
У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під час розгляду справи представником позивача було подано суду до відома оговлений розрахунок заборгованості відповідача по відсоткам та комісії за договором від 15.03.2013р. за період з 30.07.2016р. по 14.11.2019р., а також детальний розрахунок пені за період з 16.11.2016р. по 14.11.2019р. (а.с.14-23, т.2).
Оскільки, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2016р. у справі №904/7474/16 стягнуто з відповідачів солідарно заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.07.2015р. по 29.07.2016р., позивач заявив до стягнення 31277,82 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з 30.07.2016р. по 14.11.2019р.
Як вбачається з нового розрахунку позивача, він виконаний у відповідності з Умовами та Правилами надання банківських послуг (в редакції чинній на дату підписання заявки на відкриття рахунку 15.03.2013р.), відсотки за користування кредитними коштами банком нараховано за процентною ставкою 48% річних, як це передбачено п.3.18.4.1.3. Умов.
Перевіривши нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов висновку, що обгрунтованим буде розмір відсотків за період з 30.07.2016р. по 14.11.2019р. в сумі 13000,00 грн. Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з п. 3.18.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності з п. п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг.
Комісію (винагороду) за використання ліміту позивачем за період з 30.07.2016р. по 26.05.2017р. обраховано в розмірі 0,9% від суми кредиту, що відповідає п.3.18.4.4 Умов. В подальшому, за період з 26.05.2017р. по 14.11.2019р. комісія обчислена за ставкою 0,5% від суми максимального сальдо кредиту.
Перевіривши оновлений розрахунок комісії а період з 30.07.2016р. по 14.11.2019р., суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню саме в сумі 1400,00 грн., а тому в стягненні 5090грн. комісії слід відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.2.1.5.1 Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п., п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п., п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Згідно п. 3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки сторонами було визначено інший період нарахування штрафних санкцій, то нарахування пені протягом трьох років, з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано не суперечить вимогам чинного законодавства.
З нового розрахунку позивача, виконаного у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг, вбачається, що пеня ним нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення лише на суми простроченої заборгованості зі сплати відсотків та комісії, без врахування заборгованості по тілу кредиту.
Перевіривши розрахунок позивача та порядок нарахування пені, суд встановив, що арифметично вірним буде розмір пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором за період з 16.11.2016р. по 14.11.2019р. в сумі 7965,06 грн.
За вказаних обставин, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення: 13000,00 грн. заборгованості за відсотками, 1400,00 грн. заборгованості з комісії та 7965,06 грн. пені. В решті позову слід відмовити.
Також, судом враховано висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18, згідно з яким за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно із ч.ч.2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
В порядку ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Репецької Наталії Миколаївни (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 )
на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д):
- 13000,00 грн. заборгованості за відсотками;
- 1400,00 грн. - заборгованості за комісією;
- 7965,06 грн. - пені;
- 757,66 грн. - судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.10.20
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - до справи
2 - позивач (рек.)
3- відповідач - Репецька Н.М. ( АДРЕСА_1 ) (рек.)