02 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/12505/20
категорія 111031101
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Як зазначається в позові, Відповідачем протиправно та безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач дійсно є власником нежитлових будівель тваринницького комплексу загальною площею 5194,00кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно тваринницького комплексу за своїм цільовим призначенням є сільськогосподарськими спорудами, а тому не підлягає оподаткуванню цим податком. Крім того, Відповідач при визначенні податкових зобов'язань не врахував, що Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який є фізичною особо-підприємцем, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції та розведенням великої рогатої худоби, а син - керівником фермерського господарства.
Ухвалою суду від 05.08.2020року відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.09.2020року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судові засідання не прибула, направила до суду клопотання про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог в повному обсязі.
Представник Відповідача, Головного управління ДФС у Житомирській області, в судові засідання повторно не прибула, направила до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та відзив на позов. У відзиві на позов проти позову заперечується і зазначається, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Позивач є власником переліченого нерухомого майна, яке в розумінні вимог ст.266 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вважає, що Позивача не відноситься до сільськогосподарських товаровиробників в розумінні податкового законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення винесено у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи неявку представників сторін та подані клопотання, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо оподаткування об'єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Безспірно, платниками такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач є власником нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель тваринницького комплексу загальною площею 5194,00кв.м. за адресою: Житомирська область, Овруцький район, село Підруддя, вул.Центральна (Леніна),84а.
Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом договором купівлі-продажу цього нерухомого майна від 01.11.2018року, Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.9-11,76-77).
Судом встановлено та визнається сторонами, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2020р. №0022852-5533-0616 Позивачу визначено за 2019рік податок на це нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 81285,87грн.
Сторони визнають право податкового органу на нарахування такого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Суть спору між сторонами по даній справі зведено виключно чи є нерухоме майно, що належить Позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач в позовній заяві зазначала, що нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель тваринницького комплексу загальною площею 5194,00кв.м. за своїм цільовим призначенням є сільськогосподарськими спорудами та використовується Позивачем і її чоловіком у підприємницькій діяльності, а тому відповідно до вимог підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України не підлягає оподаткуванню цим податком.
Такі доводи Позивача не в повній мірі ґрунтуються на вимогах податкового законодавства з огляду на таке.
Безспірно, відповідно до вимог підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2019рік, тобто на період визначення спірних податкових зобов'язань) не є об'єктом оподаткування вказаним податком, окрім інших, ж) "ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Така правова норма введена в дію з 01.01.2019року згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII.
Спірний об'єкт нерухомості, що належить Позивачу на праві приватної власності і щодо якого контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Так, відповідно до "Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000", затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. N 507, клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, тощо.
Спірним між сторонами є питання щодо тлумачення норми підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а саме: чи є Позивач сільськогосподарським товаровиробником.
Суд враховує, що в пп.14.1.235 п.14.1 чт.14 Податкового кодексу України прямо зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Одночасно суд зазначає, що звільнення від сплати такого податку підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт "г" пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Таким чином, пільга, встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується не всіх власників будівель сільськогосподарського призначення, а лише сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Судом встановлено і визнається сторонами, що Позивач є лише фізичною особою, а тому не охоплюється вказаним визначенням податковим законодавством сільськогосподарського товаровиробника. Позивач помилково вважає себе як фізичну особу сільськогосподарським товаровиробником в розумінні податкового законодавства. Вирощення сільськогосподарської продукції на власній присадибній ділянці не може ототожнюватися із сільськогосподарським товаровиробником в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 чт.14 Податкового кодексу України
Суд вважає також помилковими доводи Позивача, наведені у позові, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Відповідач зобов'язаний був врахувати, що її чоловік є фізичною особою-підприємцем, що займається виробництвом сільськогосподарської продукції, а син - керівником відповідного фермерського господарства.
В розумінні вимог ст. 30 Податкового кодексу України ці обставини не можуть бути підставами для надання податкової пільги шляхом звільнення Позивача від оподаткування податком на вказане нерухоме майно.
Більш того, як зазначено в підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, спірна пільга щодо звільнення від оподаткування надається виключно, окрім іншого, за умови, що такі сільськогосподарські будівлі та споруди не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Інших доводів щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення- рішення в позові не наведено.
Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволеною не підлягають.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат в даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк