25 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2580/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гринько М.О.,
представника позивача - Скабука Ю.М.,
представника відповідача - Лук'янчук М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Алькор-Інвест" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
21 травня 2020 року Приватне підприємство "Алькор-Інвест" (надалі - позивач ПП "Алькор-Інвест") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми "С" від 24.02.2020 №0002143203.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення є акт від 27.01.2020 №20/10-36-32-00-10/34573615 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції). Позивач вважає, що висновки акту перевірки від 27.01.2020 №20/10-36-32-00-10/34573615 є помилковими, а оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ПП "Алькор-Інвест" звернулося 14.06.2019 до територіального органу ДФС як органу ліцензування та станом на 08:58 01.07.2019 відмови у видачі ліцензії надано не було, тобто позивачем виявлено добросовісність виконання вимог закону, натомість, орган державної влади не забезпечив правової визначеності у правовідносинах та покарав позивача штрафом, який є неспівмірним за своїм тягарем в порівнянні із сумою реалізації. Крім того, вказує на порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/2580/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14:00 11 червня 2020 року, витребувано від відповідача докази.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання - задоволено, продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/2580/20 на тридцять календарних днів, підготовче засідання відкладено до 15:30 06 серпня 2020 року.
24 червня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Київській області на позовну заяву /а.с. 95-99/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на висновки фактичної перевірки ПП "Алькор-Інвест", оформленої актом перевірки від 27.01.2020 №20/10-36-32-00-10/34573615. Зазначає, що позивачем не спростовується суть позову, а саме, не заперечується факт вчинення правопорушення (реалізація пального за відсутності діючої ліцензії).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу №440/2580/20 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14:00 03 вересня 2020 року.
Протокольною ухвалою суду від 03 вересня 2020 року визнано поважними причини неявки представника позивача в судове засідання 03 вересня 2020 року, клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено до 10:30 25 вересня 2020 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Приватне підприємство "Алькор-Інвест" (ідентифікаційний код 34573615) зареєстроване як юридична особа 27.09.2006 та має право на здійснення, зокрема, такого виду діяльності як 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 9-12/.
У термін з 23.01.2020 по 24.01.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено перевірку магазину АЗС, що розташований за адресою Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, 51/А, що належить суб'єкту господарювання ПП "Алькор-Інвест", за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції від 27.01.2020 №20/10-36-32-00-10/34573615 /а.с. 109-112/.
В акті перевірки від 27.01.2020 №20/10-36-32-00-10/34573615 зафіксовано порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", зокрема, перевіркою встановлено факт реалізації пального (газ скраплений код УКТЗЕД 2711139700) в кількості 11,82 л. по ціні 12,69 грн. за літр на загальну суму 150 грн., що підтверджується електронною копією розрахункового документа і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, поданих до органів ДПС по дротових і бездротових каналах зв'язку від 01.07.2014, фіскальний чек №32368 від 01.07.2019, за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
24.02.2020 на підставі акту перевірки від 27.01.2020 №20/10-36-32-00-10/34573615 ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002143203, яким до ПП "Алькор-Інвест" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем "Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну" у розмірі 250000 грн. /а.с. 13, 119/.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Київській області від 24.02.2020 №0002143203 позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 06.05.2020 №15385/6/99-00-08-05-06-06 податкове повідомлення-рішення від 24.02.2020 №0002143203 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення /а.с. 28-30/.
Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Київській області від 24.02.2020 №0002143203 та звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню ГУ ДПС у Київській області від 24.02.2020 №0002143203, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р. № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №481/95-BP).
Закон №481/95-BP зазнав змін, внесених в частині ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним, відповідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII, який згідно абзацу п'ятого пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» набрав чинності з 01.07.2019 р., в частину підпункту 6 (щодо змін до Закону № 481/95-BP) (далі - Закон № 2628-VIII).
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.
Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.
Відповідно до приписів статті 15 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.07.2019 р. згідно Закону №2628-VIII:
- роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята);
- річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина двадцять п'ята);
- ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років (частина тридцята);
- ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (частина тридцять друга);
- у заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального) (частина тридцять третя);
- суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина тридцять четверта).
Відповідно до абзацу дев'ятого частини 2 статті 17 Закону № 481/95-BP, чинного з 01.07.2019, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 250000 гривень.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.02.2019 р., рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі, зокрема, пальним, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон №222-VIII).
У Закон № 222-VIII законодавцем внесені зміни на підставі: Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02.10.2019 № 139-IX (далі -Закон № 139-IX); Закону № 2628-VIII.
Так, з 01.07.2019 р., із врахуванням змін, внесених Законом № 2628-VIII, пункт 3 частини 2 статті 2 Закону № 222-VIII, викладено у редакції, згідно якої дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
З 18.12.2019 року після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абзацу першого частини 2 статті 2 Закону № 222-VIII, визначено що дія Закону №222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Згідно з частини 3 статті 2 Закону № 222-VIII, в редакції Закону № 139-ІХ, суб'єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 222-VIII, Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров'я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина третя статті 3 Закону №222-VIII).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 «Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону № 222-VIII, в редакції з 01.07.2019 року, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування (частина 1 статті 8 № 222-VIII із змінами, внесеними Законом № 139-ІХ).
У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина 2 статті 20 Закону № 222-VIII).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545, яка згідно пункту 3 набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01.07.2019 року, внесено зміни до Пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, викладенням у новій редакції, згідно якого територіальні ограни ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності роздрібна торгівля пальним.
Таким чином, з 18.12.2019 внесено зміни до абзацу першого частини 2 статті 2 Закону №222-VIII, яким визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як торгівля пальним.
При цьому, статтею 7 Закону № 222-VIII до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, віднесена торгівля пальним.
Оскільки спірні правовідносини виникли та тривали у період до 18.12.2019 року, слід застосовувати наведені вище норми права у редакції, чинній у такий період.
Отже, позивач як суб'єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, правомірно очікував на додержання державою та її органами, як суб'єктами владних повноважень, норм абзацу четвертого пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 222-VIII, та враховував виключення притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на підставі частини 3 статті 3 Закону № 222-VIII.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб'єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов'язаних із запровадженими змінами.
Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб'єктом господарювання.
З набуттям 01.07.2019 року змін до Законів №481/95-BP та №222-VIII, визначення з 01.07.2019 року територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та не встановленням для суб'єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, є порушенням вищевказаного балансу та допущення непропорційності.
Суд зазначає, що згідно п. 8 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно частини 30 статті 15 Закону №481 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Положеннями статті 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби.
Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.
Виходячи із норм Закону №481 та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 контролюючий орган мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.
Враховуючи, що факт реалізації пального в кількості 11,82 л. по ціні 12,69 грн. за літр на загальну суму 150 грн. згідно фіскального чеку №32368 від 01.07.2019 здійснено позивачем у ході ведення своєї господарської діяльності о 08 год. 58 хв. 01.07.2019, суд дійшов висновку, що позивач був позбавлений можливості станом на час проведення цієї розрахункової операції отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, незважаючи на те, що подав документи для отримання такої ліцензії 14.06.2019, оскільки у день, з якого розпочалася видача ліцензій - 01 липня 2019 року, робочий день ГУ ДФС у Київській області розпочався о 09 год. 00 хв.
Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Таким чином, у зв'язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 направила лист за №17014/7/99-99-12-01-01-17 із розпорядження про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, держава створила для платників перешкоди в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на позивача.
При вирішенні вказаного спору суд бере до уваги пп. 4.1.4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п.56.21 ст. 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Суд зазначає, що до 01.07.2019 Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 року № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача.
Суд наголошує, що листом ДФС України від 30.05.2019 № 17014/7/99-99-12-01-01-17 повідомлено, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) лише починаючи з 12.06.2019.
При цьому, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів, тобто до 02 липня 2019 року включно, тоді як відповідальність за торгівлю пальним без ліцензії встановлена з 01 липня 2019 року.
Суд враховує, що позивач вживав залежні від нього заходи для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а саме, подав документи для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним 14.06.2019 за вх. №34463/10 /а.с. 59/.
У пункті 74 рішення по справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов'язків.
Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 «Гаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), пункту 67 «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд також виходить із принципу справедливості покарання та співвідношення його із ступенем тяжкості порушення норм чинного законодавства. Так, держава при прийнятті нових правил адміністрування податків, чи встановленні дозволів на реалізацію акцизних товарів має розробляти механізми за рівності та реальності виконання платниками податків нових змін. При цьому штрафні санкції, які накладаються на платників податків контролюючим органом повинні мати мету не отримання коштів до бюджету, а дисциплінування платників податків за для дотримання законів.
Як свідчать матеріали справи, позивач не мав умислу не отримати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним та документи щодо отримання ліцензії до податкового органу подав завчасно - 14.06.2019. Неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії станом на 01.07.2019 відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій.
Також вирішуючи вказану справу, суд застосовує приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.
Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Принцип «пропорційності», закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).
Таким чином, спірне рішення не відповідає критеріям пропорційності, а саме штраф у сумі 250000 грн. є занадто великим відносно доходів позивача від продажу пального 01.07.2019 о 08 год. 58 хв. на суму 150 грн. та відсутності системності порушення вимог законодавства у сфері ліцензування діяльності з продажу ПММ та легітимної мети Держави.
Крім того, судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
За таких обставин, суд вважає, за необхідне застосувати рішення ЄСПЛ у справі "Ukraine-Tyumen v. Ukraine від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, визначено, що відповідаючи інтересам суспільства, певна дія, вчинювана органами влади, все одно може порушувати права особи через її непропорційність.
При вирішенні справи суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
У ході розгляду справи суд надав оцінку обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та аргументам сторін, які впливають на результат вирішення спору.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2020 року №0002143203 прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано, та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто непропорційно, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 3750 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1101 від 20.05.2020 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 60, 62/.
Зважаючи на вищевикладене, при задоволенні позову ПП "Алькор-Інвест" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Приватного підприємства "Алькор-Інвест" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3750 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Алькор-Інвест" (ідентифікаційний код 34573615, вул. Балакіна, 20, м. Полтава, 36000) до Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, вул. Народного Ополчення, 5А, м. Київ, 03151) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24 лютого 2020 року №0002143203.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Приватного підприємства "Алькор-Інвест" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3750 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 05 жовтня 2020 року.
Суддя С.С. Сич