24 вересня 2020 року м. Житомир справа № 806/796/16
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
з участю секретаря судового засідання Єфремової О.С.,
позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Стасюк І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконними та скасування наказів № 238 від 23.03.2016, № 53 о/с від 25.03.2016, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди 10000,00 грн.,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Житомирській області № 238 від 23.03.2016 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СУ ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Житомирській області № 53 о/с від 25.03.2016 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СУ ГУНП в Житомирській області;
- стягнути з ГУНП в Житомирській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2016 по день поновлення на посаді;
- стягнути з ГУНП в Житомирській області на його користь 10000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати на юридичну допомогу в сумі 1800 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що на день видачі наказу № 238 від 23.03.2016 обвинувального вироку суду про визнання позивача винним у інкримінованому порушенні (вимагання та отримання незаконної грошової винагороди) - не було; на момент винесення спірних наказів позивач за станом здоров'я проходив амбулаторне лікування, а тому його протиправно, всупереч ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби; незаконними діями відповідача позивачу заподіяно моральної шкоди, оскільки це спричинило порушення його нормальних життєвих зв'язків та породило невпевненість у майбутньому, змусило докладати значних зусиль для організації свого життя; відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 було відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою від 12.07.2016 (т.1 а.с.57-59) провадження у справі зупинено.
Ухвалою від 15.04.2020 (т.1 а.с.118-119) провадження у справі поновлено.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.151-223), в якому просять відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що матеріалами службового розслідування та складеним за його результатами висновком встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку проти інтересів служби, який суперечать покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків; відповідач при проведенні службового розслідування не вирішував питання про обґрунтованість підозри в межах кримінального провадження, а лише перевірив обставини щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 16.07.2020 № 286 та витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020 (т.1 а.с.239-240), у зв'язку із задоволенням заяви судді про самовідвід, справу передано на розгляд судді Семенюку М.М .
Ухвалою судді Семенюка М.М. від 21.07.2020 (т.1 а.с.241) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача подав відповідь на відзив (т. 1 а.с.245-248), вказуючи, що подання відзиву (заперечень) на позовну заяву через понад 4 роки після спливу на його подання є безпідставним і відзив має бути залишеним без розгляду; відзив не відповідає вимогам ч. 2 ст. 162 КАС України; посилання у висновку про результати службового розслідування на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, за відсутності обвинувального висновку, є безпідставними.
Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.
В судовому засіданні:
- позивач просив задовольнити позов;
- представник позивача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази у сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Капітан поліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.2005; з 07.11.2015 - на посаді слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області; з 25.01.2016 був відряджений до слідчого відділу Житомирського ВП з метою надання практичної роботи в розслідуванні кримінальних проваджень по лінії дорожно-транспортних пригод.
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 23.03.2016 № 238 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" (т.1 а.с.220-221) за особисті негативні якості, грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог як наказів, так і доручень МВС України, Національної поліції, ГУНП в Житомирській області щодо зміцнення дисципліни і законності, Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1698-VІІ, скоєння вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилось у вимаганні та отриманні незаконної грошової винагороди від ОСОБА_4 та стало підставою відкриття кримінального провадження стосовно поліцейського, на капітана поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 25.03.2016 № 53о/с "По особовому складу" (т.1 а.с.8) капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).
Вважаючи, що його безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутності обвинувального вироку та всупереч ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнено зі служби в поліції, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до змісту статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 580-VIII), поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77).
Згідно частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Таким чином законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правового та дисциплінарно-правового аспектів.
Тому, з урахуванням приписів статті 61 Конституції України, суд звертає увагу на те, що за вчинення одного й того ж самого правопорушення (діяння) особа може бути притягнута до двох різних видів юридичної відповідальності, зокрема кримінального та дисциплінарного.
Водночас, з огляду на зміст статті 62 Основного Закону України, особа вважається невинуватою у вчиненні саме злочину і не може бути піддана саме кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Проте відсутність обвинувального вироку суду чи постанови про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав жодним чином не може бути перешкодою для вирішення питання притягнення особи до іншого виду юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарної.
Суд наголошує на тому, що ОСОБА_1 звільнено з служби в поліції саме на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Таким чином, у межах розгляду цієї справи взагалі відсутні підстави враховувати відсутність правової оцінки суду діянь позивача та обвинувального вироку у межах кримінального провадження.
Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набранням чинності вироком суду. Тобто, наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Як вбачається зі змісту висновку Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 22.03.2016 "Про результати службового розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди капітаном поліції ОСОБА_1 " (т.1 а.с.42-52, 215-221) та наказу від 23.03.2016 № 238, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення дисципліни, ігнорування вимог наказів та доручень щодо зміцнення дисципліни, Закону України "Про запобігання корупції", вчинення вчинку, що дискредитує звання поліцейського, що виразилось у вимаганні та отриманні незаконної грошової винагороди від ОСОБА_4 .
Оскільки підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, то у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, дотриманню відповідачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У пунктах 1 та 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Приписами статей 22, 24 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Аналіз змісту викладених норм дає підстави для висновку про те, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, а також є несумісним з поняттям «гідно нести високе звання поліцейського».
У статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом; особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частини 1 статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Підпунктом 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі - Інструкція), затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230, визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів службового розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 , ними підтверджується вимагання та отримання позивачем у ОСОБА_4 коштів, зокрема поясненнями останнього (т.1 а.с.211-212), наданими 18.03.2016 особі, яка проводила службове розслідування.
Суд зауважує, що позивач під час проведення службового розслідування 10.03.2016 від надання пояснень щодо викладених обставин відмовився (т. 1 а.с.205).
При цьому суд звертає увагу, що в судовому засіданні позивач підтвердив, що 03.03.2016 отримав від ОСОБА_4 гроші, які збирався здати в фінансову службу, як допомогу поліції, однак був затриманий.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи ОСОБА_1 вимагав і отримав, від сторонньої особи грошові кошти, які 03.03.2016 були вилучені у нього при затриманні (т.1 а.с.171-174), що підтверджують матеріали службового розслідування. Указана поведінка позивача та відповідні його дії жодним чином не спростовано.
Таким чином, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Зазначена поведінка ОСОБА_1 безумовно призвела до підриву авторитету органів внутрішніх справ, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов'язків, а тому вважає правомірним та обґрунтованим застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Вищенаведене спростовує твердження позивача про неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності за правопорушення, у вчиненні якого його не було визнано обвинувальним вироком суду.
Щодо доводів позивача, висловлених ним в судовому засіданні, про недоліки проведення службового розслідування, то суд їх до уваги не приймає, враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, та те, що позивач своїм правом змінити підстави позову, як передбачено ч. 1 ст. 47 КАС України, не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону № 580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Частиною 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту встановлено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Згідно листка непрацездатності серії АГТ № 033464 (т.1 а.с.9), ОСОБА_1 в період з 11.03.2016 по 30.03.2016 перебував на амбулаторному лікуванні.
Таким чином відповідач, звільнивши наказом від 25.03.2016 № 53о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 в період непрацездатності, діяв всупереч ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту.
Однак в послідуючому відповідач видав наказ від 04.07.2016 № 142о/с (т.1 а.с.41), яким вніс зміни до наказу від 25.03.2016 № 53о/с у частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 та звільнив його з 31.03.2016, чим усунув порушення ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту в частині виконання дисциплінарного стягнення, накладеного на позивача наказом від 23.03.2016 № 238 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", а тому суд не вбачає підстав для скасування наказу від 25.03.2016 № 53о/с.
Отже, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірні рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Враховуючи відмову в задоволенні основних позовних вимог (визнання протиправними та скасування спірних наказів), суд, відповідно, відмовляє і в задоволенні похідних вимог (поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та понесених судових витрат).
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008, код 40108625) про визнання незаконними та скасування наказів № 238 від 23.03.2016, № 53о/с від 25.03.2016, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди 10000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк
Повне судове рішення складене 05 жовтня 2020 року