вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.10.2020м. ДніпроСправа № 904/2314/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСПАК", м. Дніпро
до Товариства обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЛІНІНГ", смт. Слобожанське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 281 288, 93 грн
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКСПАК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЛІНІНГ" про стягнення заборгованості за договором постачання № М/10868 від 01.01.2020 у розмірі 281 288, 93 грн, з них: 274 953, 78 грн - сума основної заборгованості, 5 498, 15 грн - пеня, 837 грн - 3 % річних.
Ухвалою суду від 06.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2314/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк - 5 днів після настання події (закінчення строку карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на подання суду:
- обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство;
- доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.
06.08.2020 відповідач подав клопотання про продовження строку на подання відзиву до 12.08.2020. Відповідач, вказує на об'єктивну неможливість подачі відзиву у встановлений судом строк.
Ухвалою суд від 11.08.2020 клопотання Товариства обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЛІНІНГ" про продовження строку на подання відзиву задоволено. Встановлено відповідачу строк до 13.08.2020 для подання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву.
11.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, яким передбачено продовження процесуальних строків на час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно із Законом України № 731-IX від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав законної сили 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Відтак, перебіг процесуальних строків у даній справі розпочався з 06.08.2020.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання № М/10868 від 01.10.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач заперечує проти задоволення позову в частині стягнення пені та 3 % річних, посилаючись на наступні обставини.
На думку відповідача, з п 2.1 додаткової угоди про ЕДО № 1 незрозуміло з якої дати сторони домовилися при виконанні умов договору здійснювати підписання видаткових накладних в формі електронних ЕДІ-документів, а саме програмних рішень зазначених в п.1.1, 1.2, 1.5 або 1.6 договору, адже поле для визначення цієї самої дати є незаповненим.
Тому, відповідач вважає, що сторони мали б керуватися положеннями договору та підписувати видаткові накладні у простій паперовій формі особисто, а тому накладні, що надані позивачем є такими, що не були підписані сторонами і зобов'язання з оплати, за якими не настав.
Щодо розрахунків пені та 3 % річних відповідач зазначає, що у зв'язку із безпідставно завищеними заявленими вимогами позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 5 498, 15 грн та 3% річних у розмірі 837 грн, сторона відповідача вважає за необхідне зменшити заявлені позивачем до сплати штрафні санкції на 90%.
Окрім того, відповідач звертає увагу, що позивачем до позовної заяви додано розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобов'язання на загальну суму 5 498, 15 грн та 3% річних 837 грн, однак вони не є точними, містять описки та розбіжності. Відтак, позивач неправильно розрахував дати виникнення заборгованості за видатковими накладними від 25.02.2020, 27.02.2020, 28.02.2020.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кью.ЕФ.ЕМ. Клінінг" (далі відповідач, покупець) був укладений договір постачання № М/10868 (далі договір).
Згідно п. 1.1 цього договору на підстав дійсного договору з метою організації дострокового співробітництва між постачальником та покупцем встановлюються прямі тривалі відносини з питань постачання разової посуди та витратних матеріалів (надалі товар).
З метою дотримання вимог ст.201 Податкового кодексу України щодо реєстрації та надання в електроннім формі податкової накладної, сторони дійшли згоди про те, що для реєстрації та надання в електронній формі податкових накладних за господарськими операціями, що здійснюватимуться за цим договором. Сторони будуть використовувати програмний комплекс "М.Е.Doc" (комп'ютерну програму "М.E. Doc IS" аби інше програмне забезпечення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та обміну електронними документами). При цьому, у випадку невикористання однією із сторін програмного комплексу "М.Е.Doc" (комп'ютерної програми "М.E. Doc IS" або інше програмне забезпечення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та обміну електронними документами), незалежно від причин такого невикористання, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань за Договором до моменту початку використання першою стороною програмного комплексу " М.E. Doc IS " або іншого програмного забезпечення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та обміну електронними документами. Несвоєчасне виконання зобов'язання у зв'язку з його зупиненням в таких випадках не може бути підставою для притягнення другої сторони до будь-якого виду відповідальності. Встановлений договором строк виконання зобов'язань, виконання яких було зупинено у зв'язку з вказаними вище причинами, продовжується на строк такого зупинення (п.1.2 договору).
Відповідно до 2.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець сплати та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, кількості та за цінами вказаними у рахунках-фактурах та накладних, які є специфікаціями та невід'ємною частиною дійсного договору.
Ціна на товар, що постачається, встановлюється в національній валюті України та вказується в накладних, які підписуються сторонами. Загальна вартість договору складається з сум всіх накладних до дійсного договору, які є невід'ємною частиною дійсного договору (пп. 3.1, 3.2 договору).
Згідно 5.6 договору товар вважається зданим постачальником та одержаним покупцем за кількістю та найменуванням згідно накладної, якщо на накладній постачальника є відмітка покупця про отримання товару.
У пункті 6.3 договору сторони дійшли згоди про наступний порядок оплати за даним договором:
- 100 % передплати протягом трьох днів з моменту отримання рахунку-фактури (п. 6.3.1 договору).
- за згодою обох сторін може бути надана відстрочка платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки товару та підписання видаткових накладних (п 6.3.2 договору).
Сторони домовилися, що сплата покупцем за товар здійснюється в наступному порядку: у першу чергу сплачується вартість товару, поставленого раніше інших і далі по кожній наступній видатковій накладній, незалежно від того, що вказано у платіжному документі (п. 6.4 договору).
Відповідно до п. 10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 12 місяців.
Окрім того, між позивачем та відповідачем 01.01.2020 укладено додаткову угоду про ЕДО № 1 до договору постачання № М/10868.
Відповідно до п.2.1 додаткової угоди сторони домовилися про те, що починаючи з «_____» ________ 201___ року при виконанні умов договору будуть здійснюватися підписання видаткових накладних в формі електронних EDI документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням систем ЕDI, а саме програмних рішень зазначених в п. 1.1, 1.2, 1.5 або 1.6 договору.
Згідно п. 2.3 додаткової угоди EDI- документи вважаються переданими стороною-відправником і отриманими стороною-одержувачем, що засвідчується присвоєнням відповідному документу статусу «Отримано контрагентом» із зазначенням реквізитів сторони-одержувача.
Пунктом 2.11 додаткової угоди сторони домовилися, що EDI- документи, відправлені по системі EDI завірені ЕЦП сторони мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів по EDI (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.
Оскільки договором не встановлено дату набрання ним чинності, то суд вважає, що він є такий, що набрав чинності з моменту його укладання 01.01.2020.
Здійснивши перевірку, суд визначив, що у порядку визначеному договором та з урахуванням приписів додаткової угоди позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 280 946, 86 грн, у тому числі:
- за видатковими накладними від 29.01.2020 №№ М-290120/24, М-290120/25, М-290120/26, М-290120/27, М-290120/28, М-290120/29, М-290120/30, М-290120/31, М-290120/32, М-290120/33, М-290120/34, М-290120/35, М-290120/36, М-290120/37, М-290120/38, М-290120/39, М-290120/40, М-290120/41, М-290120/42, М-290120/43, М-290120/44, М-290120/45, М-290120/46, М-290120/47, М-290120/48, М-290120/49, М-290120/50, М-290120/51, М-290120/52, М-290120/53, М-290120/54, М-290120/55, М-290120/56, М-290120/57, М-290120/58, М-290120/59, М-290120/60, М-290120/61, М-290120/62, М-290120/63, М-290120/74, М-290120/83, М-290120/91 на суму 71 429, 83 грн (арк. с. 37-79);
- за видатковими накладними від 30.01.2020 №№ М-300120/1, М-300120/15 на суму 605, 22 грн (арк. с. 80-81);
- за видатковою накладною від 13.02.2020 № М-130220/16 на суму 1159, 82 грн (арк. с. 82);
- за видатковими накладними від 25.02.2020 №№ М-250220/23, М-250220/24, М-250220/25, М-250220/26, М-250220/27, М-250220/28, М-250220/29, М-250220/30, М-250220/31, М-250220/32, М-250220/33, М-250220/34, М-250220/35, М-250220/36, М-250220/37, М-250220/38, М-250220/39, М-250220/40, М-250220/41, М-250220/42, М-250220/43, М-250220/44, М-250220/45, М-250220/46, М-250220/47, М-250220/48, М-250220/49, М-250220/50, М-250220/51, М-250220/52, М-250220/53 на суму 29 420, 37 грн (арк. с. 83-113);
- за видатковими накладними від 27.02.2020 №№ М-270220/10, М-270220/11, М-270220/12, М-270220/13, М-270220/14, М-270220/15, М-270220/5, М-270220/6, М-270220/7, М-270220/8, М-270220/9 на суму 19 116, 01 грн (арк.. с. 114-124);
- за видатковими накладними від 28.02.2020 №№ М-280220/10, М-280220/11, М-280220/12, М-280220/13, М-280220/14, М-280220/15, М-280220/16, М-280220/17, М-280220/18, М-280220/19, М-280220/2, М-2Б0220/21, М-280220/22, М-280220/23, М-280220/24, М-280220/25, М-280220/26, М-280220/27, М-280220/28, М-280220/29, М-280220/3, М-280220/30, М-280220/31, М-280220/32, М-280220/33, М-280220/34, М-280220/35, М-280220/36, М-280220/37, М-280220/38, М-280220/39, М-280220/4, М-280220/40, М-280220/41, М-280220/42, М-280220/43, М-280220/45, М-280220/5, М-280220/7, М-280220/70, М-280220/72, М-280220/73, М-280220/74, М-280220/8, М-280220/9 на суму 84 729, 67 грн (арк.. с. 125-169);
- за видатковими накладними від 03.03.2020 №№ М-030320/10, М-030320/11, М-030320/12, М-030320/13, М-030320/14, М-030320/15, М-030320/16 М-030320/17, М-030320/18, М-030320/19, М-030320/2, М-030320/20, М-030320/21, М-030320/22, М-030320/24, М-030320/25, М-030320/26, М-030320/27, М-030320/28, М-030320/29, М-030320/3, М-030320/30, М-030320/31, М-030320/32, М-030320/33, М-030320/34, М-030320/35, М-030320/36, М-030320/37, М-030320/38, М-030320/39, М-030320/4, М-030320/40, М-030320/41, М-030320/43, М-030320/5, М-030320/50, М-030320/6, М-030320/62, М-030320/7, М-030320/8, М-030320/9 на суму 74 485, 94 грн (арк. с. 170 -211).
Видаткові накладні були підписані обома сторонами без заперечень про, що свідчать електронні підписи сторін.
Однак, позивач у позовній заяві вказує, що вищеперерахованими накладними ним поставлено товар на загальну суму 274 953, 78 грн, що і є предметом позову.
З метою досудового врегулювання спору позивач вказує, що звертався до відповідача з претензією про сплату суми заборгованості, докази надсилання якої надано ним до суду (арк. с. 11).
Однак, оплата заборгованості у розмірі 274 953, 78 грн відповідачем здійснена не була.
Невиконання відповідачем у добровільному порядку зобов'язання із погашенням заборгованості за поставлений товар у розмірі 274 953, 78 грн і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, позивач нарахував йому пеню у розмірі 5 498, 15 грн та 3% річних у розмірі 837 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Як встановлено судом вище, відповідно до пункту 6.1 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Відповідач не заперечує в частині щодо нарахування позивачем суми основного боргу, що склалися в рахунок договірних відносин.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 274 953, 78 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товару, визначених у п. 6.3.2 дійсного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, кожен день прострочення оплати від суми несплаченої накладної за отриманий товар.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5 498, 15 грн, з яких: 2054, 51 грн за період з 02.03.2020 по 28.04.2020, 18 99 грн за період з 02.03.2020 по 28.04.2020, 26.80 за період з 16.03.2020 по 28.04.2020, 567, 45 грн за період з 23.03.2020 по 28.04.2020, 347, 76 з 25.03.2020 по 28.04.2020, 1494, 95 грн за період з 26.03.2020 по 28.04.2020, 987, 69 грн за період 03.04.2020 по 28.04.2020.
Відповідач заперечує правомірність нарахування позивачем пені.
Перевіривши розрахунок позивача, суд звертає увагу, що заперечення відповідача в частині нарахування пені за накладними від 25.02.2020. 27.02.2020, 28.02.2020 є слушним та приймаються до уваги.
Позивачем за накладними від 25.02.2020. 27.02.2020, 28.02.2020 невірно розрахована дата виникнення заборгованості, оскільки відповідно до умов договору нарахування пені відбувається після 30-ти календарних днів з моменту поставки товару та підписання видаткових накладних, тому дата останнього платежу за вищезазначеними накладними мала відбутися 26.03.2020, 28.03.2020, 29.03.2020, відповідно дата прострочення виникає з наступного дня.
З урахуванням викладеного, суд здійснив перерахунок пені, та встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 5 258, 58 грн.
Тому наданий відповідачем контррозрахунок визнається судом обґрунтованим.
Щодо нарахування пені та 3% річних
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 837 грн з яких: 307 грн за період з 02.03.2020 по 28.04.2020, 3 грн за період з 02.03.2020 по 28.04.2020, 4 грн за період з 16.03.2020 по 28.04.2020, 87 грн за період з 23.03.2020 по 28.04.2020, 53 грн з 25.03.2020 по 28.04.2020, 230 грн за період з 26.03.2020 по 28.04.2020, 153 грн за період 03.04.2020 по 28.04.2020.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд вияв помилку у початкові даті періоду нарахування, аналогічну тій, що допущена в розрахунку пені.
А тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% підлягає частковому задоволенню в розмірі 803, 50 грн.
Щодо клопотання позивача про зменшення 3 % річних
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, передбачені вказаною нормою суми нарахувань не є штрафними санкціями.
Статтею 233 Господарського суду України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.
При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд, крім розміру збитків, повинен також враховувати: ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Суд також може зменшити розмір штрафних санкцій у разі наявності інших обставин, які мають істотне значення, однак, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.
Відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення розміру пені та 3 % річних на 90 % тяжким фінансовим становищем підприємства.
При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження свого майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пеніта 3 % річниих наслідкам порушення. А тому, зважаючи на обставини справи, суд не вбачає вказані обставини винятковими.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про зменшення пені та 3 % річних на 90 % задоволенню не підлягає.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4 215, 23 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЛІНІНГ" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, 48а; ідентифікаційний код 33421302) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСПАК" (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, 11а; ідентифікаційний код 32502186) суму основного боргу в розмірі 274 953, 78 грн, пеню у розмірі 5 258, 58 грн, 3% річних у розмірі 803, 50 грн та 4 215, 23 грн витрат із оплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 239, 57 грн. та 3% річних у розмірі 33,5 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко