05 жовтня 2020 р. Справа № 440/177/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.,
суддів: Григорова А.М. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.03.2020 р. по справі № 440/177/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
11 січня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.11.2019 №10708-СГ;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Черкасівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10708-СГ від 15 листопада 2019 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий з порушенням вимог Земельного кодексу України, а посилання в ньому на невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельно кодексу України - безпідставним та необґрунтованим.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10708-СГ від 15 листопада 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25 жовтня 2019 року (вхідний номер К-15996/0/25-19 від 25 жовтня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черкасівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальній сумі 1420,40 грн, в.ч. витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 (одна тисяча гривень).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зменшення витрат на правничу допомогу, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального, матеріального права та на те, що рішення суду першої інстанції не враховує всі обставини справи і не позволяє позивачу в повній мірі захистити порушене право, а тому рішення суду в цій частині є незаконним, необґрунтованим, в зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги про скасування судового рішення посилається на те, що оскільки умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом та якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Крім того, в частині стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги вказує на те, що враховуючи надані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості розміру та за відсутності клопотання відповідача про їх зменшення, такі витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням від 25 жовтня 2019 року (вхідний номер К-15996/0/25-19 від 25 жовтня 2019 року) (а.с.27) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Черкасівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (кадастровий номер суміжної ділянки із бажаною 5324086501:01:001:0251).
До вказаного клопотання додав: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорту та ідентифікаційного номеру, довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10708-СГ від 15 листопада 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" (а.с.29) відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Черкасівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, орієнтовного розміру земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з підстави невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
Не погодившись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №10708-СГ від 15 листопада 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки зазначення відповідачем загального посилання на норму закону як на підставу для відмови у наданні позивачу відповідного дозволу свідчить про не здійснення відповідачем належного розгляду заяви позивача.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.
Колегія судів зазначає, що у справі, що розглядається, предметом спору є відмова відповідача за заявою позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Надання правової оцінки дій Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області потребує вирішення декількох питань, зокрема щодо:
а) підстав надання або відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
б) форми та порядку прийняття рішення відповідного органу про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
в) правових наслідків недотримання суб'єктом владних повноважень порядку прийняття та форми рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;
г) юридичної природи повноважень органу, який приймає рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою;
д) ефективного засобу захисту прав особи у зв'язку з протиправним рішенням, дією або бездіяльністю під час розгляду та вирішення її звернення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.11.2019 №10708-СГ сторонами не оскаржується.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині встановленого судом способу захисту порушеного права позивача та визначення суми витрат на правову допомогу.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи позивачу у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою відповідач зазначив про невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам ч. 6 та 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Як було вірно визначено судом першої інстанції, спірний наказ не конкретизує невідповідність поданого клопотання вимогам частини шостої статті 118 ЗК України, а також не містить підставу відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України.
Аналіз спірного наказу дає підстави вважати, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів щодо того, що обрана ним земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги закону.
Тобто відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам статтей 32, 118 ЗК України, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Однак, у межах справи, що розглядається, виправити цю ситуацію шляхом зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення не можливо, оскільки питання, які необхідно перевірити для прийняття такого судового рішення не входять до предмету судової перевірки, що може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила таке.
Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.
Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.
Отже, у даній справі відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову відмову в задоволенні позову.
В частині витрат на професійну правову допомогу, колегія судів зазначає.
Згідно зі ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 1 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі по тексту - Закон України №5076-VI) до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наявної в матеріалах даної справи завіреної копії ордеру про надання (правової) правничої допомоги СЕРІЯ ВІ № 1006383 від 11.01.2020 р. адвокатом Малофєєвим А.І. на підставі договору про надання правової допомоги № 10/01 від 10.01.2020 р. здійснюється правова допомога ОСОБА_1 у Полтавському окружному адміністративному суді.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 р. (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно зі ст.30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 12, та ст.17 Закону України № 5076-VI є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ№ 2700, видане Радою адвокатів Полтавської області від 09.04.2019).
Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 04.08.2020 р. по справі №810/3213/16.
Колегія суддів зазначає, що як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалося адвокатом Малофєєвим Артемом Івановичем на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1006383 від 11 січня 2020 року (а.с.14).
10 січня 2020 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №10/01 (а.с.10-11), предметом якого є надання адвокатом правничої допомоги в адміністративній справі за позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо скасування рішення, прийнятого у формі наказу №10708-СГ від 15 листопада 2019 року.
В підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 4200,00 грн. представником позивача було надано наступні документи: копію звіту №11/01 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них (а.с.12) та копію квитанції від 11 січня 2020 року про оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) до звіту №11/01 до договору про надання правничої допомоги №10/01 від 10 січня 2020 року (а.с.13).
Відповідно до звіту про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них до договору про надання правничої допомоги №10/01 від 10 січня 2020 року адвокатом виконано роботи (надано послуги): проведення юридичної консультації клієнту стосовно звернення з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо скасування рішення, прийнятого у формі наказу №10708-СГ від 15 листопада 2019 року, (витрачений час 40 хв, вартість 600,00 грн), підбір нормативної бази, аналіз судової практики у даній категорії справ шляхом пошуку та перегляду судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (витрачений час 49 хв, вартість 735,00 грн), формування правової позиції у позовній заяві відповідно до установленої судової практики, написання позовної заяви, виготовлення її копій та копій всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості учасників справи (витрачений час 3 год 11 хв, вартість 2865,00 грн), всього вартість правничої допомоги склала 4200,00 грн.
Вищевказані документи є такими, що складені у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином завірені, та підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції по даній справі.
Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку про те, що враховуючи незначну складність цієї справи та відсутність суспільного інтересу до її розгляду, напрацювання сталої судової практики з питання вирішення подібних правовідносин та збирання невеликої кількості доказів, а також досвід адвоката у цій категорії справ та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (без проведення судових засідань), оцінює в 2000,00 грн.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Також, приписами ч.7 ст.134 КАС України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 19.09.2019 р. по справі №810/2816/18 обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, з урахуванням наведеного вище, суд може вирішити питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами лише за відповідним клопотанням сторони, яка не погоджується з оплатою таких витрат з огляду їх не співмірності
При цьому, в разі відсутності такого клопотання суд не може вирішувати питання щодо зменшення витрат на правничу допомогу з огляду їх не співмірності.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 22.04.2020 р. по справі №440/1757/19.
Колегія суддів зауважує, що матеріали даної справи не містять клопотання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в розумінні ч.ч.6,7 ст.134 КАС України, відповідно до якого останнє б заявило свою незгоду з витратами позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з огляду їх не співмірності.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заява представника позивача адвоката Малофєєва А.І. про розподіл судових витрат в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4200 грн. є обґрунтованою та правомірною, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення витрат на правову допомогу в зв'язку з їх не співмірністю.
Разом з цим, оскільки позовні вимоги позивача рішенням суду першої інстанції, яке в цій частині залишено без змін судом апеляційної інстанції, були задоволенні частково, а тому відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню 50% судових витрат.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду в цій частині не спростовують.
Разом з цим висновки суду в частині зменшення витрат на правничу допомогу адвоката з 4200 грн. до 2000 грн. в зв'язку з їх не співмірністю є помилковими, в зв'язку з чим з урахуванням ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2100 грн. (50% від 4200 грн.), а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміни.
Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі № 440/177/20 змінити в частині визначення витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2100 (дві тисячі сто гривень).
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді А.М. Григоров Я.В. П'янова