29 вересня 2020 р.Справа № 520/12492/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 05.03.20 року по справі № 520/12492/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2018 року за №0019591309 за 2017 податковий рік на суму 6250,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.06.2019 року за №0019581309 за 2018 податковий рік на суму 25000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 06.06.2018 року за №0019591309 за 2017 податковий рік на суму 6250,00 грн. та від 06.06.2018 року за №0019581309 за 2018 податковий рік на суму 25000 грн. є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки у переліку автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017-2018 році автомобіль MERCEDES-BENZ S 500L, з об'ємом циліндрів двигуна 4663 куб.см. не вказаний, тому транспортний засіб, зареєстрований за позивачем не може вважатися об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
Крім того, зазначив, що розмір середньоринкової вартості легкового автомобіля MERCEDES-BENZ S 500L, 2013 року випуску, навіть з об'ємом двигуна 4,7 літра менше ніж 375 мінімальних заробітних плат станом на 2018 рік, оскільки 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 складали 1396125,00 грн., а ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZ S 500L, 2013 року випуску станом на 01 січня податкового (звітного) 2018 року складає 1336564,61 грн. Таким чином, відповідач незаконно нарахував транспортний податок, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 06.06.2018 року за №0019581309 за 2018 податковий рік на суму 25000 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.06.2018 року за №0019581309 за 2018 податковий рік на суму 25000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ГУ ДПС у Харківській області не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, а саме визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення - рішення від 06.06.2018 №0019581309 на загальну суму 25 000 гривень. Вказує, що рішення суду, в частині задоволення позовних вимог прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи п.п.267.6.6 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України ( далі - ПК України). Вказує, що приймаючи податкове повідомлення- рішення від 06.06.2018 №0019581309 ГУ ДПС діяло на підставі та в межах повноважень, визначених Законом. Враховуючи вищенаведене просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 по справі №520/12492/19, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині задоволення позовних вимог відмовити.
Від позивача по справі, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що дана апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та незаконною. Вказує, що відповідач незаконно нарахував транспортний податок, внаслідок чого податкове повідомлення рішення від 06.06.2018р. є протиправним та правомірно було скасовано.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві .
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель S 500L, тип загальний легковий - загальний седан-В, з об'ємом двигуна 4663 куб. см., тип пального - B, 2013 року випуску, дата першої реєстрації транспортного засобу 12.02.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.12-13).
Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі ст. 267 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 06.06.2018 року № 0019581309, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 податковий рік у розмірі 25000,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 06.06.2018 року за №0019591309 за 2017 податковий рік на суму 6250,00 грн.
Відповідачем по справі, до суду першої інстанції було надано корінець податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 06.06.2018 року № 0019581309 (а.с.23).
Не погодившись із вказаним податковими повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із значеним позовом.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020р. витребувано у сторін до суду належним чином завірені копії оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 06.06.2018 року за №0019591309 за 2017 податковий рік на суму 6250,00 грн. та від 06.06.2019 року за №0019581309 за 2018 податковий рік на суму 25000 грн.
16.09.20р., до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких зазначає, що у позивача відсутні дані податкові повідомлення-рішення, внаслідок чого її представник - адвокат Кутовой Григорій Ігорович, перед зверненням до суду подав до ГУ ДПС у Харківській області (Відповідача) адвокатській запит про надання копій ППР, що підтверджується копією відповідного адвокатського запит. В свою чергу відповідач надав відповідь на наведений адвокатський запит, де зазначив детальний опис із конкретними реквізитами, що і слугувало підставою звернення до суду.
Представник відповідача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанціїзазначив, що податкові повідомлення - рішення від 06.06.2018 року за №0019591309 за 2017 та від 06.06.2019 року за №0019581309 за 2018 були надіслані позивачу.
Заперечення щодо змісту оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 06.06.2018 року за №0019591309 за 2017 та від 06.06.2019 року за №0019581309 за 2018 позовна заява та апеляційна скарга не містить.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, і відповідно нарахування податкового зобов'язання відбувалось не на законних підставах, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.06.2018 року за №0019581309 за 2018 податковий рік, яким визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Відповідно до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
За змістом пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
В силу приписів пп. 267.6.6 п. 267.6 ст. 267 ПК України за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлюється Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі Методика).
Відповідно до пунктів 2-4 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн- ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г -коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономіки. Відповідно до п. 14 Методики Мінекономіки забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
Системний аналіз наведених положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про те, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема, середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономіки.
Відтак перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Водночас обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавцем покладено саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, тобто на Мінекономіки. Натомість межі повноважень податкового органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі, що є об'єктом оподаткування транспортним податком, розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономіки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 813/3965/17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року, який розміщено на сайті Мінекономіки, включено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ , моделі S 500L, з об'ємом циліндрів двигуна об'єм двигуна 4,7 л., дизель, до 5 років.
Однак транспортний засіб, що належить на праві власності позивачці, а саме автомобіль марки "MERCEDES-BENZ", модель S 500L, 2013 року випуску, бензин, має об'єм циліндрів двигуна 4663 куб. см. Ця обставина є безспірною та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.13).
Таким чином, автомобіль марки "MERCEDES-BENZ S 500L", з об'ємом циліндрів двигуна 4663 куб. см, відповідно до вимог чинного законодавства не є об'єктом оподаткування у 2018 році, адже об'єм циліндрів двигуна такого автомобіля є меншим, ніж визначений Мінекономіки у відповідному переліку.
Враховуючи, що об'єм двигуна автомобіля, що належить позивачу, за даними техпаспорту, зазначений у куб. см. та дорівнює 4663 см. куб., а об'єм двигуна автомобіля, який за середньоринковою вартістю віднесений до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2018 році, визначений у літрах та дорівнює 4,7 літра, суд приходить до висновку, що прирівняння вказаних технічних характеристик відповідачем є правомірним, як еквівалентних величин.
Колегія суддів зазначає, що підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, нормами закону не обґрунтовані.
Відповідач не зазначив норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, згідно з якими допускається можливість приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономіки.
Водночас аналіз положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів однозначно вказує на те, що об'єм циліндрів двигуна є однією з обов'язкових технічних характеристик автомобіля, яка безпосередньо впливає на визначення його вартості в цілях віднесення транспортного засобу до об'єкта оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 277.2 ст. 267 ПК України.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
В даному випадку, судова колегія вважає, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для додаткового трактування критеріїв необхідних для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Тобто, податковий орган, отримавши від законодавця вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об'єкта оподаткування, був позбавлений необхідності в більш ширшому його тлумаченні. В даному випадку, фактично здійснивши округлення об'єму двигуна автомобіля позивача до іншого показника, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році автомобіль марки "MERCEDES-BENZ S 500L" 2013 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 4663 куб. см. не вказаний, то транспортний засіб який зареєстрований на позивачку не може вважатися об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11. 2018 року у справі № 822/2687/17.
Верховний Суд в даному рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.
Верховний Суд в даному рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу про наявність у позивача сплачувати транспортний податок у 2018 році є помилковим.
Таким чином, контролюючим органом не доведено, що належний ОСОБА_1 транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році у розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, колегія суддів зазначає наступне.
Апеляційна скарга доводів з приводу не правомірності прийняття судом першої інстанції рішення в частині відмови в задоволенні позову не містить, а позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржене.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року по справі № 520/12492/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 05.10.2020 року