Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"24" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/402/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради
про стягнення 22 935,89 грн
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради 22935,89грн, з яких 17746,58грн пені, 3414,84грн 3% річних та 1774,47грн інфляційних.
Ухвалою від 27.04.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.05.2020.
Ухвалою від 26.05.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 30.07.2020, зокрема, з урахуванням клопотання №14/4-3545-20 від 25.05.2020, згідно якого позивач просив відкласти підготовче засідання на іншу дату, не раніше строку карантину.
Ухвалою від 03.07.2020 було виправлено описку у пункті 2 резолютивної частини ухвали суду від 26.05.2020.
Ухвалою від 09.07.2020 суд відклав підготовче засідання на 03.08.2020, у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою від 03.08.2020 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу №906/402/20 до судового розгляду по суті на 03.09.2020.
03.09.2020 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 24.09.2020.
15.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 14.09.2020, згідно якого останній повідомляє, що визнає позов в частині заявлених 3% річних у сумі 3414,84грн, інфляційних втрат у сумі 1774,47грн та просить суд, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору. Також відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 10% та розглянути справу без участі підприємства, з урахуванням уточненої позиції відповідача стосовно 3% річних, інфляційних та нарахованої пені, викладеної у відзиві на позовну заяву.
24.09.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява, згідно якої останній повідомляє, що позов підтримує та просить здійснювати розгляд справи без участі його представника.
Представники сторін в судове засідання 24.09.2020 не з'явились. Згідно вищевказаних клопотань та заяви просили здійснювати розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
14.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Комунальним підприємством "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (покупець, відповідач) укладено договір №5100/1718-БО-10 (далі-Договір (а.с.14-23)) та 15.01.2018 додаткову угоду №1 (а.с. 24).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 "Питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226, було затверджено Статут Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно якого змінено тип компанії на приватне акціонерне товариство та змінено найменування компанії, а саме повне найменування українською мовою - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Позивач вказує, що на виконання умов Договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 5564110,04грн.
Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив п. 6.1. Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 17746,58грн пені, 3414,84грн 3% річних та 1774,47грн інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст. 11-16, 258, 509, 526, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.
Відповідач, у відзиві на позовну заяву (а.с. 88-90) та згідно уточненої позиції (а.с. 176), позовні вимоги в частині заявлених 3% річних у сумі 3414,84грн та інфляційних втрат у сумі 1774,47грн визнав. Просив суд зменшити розмір нарахованої пені в сумі 17746,58грн до 10%. При цьому, відповідач просить суд врахувати, що: збитків позивачу внаслідок несвоєчасної оплати коштів не завдано, оскільки підприємство повністю виконало зобов'язання та здійснило 100% оплату за газ; - підприємство діє за принципом повного госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності, що також ставить підприємство у велику залежність щодо вчасності виконання зобов'язання по договору купівлі-продажу природного газу, а саме від вчасних оплат за надані послуги за теплопостачання усіма споживачами; - допущені ним прострочення оплати поставленого газу пов'язані з залежністю частини доходів підприємства від оплати наданих послуг такими споживачами як бюджетні установи та населення, що ставить у залежність своєчасність виконання зобов'язань перед позивачем. Також просить врахувати факт обов'язкових щомісячних платежів, які здійснює підприємство, таких як заробітна плата та нарахування на заробітну плату (податки) та сплата за електроенергію.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача та позицію відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі Договору №5100/1718-БО-10 (далі-Договір (а.с.14-23)) з додатковою угодою №1 від 15.01.2018 до нього (а.с. 24).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
За умовами п. 3.7. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с. 41-45, т.1) підтверджено, що в період з 31.10.2017 по 30.04.2018, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 5564110,04грн.
За п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконав у повному обсязі, однак з порушенням визначеного п. 6.1. Договору строком оплати, що підтверджується випискою операцій по підприємству "Озерне КП" за період з 01.09.2017 по 31.01.2019 (а.с .33) та банківськими виписками (а.с. 34-75) і не заперечувалось відповідачем.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, враховуючи допущене порушення умов Договору в частині своєчасного проведення розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача 17746,58грн пені, 3414,84грн 3% річних та 1774,47грн інфляційних, слід зазначити наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Умовами п. 8.2 Договору сторони визначили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою №1 від 15.01.2018 (а.с. 24) сторони внесли зміни до п. 8.2. Договору та виклали останній в наступній редакції: "8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.".
У пункті 10.3 Договору сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Пеню в сумі 17746,58грн позивачем нараховано:
- за зобов'язаннями жовтня 2017 року у розмірі 177447,06грн за період з 28.11.2017 по 18.01.2017, що складає 4049,68грн;
- за зобов'язаннями листопада 2017 року у розмірі 824458,44грн за період з 26.12.2017 по 18.01.2018, що складає 8443,36грн;
- за зобов'язаннями грудня 2018 року у розмірі 950000,00грн за період з 26.01.2018 по 04.02.2018, що складає 3982,19грн;
- за зобов'язаннями січня 2018, за період з 27.02.2018 по 27.02.2018 на суму боргу 261466,27грн, пеня складає 109,60грн; за період з 28.02.2018 по 14.03.2018 на суму боргу 184766,27грн пеня складає 1161,75грн (разом 1271,35грн).
Перевіривши вказаний розрахунок пені (а.с. 1-12), суд дійшов висновку, що її нарахування в сумі 17746,58грн за зазначений позивачем період, виходячи з визначених, згідно з Договором періодів прострочення оплати щодо кожного факту передачі природного газу за актом, проведено вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних в сумі 3414,84грн позивачем нараховано:
- за зобов'язаннями жовтня 2017 року у розмірі 177447,06грн за період з 28.11.2017 по 18.01.2017, що складає 758,40грн;
- за зобов'язаннями листопада 2017 року у розмірі 824458,44грн за період з 26.12.2017 по 18.01.2018, що складає 1626,33грн;
- за зобов'язаннями грудня 2018 року у розмірі 950000,00грн за період з 26.01.2018 по 04.02.2018, що складає 780,82грн;
- за зобов'язаннями січня 2018, за період з 27.02.2018 по 27.02.2018 на суму боргу 261466,27грн, 3% річних складають 21,49грн; за період з 28.02.2018 по 14.03.2018 на суму боргу 184766,27грн 3% річних складають 227,79грн, а всього, 249,28грн
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що їх суми, за визначений позивачем період, є обґрунтованими та арифметично вірними, тому вимога в частині стягнення з відповідача 3414,84грн 3% річних підлягає задоволенню.
Інфляційні позивачем нараховано за зобов'язаннями жовтня 2017 року у розмірі 177447,06грн, що склали 1774,47грн. Розрахунок є обґрунтованим та вірним.
Перевірку розрахунків позивача суд здійснив за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 22935,89грн, з яких 17746,58грн пені, 3414,84грн 3% річних та 1774,47грн інфляційних.
Разом з тим, зважаючи на наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини що вплинули на своєчасність проведення розрахунків, а також клопотання про зменшення пені, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
Зважаючи на вищенаведене, суд враховує, що газ за договором використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, що впливає на дотримання порядку та строків проведення розрахунків. Також суд враховує, що основним видом економічної діяльності відповідача є саме постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с. 136 (зворот)).
Як зазначалося вище, на час звернення позивача до суду, заборгованість, на яку він нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні, відповідач погасив у повному обсязі. При цьому судом проаналізовано системність виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого природного газу та встановлено, в основному, не значні періоди прострочення по оплатах, які здійснювалися власними коштами відповідача.
Водночас судом взято до уваги співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховуючи, що сам позивач не вказує які саме та у якому розмірі збитки йому заподіяні в результаті допущеного відповідачем порушення виконання його зобов'язань за Договором. Так, суд зважає на інфляційні процеси, які несуть негативні наслідки при простроченні розрахунків та враховує, що позивач компенсує свої втрати у цій частині, оскільки нарахував та заявив до стягнення інфляційні за період прострочення. Крім того, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних.
Суд також враховує позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013, згідно якої неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, виходячи з обґрунтовано заявленої її суми, на 90% - до 1774,65 грн.
При цьому судом взято до уваги приписи підпункту 9.4. пункту 9 постанови ВГСУ "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 про те, що у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає 6963,96грн, з яких 1774,65 грн пені, 3414,84грн 3% річних, 1774,47грн інфляційних. У стягненні 15971,93 грн пені слід відмовити.
Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому в частині стягнення неустойки, не зважаючи на її зменшення на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування такого зменшення, оскільки зменшення неустойки є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Водночас судом взято до уваги приписи ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", згідно яких, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає про визнання позову, надійшов на адресу суду 08.05.2020, тобто до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого позивачем судового збору (1051,00грн) підлягає поверненню останньому за ухвалою суду.
Решта судового збору у розмірі 1051,00 грн, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради задовольнити частково.
2. Зменшити розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені на 90% - до 1774,65 грн.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (12443, Житомирська обл., Житомирський р-н, смт. Новогуйвинське, вул. Авіаційна, буд.57, ід. код 3515801) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ід. код 20077720):
- 1774,65 грн пені;
- 3414,84грн 3% річних;
- 1774,47грн інфляційних.
- 1051,00 грн судового збору.
4. У стягненні 15971,93 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено:
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
2,3 - сторонам.