вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про задоволення скарги
29.09.2020м. ДніпроСправа № 904/5738/18
За скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Л.І. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні №60749822 про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2020
у справі №904/5738/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів у розмірі 51 245, 77 грн.
Суддя Суховаров А.В.
За участю секретаря судового засідання Загреби В.С.
Представники:
від АТ "Українська залізниця": не з'явився
від ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат": не з'явився
від ВДВС: не з'явився
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2019 у справі №904/5738/18 позов Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код 00190905) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б.5, код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код 40081237) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів у розмірі 51 245, 77 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 762, 00 грн. задоволено у повному обсязі.
На виконання вказаного рішення 11.03.2019 господарським судом видано відповідний наказ по справі №904/5738/18.
27.07.2020 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (№б/н від 23.07.2020) на бездіяльність державного виконавця, за змістом якої скаржник просить суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Л.І. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні №60749822 про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2020;
- скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. у виконавчому провадженні №60749822 про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2020;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. щодо не повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 по справі № 904/5738/18 стягувачу без виконання на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов'язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. винести постанову про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 по справі № 904/5738/18 стягувачу без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою суду від 29.07.2020 вказану скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.08.2020.
06.08.2020 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" надійшли пояснення до скарги, згідно яких скаржник наполягає на задоволенні вимог, викладених в скарзі.
Ухвалою суду від 06.08.2020 відкладено розгляд скарги на 03.09.2020.
07.08.2020 від Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли заперечення на скаргу, згідно яких Печерський РВ ДВС просить суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі, з огляду на безпідставність заявлених вимог. У своїх запереченнях ДВС вказує, що скаржником невірно трактуються приписи пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» №145-ІХ від 02.10.2019. Також, ДВС зазначає, що вищевказаним законом віднесено до переліку установ, на які розповсюджується його дія, Акціонерне товариство «Укрзалізниця» з ідентифікаційним кодом юридичної особи - 400758150, в той час як ідентифікаційним кодом юридичної особи боржника є 40075815. Крім того, ДВС зазначає про безпідставність вимог скаржника з посиланням на рішення адміністративних судів за аналогічними скаргами АТ «Укрзалізниця» на дії державного виконавця.
20.08.2020 від Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли заперечення на скаргу, з підстав, викладених в запереченнях від 07.08.2020.
Ухвалою суду від 03.09.2020 розгляд скарги відкладено на 29.09.2020.
28.09.2020 від скаржника надійшли пояснення на заперечення Печерського РВ ДВС, згідно яких скаржник зазначає про обґрунтованість заявлених вимог.
ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" не надано пояснень на скаргу АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця".
В судове засідання 29.09.2020 учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників, про час та місце розгляду скарги повідомлені належно.
Розглянувши матеріали скарги, господарський суд зазначає, що в обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує, що державним виконавцем здійснено примусове виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 по справі №904/5738/19 шляхом звернення стягнення на грошові кошти боржника, щодо стягнення яких встановлено заборону відповідно до приписів пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» №145-ІХ від 02.10.2019.
Суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог, заявлених скаржником з наступних підстав.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" №15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно положень статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно приписів ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо, наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
20.10.2019 набрав чинності Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» №145-ІХ від 02.10.2019 (далі - Закон України №145-ІХ).
Положеннями пункту 2 Закону №145-ІХ визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Згідно додатку 1 до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 №847-XIV до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації включено АТ «Українська залізниця» 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5.
Пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №145-ІХ встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Таким чином, виняток з правила, що дозволяє проводити виконавчі дії стосується тільки тих грошових коштів і товарів, які були передані в заставу за кредитними договорами, а не будь-яких грошових коштів.
При цьому, за змістом пункту 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №145-ІХ, правова конструкція зазначеної норми не містить жодних виключень чи правил, які б давали змогу вважати, що виключення стосуються всіх грошових коштів підприємства, а не тільки тих, які передані в заставу. Натомість, сполучник і, який стоїть між словами «грошові кошти і товарів», безпосередньо пов'язує з частиною речення «що були передані в заставу за кредитними договорами».
За викладених обставин, з системного аналізу вбачається, що словосполучення «крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами», виходячи з буквального тексту п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №145-ІХ, має застосовуватись не інакше як в контексті того, що виняток щодо проведення виконавчих дій стосується тільки тих грошових коштів і товарів, які були передані в заставу за кредитними договорами, а не будь-які грошові кошті підприємств, які були зазначені у переліку згідно Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Отже, виключенням з тимчасової заборони вчиняти виконавчі дії згідно пункту 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ є саме грошові кошти і товари, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 15.05.2020 по справі №904/5697/18, від 04.06.2020 по справі №904/1923/19.
Між тим, предметом стягнення за судовим наказом господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 по справі №904/5738/19 не виступають грошові кошти і товари, що були передані в заставу за кредитними коштами, натомість предметом вказаного виконавчого документу є стягнення штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів у розмірі 51 245,77 грн. та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
За викладених обставин, станом на 29.11.2019 на примусове стягнення за судовим наказом господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 по справі №904/5738/19 діяла пряма заборона Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» №145-ІХ від 02.10.2019.
29.11.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60749822 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5738/18 від 11.03.2019 про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів у розмірі 51 245, 77 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 762, 00 грн.
За викладених обставин, з огляду на встановлення законодавцем заборони щодо вчинення виконавчих дій, зокрема, у виконавчому провадженні №60749822, виконавчі дії з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5738/18 від 11.03.2019 підлягають зупиненню, а виконавчий документ - поверненню стягувачу згідно приписів п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо заперечень Печерського РВ ДВС стосовно правомірності дій державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що за результатом розгляду скарги господарським судом встановлено обґрунтованість вимог скаржника в частині скасування постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. у виконавчому провадженні №60749822 про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2020 та повернення виконавчого документа стягувачу згідно приписів п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», в той час як правомірність дій державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5738/18 від 11.03.2019 не є предметом розгляду скарги.
Разом з тим, заперечення Печерського РВ ДВС з посиланням на невірно зазначений ідентифікаційний код боржника відхиляються судом, оскільки помилкове зазначення в додатку 1 Закону України №145-ХІ невірного коду ЄДРПОУ Акціонерного товариства «Українська залізниця» не свідчить про наявність підстав вважати підприємство божника таким, що не підпадає під дію приписів вказаного закону, в той час як, відомості щодо адреси місцезнаходження та найменування юридичної особи боржника, які містяться в Єдиному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, відповідають тим відомостям щодо АТ «Українська залізниця», які зазначені у ЗУ «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». При цьому суд зазначає, що Печерським РВ ДВС не надано доказів того, що за кодом ЄДРПОУ, зазначеним у вказаному законі, зареєстровано інша юридична особа.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З урахуванням викладено, решта заперечень Печерського РВ ДВС, судом розглянуті, але до врахування при вирішенні даної скарги не приймаються, оскільки на результат вирішення скарги не впливають з огляду на встановлені обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень частини 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, скаржником доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених ним вимог, у зв'язку з чим вимоги скаржника підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 232 - 236, 342 - 345 ГПК України, господарський суд
Скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. щодо невинесення постанови у виконавчому провадженні №60749822 про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2020.
Скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. у виконавчому провадженні №60749822 про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2020.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. щодо не повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 по справі № 904/5738/18 стягувачу без виконання на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
Зобов'язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. винести постанову про повернення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 по справі № 904/5738/18 стягувачу без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набрала законної сили 29.09.2020 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст ухвали складено 05.10.2020.
Суддя А.В. Суховаров