про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 жовтня 2020 року м. Рівне №460/7236/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Національної поліції України
провизнання незаконними дій,
01.10.2020 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Національної поліції України про визнання незаконними дій інспектора взводу №2 роти №1 УПП в Рівненські області ДПП НП України лейтенанта поліції Ребекевши Олександра Юрійовича та інспектора взводу №2 роти №1 УПП в Рівненській області ДПП НП України капрала поліції Максимовича Ігоря Петровича щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання, складання протоколу затримання від 6 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів закріплений у частині першій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 цієї частини юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з розмежуванням предметної юрисдикції адміністративних судів, закріпленим у статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, а не окружним адміністративним судам.
В свою чергу, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України і передбачають, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Разом з тим, з позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1. ст.126 КУпАП на даний час оскаржується ним до Дубенського міськрайонного суду (за даними ЄДРСР 09.09.20220 відкрито провадження у справі №559/1377/20 за правилами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України - http://reestr.court.gov.ua/Review/91448492).
Що стосується ч.1 ст.130 КУпАП, то ОСОБА_1 стверджує, що розгляд справи про притягнення його до відповідальності за даною статтею призначений на 2 жовтня 2020 року.
При цьому, ОСОБА_1 доводить, що ні у одному з протоколів немає відомостей про його затримання.
Приписами пункту 2 частини першої статті 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
А за статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, які в силу приписів статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності та правильність складання якого перевіряється при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення та вчиняючи дії, оскаржувані позивачем, інспектори Національної поліції України здійснювали не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, які підлягають оцінюванню на відповідність їх закону лише в контексті вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, в ході якого перевіряється законність та обґрунтованість вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення. В сукупності оцінка таких дій є одним з критеріїв законності притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, розгляд питання правомірності рішень та дій відповідачів під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу адміністративного затримання в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду у сукупності з іншими доказами, не дозволяє ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Саме така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №553/2145/16-а і застосовується судом в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічного висновку про те, що оскаржувані позивачем рішення та дії відповідачів не є рішенням суб'єкта владних повноважень, за яким виникають негативні наслідки для особи в частині притягнення її в подальшому до адміністративної відповідальності, а тому не підпадають під визначення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов Верховний Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 та від 22 січня 2020 року у справі №2-а/489/7/2016.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Оскільки зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Зазначена правова позиція також відображена у постановах від 22 березня 2018 року в справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі №9901/497/18.
Таким чином, такі вимоги, які наразі сформовані позивачем, не підлягають окремому розгляду, як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду в позовному провадженні.
При цьому суд зауважує, що він не може застосувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 грудня 2019 року по справі №545/2432/16-а, позаяк у вказаній справі позивач оскаржував не лише дії суб'єкта владних повноважень під час затримання, але й рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Натомість у справі, що розглядається позивач оскаржує виключно дії суб'єкта владних повноважень під час його адміністративного затримання. Що ж стосується рішень у справах про адміністративне правопорушення, то такі, як вже зазначалося вище, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, а не окружним адміністративним судам.
За вимогою пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Національної поліції України про визнання незаконними дій інспектора взводу №2 роти №1 УПП в Рівненські області ДПП НП України лейтенанта поліції Ребекевши Олександра Юрійовича та інспектора взводу №2 роти №1 УПП в Рівненській області ДПП НП України капрала поліції Максимовича Ігоря Петровича щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання, складання протоколу затримання від 6 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 .
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Суддя Н.В. Друзенко