29 вересня 2020 р.Справа № 520/8569/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В.) по справі № 520/8569/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у відмові листом відповідача від 16.06.2020 №2000-0410-8/34324 із посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649, виплатити залишок нарахованої заборгованості пенсії за рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі №520/4958/19 та від 20 вересня 2019 року у справі №5208138/19 і від 27 червня 2019 року у справі №820/4961/18 та від 14 листопада 2019 року у справі №520/10539/19;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити за рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі №520/4958/19 та від 20 вересня 2019 року у справі №520/8138/19 і від 27 червня 2019 року у справі №820/4961/18 та від 14 листопада 2019 року у справі №520/10539/19 залишок нарахованої заборгованості пенсії без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 №649.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції процесуального права, не врахування судом, що позивач має право самостійно обирати спосіб правового захисту своїх порушених прав у тому числі й шляхом звернення з позовом про оскарження дій відповідача щодо невиконання судового рішення. Вважає, що оскаржувана ухвала порушує право позивача на ефективні правові засоби для реалізації своїх прав і свобод, що передбачені Європейською Конвенцією з прав людини.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 раніше звертався до суду за захистом своїх прав щодо невиплати відповідачем державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати, індексації.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019, яке набрало законної сили 30.07.2019 у справі № 520/4958/19 визнано протиправною бездіяльність Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка станом на 01.01.2013 на підставі Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року у справі №2-379/2010, тобто за 09 місяців, становить у розмірі 91293 грн.48 коп., що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 20.12.2012 року №5003/13-02. Зобов'язано Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області ви платити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка станом на 01.01.2013 року на підставі Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року у справі №2-379/2010, тобто за 09 місяців, становить у розмірі 91293 грн. 48 коп., що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 20.12.2012 року №5003/13-02.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 по справі №520/4961/19, яке набрало законної сили 30.07.2019 визнано протиправною відмову Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року у справі №2-379/2010 відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію, виходячи із 8 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року у справі №2-379/2010.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 по справі №520/8138/19, яке набрало законної сили 22.10.2019, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, а саме: державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01.11.2011 року по 01.01.2013 року на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі №520/4958/19.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 по справі №520/10539/19, яке набрало законної сили 17.12.2019 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексованого доходу відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 № 159, а саме: державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 16 червня 2010 року у справі № 2-379/2010 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі № 520/4961/19.
Зазначені рішення суду набрали законної сили, по ним 27.06.2019 та 14.11.2019 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи, які перебувають на примусовому виконанні.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просив виплатити заборгованість за рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №520/4958/19 та № 820/4961/18, від 20.09.2019 у справі №520/8138/19, від 14.11.2019 у справі №520/10539/19.
16.06.2020 відповідач листом відмовив позивачу виплатити залишок нарахованої заборгованості пенсії за рішеннями суду, посилаючись на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.
Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов фактично спрямований на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі № 520/4958/19, від 20.09.2019 у справі № 520/8138/19, від 27.06.2019 у справі № 820/4961/18 та від 14.11.2019 у справі № 520/10539/19, якими вже вирішено питання про обов'язок відповідача здійснити виплату позивачу перерахованої пенсії, індексацію та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії. За висновком суду першої інстанції, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень, у зв'язку з чим наявні підстави для відмови у відкритті провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 686/23317/13-а.
Згідно ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача може бути оскаржена відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення ч.5 ст. 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст. 129-1 Конституції України.
Вказані висновки відповідають правовій Верховного Суду, висловленій в постановах від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції вірно зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Колегія суддів зазначає, що предмет позову у даній справі фактично спрямований на виконання інших судових рішень, якими зобов'язано пенсійний орган виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, компенсацію втрати частини доходів та суми індексованого доходу.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови виплатити залишок нарахованої заборгованості пенсії за судовими рішеннями та зобов'язання відповідача виплатити залишок нарахованої заборгованості пенсії є прийнятним для звернення до суду саме в порядку судового контролю, а не позовного провадження.
Враховуючи, що у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення (позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси), належним способом захисту прав позивача буде звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'явлення нового адміністративного позову.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Таким чином, спір у справі, що розглядається є тотожним, тим, що були предметом розгляду у справах № 520/4958/19, № 520/8138/19, № 820/4961/18, № 520/10539/19, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року по справі № 520/8569/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 05.10.2020 року