02 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/2021/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати всіх сум належних у день звільнення (невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки учасника бойових дій у сумі 47460,39 гривень);
- стягнути з відповідача середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки учасника бойових дій у сумі 47460,39 гривень) за період з 05.06.2019 по 31.01.2020 в сумі 162446,40 гривень.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Генеральним штабом Збройних Сил України подано клопотання про залишення позовної заяви у зв'язку із пропущенням строків. Клопотання мотивовано тим, що позовна заява ОСОБА_1 подана до суду з пропуском строку звернення до суду, визначеного ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме зі спливом більше трьох місяців з дня отримання листа - відповіді вих.№348/2670 від 02.08.2019 від відповідача. Також указано, що позивачем не було подано заяви про поновлення процесуального строку та не заявлено поважність причин пропуску даного строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на те, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), суд вирішив це клопотання розглянути у порядку письмового провадження.
Дослідивши вказане клопотання, з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 3 вказаної статті КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Указані норми пов'язують початок перебігу строку звернення до суду з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Одночасно суд ураховує, що спір у даній справі стосуються виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, а саме невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки.
За своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.
Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. №4-рп/2012 у справі №1-5/2012 вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у справі №2140/1471/18 (провадження №К/9901/15582/19) зазначив, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Суд враховує, що з огляду на зміст статті 117 КЗпП України роботодавець зобов'язаний самостійно виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, перебіг строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочинається з дня виплати суми щодо якої виникла заборгованість, за умови, якщо роботодавцем добровільно не сплачено середній заробіток відповідно до ст.117 КЗпП України.
Подібні висновки щодо застосування строків звернення до суду з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 802/28/16-а, від 20.06.2018 у справі № 823/761/17, від 09.08.2019 у справі № 420/5793/18, від 30.06.2020 у справі № 360/4889/19.
Як вбачається з матеріалів справи, виплата належних позивачу на момент звільнення з військової служби (05.06.2019) сум грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рік Генеральним штабом Збройних Сил України в повному обсязі була проведена 31.01.2020, на виконання судового рішення в справі № 240/11121/19.
Отож, перебіг строку встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України розпочався 31.01.2020.
Позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 27.02.2020, тобто в межах строку звернення до суду з таким позовом, встановленого положеннями ст. 122 КАС України та ст. 233 КЗпП України.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена до апеляційного суду .
Суддя Є.Ю. Романченко