05 жовтня 2020 р. № 400/1043/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Генерального штабу Збройних Сил України в особі Фінансового управління, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ 168, 03168 Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, пр-т Перемоги, 55/2, м. Київ 113, 03113
про:визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (далі - відповідач 1), Генерального штабу Збройних Сил України в особі Фінансового управління (далі - відповідач 2) з вимогами:
визнати протиправною відмову Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 31773,64 грн. згідно Довідки №160 про вартість майна, що підлягає видачі при звільненні в запас;
зобов'язати Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та Генеральний штаб Збройних Сил України в особі Фінансового управління виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 31773,64 грн. згідно Довідки №160 про вартість майна, що підлягає видачі при звільненні в запас;
зобов'язати Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та Генеральний штаб Збройних Сил України в особі Фінансового управління здійснити розрахунок та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати належних при звільненні коштів, а саме грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, полковнику запасу ОСОБА_1 по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року відмовлено позивачу у відкритті провадженні у справі на підставі положень п.2 ч.1 ст.172 КАС України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020р. ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.03.2020р. скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для розгляду.
Ухвалою від 29.05.2020р. суд залишив позов ОСОБА_1 без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду від 29.05.2020р. позивач надав документи до справи.
Ухвалою від 22.06.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за час проходження військової служби в Збройних Силах України позивач не отримував належним чином необхідне йому речове майно. В порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 "Про затвердження порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (далі - Постанова КМУ № 178) позивачу при звільненні зі служби грошову компенсацію за неотримане речове майно виплачено не було згідно виданої Військовою Частиною НОМЕР_1 довідки № 160 від 10.06.2016р. в розмірі 31773,64грн.
Відповідач 1 - Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, заперечував проти позову та вказав у відзиві, що позивач вже звертався до суду з позовом про виплату грошової компенсації за належне йому до видачі речове майно у 2016 році (справа № 814/1425/16), де рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р. позивачу було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідач зазначив, що сфера дії Порядку № 178 поширюється на військовослужбовців, що проходять військову службу і не розповсюджується на осіб звільнених з служби. В частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за неотримане речове майно відповідач просив позов залишити без розгляду в зв'язку з пропущеним строком звернення до суду, оскільки така компенсація не належить до заробітної плати чи її складових в розумінні ст..116-117 КЗпП України.
Відповідач 2 - Генеральний штаб Збройних Сил України в особі Фінансового управління, також заперечував проти позову, вважає його безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає. Відповідач 2 вказав у відзиві, що Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (відповідач 1), яке не мало (не має на теперішній час) свого фінансового органу та речового органу забезпечення, а тому перебувало (перебуває) на фінансовому забезпеченні у відповідача 2. Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснює фінансові нарахування та виплати грошового забезпечення особам (військовослужбовцям) в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, які перебувають на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (серед яких відповідач 1). Підставами для розрахунку та виплати грошового забезпечення є грошовий атестат військовослужбовця. Грошовий атестат позивача перебував у відповідача 2, що було підставою для виплати позивачу грошового забезпечення під час проходження служби в Головному управлінні військової служби правопорядку Збройних Сил України та в подальшому стало підставою для розрахунку позивача при звільненні і видачі грошового атестату та довідки № 160 від 10.06.2016р. Відповідач 2 вважає, що позивач звернувся з даним позовом до неналежних відповідачів.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 15.04.1986 року по 10.06.2016 року.
Наказом Міністра Оборони України від 22.04.2016р. № 333 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» ч.6 ст.26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та згідно витягу з наказу від 10.06.2016р. № 100 начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (по строковій частині) позивач виключений з 10.06.2016р. зі списків особового складу Головного управління Військової Служби Правопорядку Збройних Сил України (а.с.86-87).
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 30.09.2016р. серії НОМЕР_2 (а.с.88), а також приймав участь у бойових діях у складі обмеженого контингенту радянських військ в Демократичній Республіці Афганістан з 08.08.1986р. по 08.05.1987р.
Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (далі - Порядок) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Під час проходження служби позивач знаходився на речовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 4 Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Як зазначив позивач, при зверненні з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та Військової частини НОМЕР_1 позивачу було відмовлено в прийнятті рапорту, мотивуючи тим, що кошти на виплату визначеної йому компенсації відсутні та виплачені не будуть.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. по справі № 814/1425/16 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (79-а окрема аеромобільна бригада) та Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснити дії, необхідні для нарахування та виплати заборгованості за неотримане речове майно полковнику запасу ОСОБА_1 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Проте, Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р. постанову суду першої інстанції від 04.10.2016р. по справі № 814/1425/16 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції в своєму рішенні вказав, що позивач на день підписання наказу про звільнення зі служби має передбачене Положенням № 178 право на отримання речового майна, яке він не отримав в період проходження служби.
Доказів звернення позивача до відповідачів з рапортом про виплату грошової компенсації позивач не надав, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що протиправності дій відповідачів не вбачає.
До матеріалів адміністративної справи № 400/1043/20 ОСОБА_1 надав грошовий атестат серії ЗУ № 225920 виданий Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних сил України та довідку про вартість майна, що підлягає видачі при звільненні в запас № 160 видану позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 100 від 10.06.2016р.
Згідно Довідки № 160 позивачу до видачі належить речове майно вартістю 31773,64грн.
Позивач 26.12.2019р. звернувся до начальника Військової служби правопорядку у ЗСУ з запитом про отримання публічної інформації щодо причин не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні по даний час, нарахувати та виплатити відповідну компенсаціє та середній заробіток за час затримки виплати належних сум.
Відповідач 1 листом від 11.01.2020р. відмовив позивачу у виплаті відповідної грошової компенсації, оскільки позивачем був порушений порядок постановки на речове майно при прибутті до нового місця служби. Крім того, в листі від 11.01.2020р. відповідач вказав, що не має підрозділу речової служби, а перебуває на забезпеченні речовим майном у Центрі забезпечення (м.Київ).
Станом на час звернення до суду з даним позовом позивач не отримав відповідної компенсації, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина третя статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, п. 3-5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року, встановлено, що Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з
військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Пунктом 4 Порядку № 178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З вищенаведеного вбачається, що у день звільнення позивача з військової служби відповідач повинен був провести з ним повний розрахунок, у тому числі в частині грошової компенсації за неотримане речове майно.
Спірні правовідносини мають публічно-правовий характер. Це означає, що його учасники не мають свободи розсуду щодо вільного врегулювання відносин між собою, а зобов'язані чітко керуватися положеннями чинного законодавства.
Згода позивача на виключення його із списків особового складу Головного управління Військової служби праопорядку Збройних Сил України (а.с.87) без остаточного розрахунку не виключає вину відповідача у несвоєчасності розрахунку, оскільки можливість узгодження інших строків розрахунку між відповідачем і військовослужбовцем чинним законодавством не передабчено.
Норми Положення № 1153/2008 дозволяють виключити військовослужбовця із списків особового складу частини за його згодою без остаточного розрахунку, беручи до уваги його волевиявлення на звільнення з військової служби у сукупності з наявністю правових підстав для такого звільнення. Тобто не передбачено можливості продовження строку перебування особи на військовій службі поза її волею за умови неможливості здійснення повного розрахунку.
Разом з тим, зазначені норми не містять як такого дозволу на проведення несвоєчасного розрахунку з військовослужбовцем.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Норми Положення № 1153/2008 дозволяють виключити військовослужбовця із списків особового складу частини за його згодою без остаточного розрахунку, беручи до уваги його волевиявлення на звільнення з військової служби у сукупності з наявністю правових підстав для такого звільнення. Тобто не передбачено можливості продовження строку перебування особи на військовій службі поза її волею за умови неможливості здійснення повного розрахунку. Разом з тим, зазначені норми не містять як такого дозволу на проведення несвоєчасного розрахунку з військовослужбовцем.
Отже, норма пункту 242 Положення № 1153/2008 не узаконює несвоєчасність розрахунку, як її, виходячи із змісту заяв по суті справи, тлумачить відповідач, а лише надає можливість особі звільнитися з військової служби за її згодою, незважаючи на неповний розрахунку з нею.
Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі „Кечко проти України" суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд також не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справа "Кечко проти України" (заява № 63134/00), 08.11.2005, пункти 23, 26).
Крім того, відповідач не надав доказів вжиття ним заходів для своєчасної виплати належних позивачу коштів, так само як і винуватості іншого суб'єкта правовідносин у затримці їх виплати.
У зв'язку з вищенаведеним суд дійшов переконання, що несвоєчасна виплата позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно мала місце саме з вини відповідача.
Суд застосовує до спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю України, з огляду на таке.
Суд установив, що після видання наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини з таким військовослужбовцем повинен бути проведений розрахунок.
У постанові від 06.06.2018 у справі № 803/1105/16 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає до застосування у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Ураховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення за час затримки розрахунку, до спірних правовідносин підлягають до застосування норми Кодексу законів про працю України.
Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Стаття 117 Кодексу законів про працю України містить норму щодо відповідальності роботодавця у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в установлені законом строки.
Період затримки розрахунку при звільненні триває з 10.06.2016р.
Виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, та особливості їх урахування наведені у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), чинність якої поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.
Згідно з пунктом пунктом другим цього Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За змістом пункту п'ятого розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правове регулювання оплати праці військовослужбовців та поліцейських є подібним, а тому правові висновки Верховного Суду щодо оплати праці поліцейських охоплюють і правове регулювання оплати праці військовослужбовців.
Зокрема, згідно з правовою позицєю, викладеною в постанові Верховного Суду від 26.04.2019 у справі №815/1829/17, грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Матеріали справи містять довідку від № 160, відповідно до яких визначено суму грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 .
Отже, на час підписання наказу (а.с.87) про виключення позивача зі списків особового складу Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та всіх видів грошового забезпечення від 10.06.2016р., позивач мав право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби в розмірі 31773,64грн. відповідно до довідки №160 (а.с.93).
В свою чергу, суд зауважує, що відповідачами не заперечувалась сума вказана в довідці № 160.
Крім того, з приводу того, що відповідачем 2 у відзиві зазначено про те, що грошова компенсація вартості неотриманого при звільненні зі служби речового майна не є заробітною платою та не входить до її складових, суд зазначає наступне.
Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошова компенсація вартості неотриманого речового майна при звільненні зі служби підлягає стягненню відповідно до закону.
Отже, суд приходить висновку, що грошова компенсація нееотриманого речового майна при звільненні зі служби є складовою такого грошового забезпечення, а тому, підлягає стягненню.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, позов належить задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Генерального штабу Збройних Сил України в особі Фінансового управління (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ 168, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) , Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (пр-т Перемоги, 55/2, м. Київ 113, 03113, код ЄДРПОУ 22990368) задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 31773,64 грн. згідно Довідки №160 про вартість майна, що підлягає видачі при звільненні в запас.
3. Зобов'язати Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та Генеральний штаб Збройних Сил України в особі Фінансового управління виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 31773,64 грн. згідно Довідки №160 про вартість майна, що підлягає видачі при звільненні в запас.
4. Зобов'язати Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та Генеральний штаб Збройних Сил України в особі Фінансового управління (код ЄДРПОУ 22990368) здійснити розрахунок та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати належних при звільненні коштів, а саме грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, полковнику запасу ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) по день фактичного розрахунку.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов