Справа № 420/7538/20
05 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.08.2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
1) визнати дії Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо розгляду заяви-анкети ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян» та невжиття передбачених Законом України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту» заходів із реєстрації та розгляду заяви - протиправними (незаконними), такими що суперечать вимогам Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;
2) зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Одеській вчинити дії, передбачені частиною 12 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»:
- зареєструвати заяву громадянина РФ - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, та подані ним документи;
- ознайомити ОСОБА_1 під його власний підпис з порядком прийняття рішення за заявою, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- провести дактилоскопію ОСОБА_1 , який подав заяву про і визнання особою, яка потребує додаткового захисту;
- заповнити реєстраційний листок на ОСОБА_1 , який звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- оформити особову справу ОСОБА_1 ;
- занести отримані відомості до централізованої інформаційної системи, а також вчинити дії, передбачені частиною 1 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;
- видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про звернення за захистом в Україні та зареєструвати заявника.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року судом залишено без руху адміністративний позов і надано позивачу строк для усунення недоліків.
20.08.2020 року (вх.№33010/20) від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду разом із позовною заяву, в якій наявна інформація про місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких додані до позовної заяви та копією угоди про надання правової допомоги із зазначенням повноважень представника щодо підписання процесуальних документів.
У позові вказано, що ОСОБА_1 - громадянином Російської федерації, 16.12.2019 року офіційно через Державну установу «Одеський слідчий ізолятор», де він утримується під вартою, було подано заяву-анкету до Державної міграційної служби України про надання йому статусу особи, яка потребує додаткового захисту відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Проте, до теперішнього часу відповіді від ГУ ДМСУ в Одеській області щодо надання ОСОБА_1 статусу особи, яка потребує додаткового захисту або відмови у наданні такого статусу не отримано.
Більш того, зазначено у позові, відповідач, в порушення вимог ч. 1 ст. 7 ч. та ч. 12 ст. 7 Закону України Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», не розглянув у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 та не вжив передбачених вказаними нормами закону заходів, тобто не виконав покладені на нього державою функції. ГУ ДМСУ в Одеській області лише обмежилось надсиланням ОСОБА_1 листів від 27.03.2020 року, від 17.06.2020 року та від 13.07.2020 року, з тексту яких вбачається, що: через невідповідність критеріям, визначених Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», звернення ОСОБА_1 розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян» та заявнику необхідно доопрацювати наявні матеріали; у зв'язку з карантинними обмеженнями, що діють по всій території України, прийом заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту особами, які перебувають в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України, призупинено відповідно до вимог наказу ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України від 12.03.2020 року № 57- ОД8/ОД-20. На думку позивача, посилання відповідача на карантинні обмеження є необґрунтованими, оскільки його заява була подана 16.12.2019 року.
Таким чином, як стверджує позивач, відповідач, який згідно до вимог законодавства повинен був зареєструвати заяву ОСОБА_1 та належним чином здійснити її розгляд, фактично безпідставно відмовив. ОСОБА_1 у оформленні документів та подальшому їх розгляді.
Позивач вважає дії відповідача щодо розгляду заяви-анкети ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян», а також вимоги щодо необхідності доопрацювати подану заяву та невжиття передбачений Законом України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту» заходів із реєстрації та розгляду заяви незаконними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України та грубо порушують його права.
З посиланням на положення ст.19. ст.55 Конституції України, ч.13 ст.1, ч.2 ст.5, ч.1, ч.12 ст.7, ч.1, ч.4 ст.8 Закону України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту», у позові вказано, що відповідач не виконав функції, покладені на нього чинним законодавством України та, зокрема, не здійснив перелік дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , передбачений ч. 12 ст. 7 та ч. 4 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». В свою чергу ОСОБА_1 без зволікань - за першої можливості, звернувся до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту із відповідною заявою, згідно вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 з моменту в'їзду на територію України та його затримання 10.11.2019 року по 09.12.2019 року, в порушення ухвали Малиновського районного суду від 12.11.2019 року (справа № 521/18735/19, суддя ОСОБА_2 ) утримувався під вартою не в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», як це було визначено в ухвалі, а в Ізоляторі тимчасового утримання ГУ МВСУ в Одеській області, керівництвом якого чинились перешкоди з метою унеможливлення звернень ОСОБА_1 до ДМС України. Так, на всі його прохання до працівників вказаної пенітенціарної установи запросити співробітника ДМС або надати йому бланк заяви-анкети, він отримував негативну відповідь. Також зазначає позивач, після затримання ОСОБА_1 йому було надано адвоката, який надавав йому безкоштовну правову допомогу, але фактично необхідну правову допомогу ОСОБА_1 отримано не було. Відразу після переведення ОСОБА_1 до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» 09.12.2019 року його, за вказівкою прокуратури Одеської області, було ізольовано та поміщено до карцеру, де він утримувався протягом тижня. У перший день після переведення ОСОБА_1 з карцеру до звичайної камери - 16.12.2019 року він звернувся до ДМС України з заявою-анкетою про надання йому статусу особи, яка потребує додаткового захисту.
Таким чином, як стверджує позивач, звернення ОСОБА_1 до ДМС України у строк понад один місяць з моменту перетину державного кордону України обумовлено порушенням прав затриманої особи з боку співробітників правоохоронних органів та пенітенціарних установ з приводу чого ним було подано низку заяв до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до Генеральної прокуратури України, до слідчого судді Малиновського районного суду та до ЄСПЛ.
У позові вказано, що ОСОБА_1 16.12.2019 року було заповнено та передано до канцелярії ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для відправки на адресу ДМС України заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бланк якої розміщено на офіційному веб-сайті Державної міграційної служби України, тобто встановленого зразка. До заяви було додано завірені ним копії паспорту та свідоцтв про народження дітей, як це передбачено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». В подальшому, у березні 2020 року, представниками ГУ ДМСУ в Одеській області саме такий бланк заяви-анкети ОСОБА_1 було запропоновано заповнити повторно, що, на думку позивача, свідчить про дотримання ним встановленої законом форми звернення.
Таким чином, як зазначено у позові, особисто ОСОБА_1 було вжито вичерпних заходів для отримання ним статусу особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, а саме: через ДУ «Одеський слідчий ізолятор» подано заяву встановленого зразка, затвердженого Наказові МВС України від 07.09.2011 року №649 до Державної міграційної служби України. На думку ОСОБА_1 , вимоги відповідача щодо необхідності доопрацювання поданої заяви-анкети є незаконними, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Крім того, відповідач усвідомлює, що виконати окремі його вимоги ОСОБА_1 не має фізичної можливості, оскільки він утримується в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та позбавлений можливості щодо виготовлення фотокарток та збору інших документів.
Ухвалою суду від 26.08.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії і відкрито провадження в адміністративній справі.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст.262 КАС України.
11.09.2020 року (вх. №36422/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, який у ньому наведено (а.с.60-142).
У відзиві вказано, що відповідач з вимогами, викладеними у позовній заяві не погоджується зважаючи на наступне.
19.03.2020 року за вх. № Є-741/6/5101-20 до Головного управління ДМС України надійшла заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 16.12.2019 від ОСОБА_1 . Листом від 27.03.2020 року № Є-741/6/5101.5.1/3725-20 ГУ ДМС України в Одеській області позивачу надано відповідь на звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», та рекомендовано належним чином доопрацювати матеріали та надіслати їх до ГУ ДМС в Одеській області. 20.05.2020 року за вх.№Є-4393-20 Головного управління ДМС України надійшла повторно надійшла заява про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту віл 10.04.2020 від ОСОБА_1 . Листом від 27.05.2020 року №Є-4393-20/5100.5.1/5540-20 ГУ ДМС України в Одеській області позивачу надано відповідь на звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян» та повідомлено, що рекомендації щодо складання заяви про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового або тимчасового захисту були направлені на адресу перебування позивача листом ГУ ДМС України в Одеській області від 27.03.2020 №Є-741/6/5101.5.1/3725-20, рекомендовано належним чином доопрацювати, наявні матеріали, при цьому звернуто увагу, що надсилання на адресу ГУ ДМС України в Одеській області ідентичних матеріалів, що вже були розглянуті не можуть слугувати фактом доопрацювання заяви. 06.07.2020 року за вх. № Є-1247/6/5101-20 до Головного управління ДМС України дійшла чергова заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 23.06.2020 від ОСОБА_1 . Листом від 13.07.2020 року № Є-1247/6/5101-20/5100.5.1/7218-20 ГУ ДМС України в Одеській області позивачу надано відповіді на звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян» та повідомлено, що листом від 27.03.2020 року № Є-741/6/5101.5.1/3725-20 та листом від 27.05.2020 року №Є-4393-20/5100.5.1/5540-20 на адресу Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» для вручення позивачу кореспонденції були направлені лист із рекомендаціями щодо доопрацювання заяви про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового або тимчасового захисту. Зокрема, зазначено, що в матеріалах відсутня інформація щодо аспектів переслідування та перетину державного кордону України та використання паспортного документу громадянина Молдови, що передбаченого у Законі України «Про біженців та осіб, як, потребують додаткового або тимчасового захисту» та «Правилах розгляду та оформлення документів необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту», які затверджені наказом МВС України №649 від 07.09.2011 року.
У відзиві, з посиланням на положення п.1, п.8, п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту», п.2.1 наказу МВС України №649 від 07.09.2011 року, зазначено, що особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту повинна особисто звернутись до територіального органу ДМС з заявою встановленого зразка, однак позивачем дана вимога дотримана не була. За таких обставин, вказано у відзиві, заяви ОСОБА_1 від 16.12.2019 року, 10.04.2020 року, 23.06.2020 року було правомірно розглянуто ГУ ДМС України в Одеській області в порядку Закону України «Про звернення громадян», та 27.03.2020 року, 27.05.2020 року, 13.07.2020 року надано відповіді.
Відповідач зазначає, що розділ IV наказу № 649 передбачає процедуру попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту протягом 15 робочих днів з дня реєстрації заяви. Листами від 27.03.2020 року, 27.05.2020 року, 13.07.2020 року позивачу повідомлено, про необхідність належним чином доопрацювати наявні матеріали, при цьому звернуто увагу, що надсилання на адресу ГУ ДМС України в Одеській області ідентичних матеріалів, що вже були розглянуті, не можуть слугувати фактом доопрацювання заяви. Вказані рекомендації, не були дотримані позивачем, а тому не вбачалось за можливе розглянути заяви позивача.
Як зазначено у відзиві, проведення процедури надання міжнародного захисту (прийняття заяви, дактилоскопія, анкетування, протокол співбесіди та інше) відносно ОСОБА_1 з боку ГУ ДМС України в Одеській області не проводилось та рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не приймалось. Враховуючи те, що предметом розгляду даної адміністративної справи є визнання протиправними дій щодо не розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вимоги розділу IV наказу № 649 не можуть бути застосовані в даній ситуації.
На думку відповідача посилання ОСОБА_1 на подання ним заяви до введення карантинних обмежень на території України є безпідставною, оскільки, заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 16.12.2019 від ОСОБА_1 надійшла до Головного управління ДМС України 19.03.2020 року за вх. № Є-741/6/5101-20.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації (а.с.13).
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2019 року по справі №521/18735/19, задоволено клопотання слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) та застосовано до ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» (а.с.20-24).
Згідно вказаної ухвали, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він 10 листопада 2019 року приблизно об 11 годині 15 хвилин, перебуваючи у приміщенні «Кімнати для проведення співбесід» відділу прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України за адресою: м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт, буд. 2а, к. 2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, надав службовій особі, яка займає відповідальне становище - заступнику начальника відділення інспекторів прикордонної служби (Тип А) відділу прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - старшому лейтенанту ОСОБА_7 , що виконував службові обов'язки старшого зміни прикордонних нарядів у складі прикордонного наряду у вказаному пункті пропуску, неправомірну вигоду матеріального характеру у виді грошових коштів у розмірі 3500 доларів США (що станом на 10.11.2019 року згідно даних Національного банку України складало 85 750 гривень) за вчинення ним, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах ОСОБА_5 дій, з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме - за забезпечення здійснення безперешкодного перетину ОСОБА_8 , державного кордону України на в'їзд за відсутності дійсного паспортного документа.
В ухвалі від 12.11.2019 року по справі №521/18735/19 встановлено, що за даним фактом Малиновським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області почато досудове розслідування, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2019 року внесені відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення за № 42019161010000349.
Судом встановлено, що постановою слідчого Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області від 18.11.2019м року постановлено уточнити анкетні дані підозрюваного та вирішено вважати в усіх процесуальних документах, складених до 18.11.2019 року у кримінальному провадженні за № 42019161010000349 від 10.11.2019 року ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 однією особою - громадянином Російської Федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м.Раменське, Московської області (а.с.25-27).
16.12.2019 року позивачем було подано до Державної міграційної служби України заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в України (а.с.10-12, 120-112). До заяви було додано завірені ним копії паспорту та свідоцтв про народження дітей (а.с.123-126).
Вказану заяву подано позивачем через ДУ «Одеський слідчий ізолятор» (а.с.119).
Листом від 12.03.2020 року №Є-2280-20/8.5/726-20 Державною міграційною службою України повідомлено позивача про те, що вищевказана заява направлена до Головного управління ДМС України в Одеській області для здійснення необхідних процедурних заходів, передбачених Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (а.с.14).
Листом від 12.03.2020 року №8.5-1174/8-20 Державна міграційна служба України на адресу Головного управління ДМС України в Одеській області надіслано за належністю Заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в України, надіслану до Державної міграційної служби України листом ДУ «Одеський слідчий ізолятор» від 18.12.2019 року (а.с.118).
Судом встановлено, що 19.03.2020 року за вх. № Є-741/6/5101-20 до Головного управління ДМС України в Одеській області надійшла заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 16.12.2019 від ОСОБА_1 .
Листом від 27.03.2020 року № Є-741/6/5101.5.1/3725-20 «Щодо звернення за міжнародним захистом» ГУ ДМС України в Одеській області позивачу надано відповідь (а.с.15-16, 115-117), в якій зазначено, що звернення ОСОБА_1 не відповідає критеріям, що визначені Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 № 649. З урахуванням зазначеного, вказано у листі, розгляд клопотання ОСОБА_1 проведено у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».
У листі, з посиланням на приписи п.1, п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, як, потребують додаткового або тимчасового захисту», вказано, що заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового, захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до даються; документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин. До заяви про визнання біженцем або особою, яка - потребує додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви. В заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають міститися такі відомості: прізвище, ім'я (імена), по батькові заявника, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (у разі його відсутності - зазначені причини, через які він був утрачений), громадянство/підданство, країна постійного проживання, місце та підстави (за наявності) проживання в Україні, місце, час та спосіб перетинання державного кордону України, відомості про членів сім'ї заявника, підписи заявника або законного представника, перекладача (у разі необхідності), дата складання заяви. Заявник зобов'язаний також надати усі наявні в нього документи та інформацію, що необхідні для обґрунтування заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або зазначити причини, через які ці документи та інформація не можуть бути надані, та повідомити, де такі документи знаходяться чи можуть знаходитися або хто може надати чи підтвердити відповідну інформацію.
Також, у листі зазначено, що Головним управлінням встановлена обставина потрапляння позивача на територію країни на підставі підробленого паспортного документа громадянина Молдови на інші установчі дані, а також факт перебування позивача у міжнародному розшуку за підозрою у скоєнні особливо тяжких злочинів та зазначена інформація відсутня у клопотанні ОСОБА_1 про надання захисту.
З огляду на вищевикладене, у листі від 27.03.2020 року № Є-741/6/5101.5.1/3725-20 «Щодо звернення за міжнародним захистом» зазначено, що ГУ ДМС України в Одеській області надсилає на адресу ОСОБА_1 бланк заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту російською мовою та що відповідач просить належним чином доопрацювати наявні матеріали та надіслати їх на адресу ГУ ДМС України в Одеській області поштовим зв'язком через адміністрацію державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
10.04.2020 року позивачем заповнено заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує міжнародного захисту за формою, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.09.2011 року №649 (а.с.107-114).
13.04.2020 року ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на адресу заступника Головного ДМС України в Одеській області направлено заяву-анкету відносно ОСОБА_1 (а.с.106).
Як зазначено відповідачем, 20.05.2020 року за вх.№Є-4393-20 Головного управління ДМС України надійшла повторно надійшла заява про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту віл 10.04.2020 від ОСОБА_1 .
У відзиві вказано, що листом від 27.05.2020 року №Є-4393-20/5100.5.1/5540-20 ГУ ДМС України в Одеській області позивачу надано відповідь на звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян» та повідомлено, що рекомендації щодо складання заяви про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового або тимчасового захисту були направлені на адресу перебування позивача листом ГУ ДМС України в Одеській області від 27.03.2020 №Є-741/6/5101.5.1/3725-20, рекомендовано належним чином доопрацювати, наявні матеріали, при цьому звернуто увагу, що надсилання на адресу ГУ ДМС України в Одеській області ідентичних матеріалів, що вже були розглянуті не можуть слугувати фактом доопрацювання заяви.
23.06.2020 року позивачем заповнено заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує міжнародного захисту за формою, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.09.2011 року №649 (а.с.85-87).
25.06.2020 року ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на адресу заступника Головного ДМС України в Одеській області направлено заяву-анкету відносно ОСОБА_1 (а.с.84).
06.07.2020 року за вх. № Є-1247/6/5101-20 до Головного управління ДМС України надійшла заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 23.06.2020 від ОСОБА_1 .
Листом від 13.07.2020 року № Є-1247/6/5101-20/5100.5.1/7218-20 ГУ ДМС України в Одеській області (а.с. 82-83) позивачу надано відповідь на звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян» та повідомлено, що листом від 27.03.2020 року № Є-741/6/5101.5.1/3725-20 та листом від 27.05.2020 року №Є-4393-20/5100.5.1/5540-20 на адресу Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» для вручення позивачу кореспонденції були направлені лист із рекомендаціями щодо доопрацювання заяви про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового або тимчасового захисту. Зокрема, зазначено, що станом на липень 2020 року позивачем не надано деталізовану інформацію щодо причин переслідування на території РФ та відомості щодо перетинання державного кордону шляхом використання паспортного документу громадянина Молдови.
Враховуючи вищевикладене, у листі вказано, що відповідач просить належним чином доопрацювати наявні матеріали та надіслати їх на адресу ГУ ДМС України в Одеській області поштовим зв'язком через адміністрацію державної установи «Одеський слідчий ізолятор» як додаток до раніше надісланої заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Також, у листі від 13.07.2020 року № Є-1247/6/5101-20/5100.5.1/7218-20 ГУ ДМС України в Одеській області звернуло увагу на те, що відповідно до вимог наказу ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», Департаменту з питань виконання покарань Міністерства юстиції України від 12.03.2020 року №57-ОД/8/ОД-20 (із змінами), прийом заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту особами, які перебувають в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України, призупинено та буде поновлено після скасування в Україні карантину.
Позивач, вважаючи дії Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо розгляду заяви-анкети ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян» та невжиття передбачених Законом України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту» заходів із реєстрації та розгляду заяви - протиправними (незаконними), такими що суперечать вимогам Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів відповідно до п.1 Положення про Державну міграційну службу України затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №360 від 20.08.2014 року (далі - Положення №360).
Пунктом 7 зазначеного Положення №360 передбачено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Наказом ГУ ДМС України в Одеській області №137/аг від 16.05.2016 року затверджено Положення про відділ по роботі з шукачами захисту управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - Положення №137/аг).
Відповідно до п.1 Положення №137/аг, відділ по роботі з шукачами захисту є структурним підрозділом, що входить до складу управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Згідно п.4 Положення №137/аг, відділ з метою організації своєї діяльності: приймає заяви від іноземців та осіб без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в порядку, передбаченому Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (пп.4.5.); здійснює перевірку підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (пп.4.10.); сприяє збереженню єдності сімей біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (пп.4.20.); готує накази щодо поновлення, припинення або призупинення розгляду заяв про визнання біженцем або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (пп.4.22.);
Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" №3671-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3671-VI) визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону №3671-VI визначено, що біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно п.13 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті.
В частині 1 статті 7 Закону №3671-VI закріплено, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
Відповідно до ч.12 ст.7 Закону №3671-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту:
реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи;
ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України;
заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник;
заповнює інші необхідні документи;
оформлює особову справу;
роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги;
заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Згідно ч.1 ст.8 Закону №3671-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Частиною 4 статті 8 Закону №3671-VI встановлено, що рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до ч.6 ст.8 Закону №3671-VI, рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Особа, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, зазначених у пунктах 1 та 13 частини першої статті 1 цього Закону, у разі виникнення зазначених умов може повторно звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (частина 1 статті 17 Закону №3671-VI).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 07.09.2011 року затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - Наказ №649).
Пунктом 1.1. Наказу №649 визначено, що ці Правила визначають процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Зокрема, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом: встановлює особу заявника; б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків; г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку; ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні); е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (пункт 2.1. Наказу №649).
Відповідно до п.4.2. Наказу №649, під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви:
а) проводить співбесіду із заявником з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону №3671-VI.
У разі залучення перекладача для участі в співбесіді, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС перед початком співбесіди попереджає перекладача про необхідність дотримання умов конфіденційності, що оформлюється розпискою про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника (додаток 11).
Результати співбесіди оформлюються відповідним протоколом співбесіди (додаток 12) з особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підписується цією особою або її законним представником, перекладачем, адвокатом, психологом, педагогом (за наявності).
б) розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
в) готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 13).
У висновку обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.
Згідно п.4.3. Наказу №649, на підставі письмового висновку уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:
а) про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
б) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Пунктом 4.4. Наказу №649 встановлено, що рішення, передбачені пунктом 4.3 цього розділу, оформлюються наказом територіального органу ДМС (додаток 14).
Як вже встановлено судом позивач через адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор» 16.12.2019 року, 10.04.2020 року та 23.06.2020 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
При цьому, форма заяви-анкети позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 07.09.2011 року.
Однак відповідач розглянув заяву-анкету позивача на підставі Закону України "Про звернення громадян", а не у відповідності до спеціальної процедури передбаченої Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та відповідно до Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 07.09.2011 року.
Суд зазначає, що форми відмови, які викладені у листах ГУ ДМС України в Одеській області від 27.03.2020 року № Є-741/6/5101.5.1/3725-20, від 27.05.2020 року №Є-4393-20/5100.5.1/5540-20 та від 13.07.2020 року № Є-1247/6/5101-20/5100.5.1/7218-20 не передбачені ані Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", ані Наказом №649.
Положеннями чинного законодавства не передбачено можливості міграційного органу розглядати заяву біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, в порядку Закону України «Про звернення громадян», оскільки спірні правовідносини регулюються положеннями спеціального Закону України №3671-VI та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 07.09.2011 року.
В той же час, відповідно до додатку 3 до Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту міститься бланк повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З наданих до суду доказів судом встановлено, що заяви-анкети позивача від 16.12.2019 року, від 10.04.2020 року та від 23.06.2020 року були подана не у формі заяви про звернення громадян, а відповідно до бланку, затвердженого Наказом №649 та у відповідності до Закону №3671-VI, а тому відповіді ГУ ДМС України в Одеській області, оформлені листами від 27.03.2020 року № Є-741/6/5101.5.1/3725-20, від 27.05.2020 року №Є-4393-20/5100.5.1/5540-20 та від 13.07.2020 року № Є-1247/6/5101-20/5100.5.1/7218-20 є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України.
Як було встановлено судом, на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2019 року по справі №521/18735/19, до позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Отже, станом на дату подачі позивачем заяви-анкети, позивач перебував під вартою та, відповідно не мав можливості особисто звернутися до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, а тому таке звернення було здійснено ОСОБА_1 через адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор», що не спростовується відповідачем.
При вирішенні даної адміністративної справи, суд також враховує, що у листі від 27.03.2020 року № Є-741/6/5101.5.1/3725-20 «Щодо звернення за міжнародним захистом» зазначено, що ГУ ДМС України в Одеській області надсилає на адресу ОСОБА_1 бланк заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту російською мовою та що відповідач просить належним чином доопрацювати наявні матеріали та надіслати їх на адресу ГУ ДМС України в Одеській області поштовим зв'язком через адміністрацію державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Тобто, відповідач самостійно визначив спосіб подання заяви-анкети позивачем до якого застосовано запобіжний захід через адміністрацію державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Таким чином, оскільки позивач не мав можливості особисто звернутися з заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУДМС України в Одеській області та реалізував своє право на звернення з вказаною заявою-анкетою через адміністрацію державної установи «Одеський слідчий ізолятор» у відповідності до ч.1 ст.7 Закону №3671-VI, відповідач відмовляючи у розгляді його заяви відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" діяв не у межах та не у спосіб, який визначений чинним законодавством.
При вирішенні даної справи суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що подана позивачем заява-анкета не відповідає встановленому зразку, оскільки вказані обставини не були зазначені відповідачем у листах від 27.03.2020 року № Є-741/6/5101.5.1/3725-20, від 27.05.2020 року №Є-4393-20/5100.5.1/5540-20 та від 13.07.2020 року № Є-1247/6/5101-20/5100.5.1/7218-20.
Крім того, вказані доводи суд вважає необґрунтованими зважаючи на те, що відповідачем не вказано в якій частині заява-анкета позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не відповідає встановленому наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.09.2011 року №649 зразку.
В той же час, з наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивачем було подано заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту за формою, яка затверджено наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.09.2011 року №649.
Щодо посилань відповідача на те, що Головним управлінням встановлена обставина потрапляння позивача на територію країни на підставі підробленого паспортного документа громадянина Молдови на інші установчі дані, а також факт перебування позивача у міжнародному розшуку за підозрою у скоєнні особливо тяжких злочинів та зазначена інформація відсутня у клопотанні ОСОБА_1 про надання захисту, суд зазначає, що вказані обставини перевіряються при прийнятті рішення в порядку ст.8 Закону України №3671-VI та не можуть бути підставою для не прийняття до розгляду відповідної заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо розгляду заяви-анкети ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян» та невжиття передбачених Законом України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту» заходів із реєстрації та розгляду заяви є протиправними та такими що суперечать вимогам Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» є протиправними.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Термін "біженець" означає особу, яка: внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 року, і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань (підпункт 2 пункту А Конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року).
Частина 1 статті 5 Директиви 2011/95/EU від 13.12.2011 року "Про стандарти для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту, єдиного статусу для біженців, або для осіб, які підпадають під додатковий захист, а також змісту цього захисту" зі змінами (далі - Директива): обґрунтовані побоювання зазнати переслідування або ризику постраждати від серйозної шкоди можуть ґрунтуватися на подіях, які сталися після виїзду заявника з країни походження.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що зобов'язання Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській вчинити дії, передбачені частиною 12 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»: зареєструвати заяву громадянина РФ - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, та подані ним документи; ознайомити ОСОБА_1 під його власний підпис з порядком прийняття рішення за заявою, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; провести дактилоскопію ОСОБА_1 , який подав заяву про і визнання особою, яка потребує додаткового захисту; заповнити реєстраційний листок на ОСОБА_1 , який звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; оформити особову справу ОСОБА_1 ; занести отримані відомості до централізованої інформаційної системи, а також вчинити дії, передбачені частиною 1 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про звернення за захистом в Україні та зареєструвати заявника не є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень з огляду на наступне.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
В даному випадку, враховуючи висновку суду про протиправність дій Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо розгляду заяви-анкети ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян» та невжиття передбачених Законом України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту» заходів із реєстрації та розгляду заяви відповідач, у відповідності до ч.12 ст.7 Закону №3671-VI зобов'язаний вчинити дії по реєстрації заяви громадянина РФ - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, та подані ним документи; ознайомленню ОСОБА_1 під його власний підпис з порядком прийняття рішення за заявою, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проведенні дактилоскопії ОСОБА_1 , який подав заяву про визнання особою, яка потребує додаткового захисту; заповненню реєстраційного листка на ОСОБА_1 , який звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; оформленні особової справи ОСОБА_1 ; внесенні отриманих відомостей до централізованої інформаційної системи, а також вчинити дії, передбачені частиною 1 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про звернення за захистом в Україні та реєстрації заявника.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 77, 86, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо розгляду заяви-анкети ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян» та невжиття передбачених Законом України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту» заходів із реєстрації та розгляду заяви.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській вчинити дії, передбачені частиною 12 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»:
- зареєструвати заяву громадянина РФ - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, та подані ним документи;
- ознайомити ОСОБА_1 під його власний підпис з порядком прийняття рішення за заявою, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- провести дактилоскопію ОСОБА_1 , який подав заяву про визнання особою, яка потребує додаткового захисту;
- заповнити реєстраційний листок на ОСОБА_1 , який звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- оформити особову справу ОСОБА_1 ;
- занести отримані відомості до централізованої інформаційної системи, а також вчинити дії, передбачені частиною 1 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;
- видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про звернення за захистом в Україні та зареєструвати заявника.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Корой
.