Справа № 420/3900/20
05 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №18 від 03.02.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатом якого позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про відмову в призначенні грошової допомоги №18 від 03 лютого 2020 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , з вересня 2019 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 10.09.2019 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте Рішенням відповідача №18 від 03 лютого 2020 рокупозивачці відмовлено у призначенні зазначеної грошової допомоги. За змістом даного рішення відповідачем не враховано страховий стаж, який дає право на призначення грошової допомоги за період з 31.08.2007 року по 31.08.2014 року, у зв'язку із тим, що в зазначений період позивачка працювала заступником директора з навчально-методичної роботи та викладачем в медичному училищі, а Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 посада заступника директора з навчально-методичної роботи не передбачена.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12.05.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що позивачка року народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління з заявою щодо призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".До зазначеної заяви було додано наступні документи: ксерокопія паспорта та ідентифікаційного номеру; ксерокопія трудової книжки серії НОМЕР_2 ;довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років установленні для окремих категорій працівників від 06.09.2019 № 354 видана КЗ „Одеське обласне базове медичне училище". Після розгляду заяви про призначення пенсії та на підставі наданих документів Головним управлінням 03.02.2020 було винесено Рішення № 18 про відмову у призначені Позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги 30 років, в наявності 26 років 10 місяців.До стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, не зараховано період роботи з 31.08.2007 по 31.08.2014 у зв'язку з тим, що Позивач працювала заступником директора з навчально-методичної роботи та викладачем у медичному училищі, а Переліком № 909 посада заступника директора з навчально-методичної роботи не передбачена.Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 було затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі по тексту Перелік № 909).Розділом II „Освіта" Переліку № 909, передбачено найменування закладів робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а саме: директори, їх заступники з навчально- виховної навчальної, виховної, навчально-виробничої роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.А отже, Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивачки, а діяло лише на підставі норм діючого зконодавства України та підстав для скасування Рішення № 18 від 03.02.2020 та зобов'язання нарахувати та виплатити грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій немає.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України (стаття 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
На виконання зазначених повноважень, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 назву і текст вказаної постанови викладено в новій редакції, зокрема, "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 карантин продовжено до 24 квітня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291 - до 11 травня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04 травня 2020 року - до 22 травня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 - до 22 червня 2020 року, а постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 - до 31 липня 2020 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 за №540-ІХ, який набрав чинності з 02.04.2020, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , з вересня 2019 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.09.2019 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».До зазначеної заяви було додано наступні документи:
ксерокопія паспорта та ідентифікаційного номеру;
ксерокопія трудової книжки серії НОМЕР_2 ;
довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років установленні для окремих категорій працівників від 06.09.2019 № 354 видана КЗ „Одеське обласне базове медичне училище"
Рішенням відповідача №18 від 03 лютого 2020 року (копія в додатках) мені відмовлено у призначенні зазначеної грошової допомоги. За змістом даного рішення відповідачем не враховано страховий стаж, який дає право на призначення грошової допомоги за період з 31.08.2007 року по 31.08.2014 року, у зв'язку із тим, що я в цей період працювала заступником директора з навчально-методичної роботи та викладачем в медичному училищі, а Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 посада заступника директора з навчально-методичної роботи не передбачена.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до п.7-1 «;Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р., особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 р. (далі- Порядок №1191).
Відповідно до п.1 Порядку №1191 цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати.
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (п. 4 Порядку №1191).
Згідно п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно з розділом 2 «Охорона здоров'я» цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої і невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Відповідно до п.4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно п.п. 6, 7 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалівсправи,10.09.2019 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До зазначеної заяви було додано наступні документи: ксерокопія паспорта та ідентифікаційного номеру; ксерокопія трудової книжки серії НОМЕР_2 ;довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років установленні для окремих категорій працівників від 06.09.2019 № 354 видана КЗ „Одеське обласне базове медичне училище".
З трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що у період з з 31.08.2007 року по 31.08.2014 ОСОБА_2 :
з 31.07.2007р. переведена на посаду заступника з навчально-методичної роботи та викладача;
з 01.09.2014р. заступника директора з навчально-виробничої роботи;
з 01.11.2015р. заступника директора з виробничої роботи.
У зазначені періоди часу, окрім посади заступника директора з навчально-методичної роботи позивачка займала посаду викладача по сумісництву.
Сумісництвом е виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до Наказів Одеського обласного базового медичного училища №304 від 23,06,2008 року, №282 від 04.07,2009 року, №354 від 01.07,2010 року, №314 від 21.06.2011 року, №361 від 20.06.2012 року, №387 від 27.06,2013 року, №392 від 20.06.2014 року та №315-о від 30.06.2015 року.
Згідно вказаних наказів, позивачці, як викладачу Одеського обласного базового медичного училища, здійснено розрахунок за фактично виконані години педагогічного навантаження в період з 2007-2015 навчальних років. Так за 2007-2008 навчального року мною фактично виконано педагогічне навантаження у кількості 465 годин; за період 2008-2009 навчального року - 492 годин; за період 2009-2010 навчального року - 515 годин; за період 2010-2011 навчального року - 260 годин; за період 2011-2012 навчального року - 248 годин; за період 2012-2013 навчального року - 580 годин; за період 2013-2014 навчального року -354 годин; за період 2014-2015 навчального року - 593 години,
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 року посадазаступника директораз навчально-методичної роботи є педагогічною.
Аналіз наведених обставин у контексті спірних правовіднисин свідчить про те, що відповідач формально оформив рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, не досліджуючи питання наявності у позивача стажу, необхідного для призначення та виплати їй грошової допомоги, визначеної п. 7-1 «;Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення також міститься у п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р.
Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача від10.09.2019р. про виплату їй одноразової грошової допомоги, не досліджено питання наявності у позивача стажу, необхідного для призначення та виплати їй грошової допомоги, визначеної п. 7-1 «;Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак передчасно та безпідставно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, право на отримання якої встановлено п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стархування».
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично, необхідною передумовою застосування ч.2 ст.9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлених обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправними та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області №18 від 03.02.2020р. «Про відмову у призначенні грошової допомоги»; зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стархування».
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно дост. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, наявні підстави для стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №18 від 03.02.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №18 від 03.02.2020р. «Про відмову у призначенні грошової допомоги».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стархування» з урахуванням обставин, встановлених судом при розгляді цієї справи.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами,встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15 -5 розділу VIIКодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Єфіменко
.