Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
30 вересня 2020 р. Справа №200/8844/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Грищенко Є.І., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна,
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту з нерухомого майна - житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 10.01.1994 р., накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника АА076866 від 06.08.2010 р. відділом державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області та постанови про арешт майна боржника №32464659 від 12.06.2012 р. відділом державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області відносно боржника - ОСОБА_4 , Донецькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, як реєстратором, 06.08.2010 р. за №10118078, зареєстровано обтяження у вигляді заборони відчуження об'єкту нерухомого майна;
- зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна - житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 10.01.1994 р., накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника АА076866 від 06.08.2010 р. відділом державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області та постанови про арешт майна боржника №32464659 від 12.06.2012 р. відділом державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області відносно боржника - ОСОБА_4 , Донецькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, як реєстратором, 06.08.2010 р. за №10118078, зареєстровано обтяження у вигляді заборони відчуження об'єкту нерухомого майна;
За правилами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як встановлено статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Питання арешту майна боржника врегульовано статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону № 1404).
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3 ст. 59 Закону № 1404).
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій і 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З аналізу наведених норм Закону №1404 слідує, що позов про зняття арешту з майна стосується права власності, оскільки, як слідує із положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», як зазначено вище, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2018 року у справі №658/715/16-ц, Верховний Суд зазначив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства (пункт 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5).
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (пункт 5 зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).
Як зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №658/715/16-ц, судами першої й апеляційної інстанцій вірно визначено юрисдикцію у цій справі, підстави для її розгляду за правилами адміністративного судочинства - відсутні, а відтак, відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час вирішення спору) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.
Крім того, аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справах №802/1792/17-а (постанова від 21.03.2018), № 640/7794/16-ц (постанова від 30.05.2018).
Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч.6 ст.170 КАС України).
Виходячи із характеру спірних правовідносин, даний спір належить до суду цивільної юрисдикції.
На підставі наведеного та керуючись ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна.
Роз'яснити позивачу, що розгляд вказаної позовної вимоги належить до юрисдикції загального місцевого суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Є.І. Грищенко