Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 вересня 2020 р. Справа№200/5724/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення № 2434 від 29.04.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення № 2434 від 29.04.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у спірні періоди роботи позивач дійсно обіймав посади, передбачені Списком № 1. Так, позивач вважає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка надавалась відповідачу з метою призначення йому пенсії. Таким чином, рішення відповідача № 2434 від 29.04.2020 року про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності пільгового стажу у розмірі 10 років, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними.
В свою чергу, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути його заяву, зареєстровану за № 2434 від 24.04.2020 року про призначення пенсії згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи:
на ДП «Шахта «Ніканор-Нова» з 19.10.1998 року по 13.01.1999 року;
на ДВАТ шахта «Анінська» з 18.01.1999 року по 01.09.2000 року;
на ДВАТ шахта «Лутугінська» з 14.10.2002 року по 02.08.2003 року;
на ДВАТ шахта «Ломоватська» з 06.03.2001 року по 06.10.2002 року, з 16.03.2004 року по 19.09.2010 року;
на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 04.10.2010 року по 23.04.2020 року.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що страховий стаж позивача складає 24 роки 11 місяців 06 днів, в тому числі пільговий - 21 рік 10 місяців 26 днів: робота на провідних професіях - 17 років 06 місяців 22 дні (з урахуванням кратності - 21 рік 09 місяців 22 дні) та на інших підземних професіях - 00 років 01 місяць 04 дні.
До пільгового стажу ОСОБА_1 не враховано:
- 6 днів простоїв згідно довідки № 55 від 24.04.2020 року, виданої ПРАТ «ШУ «Покровське» (період з 22.02.2018 року по 27.02.2018 року);
- період роботи з 19.10.1998 року по 31.12.1998 року на ДП шахта «Ніканор-Нова», так як за даний період відсутні дані про спецстаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5). Позивачем не були надані довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи та накази про результати атестації робочих місць за умовами праці;
- періоди роботи з 18.01.1999 року по 01.09.2000 року на ДВАТ шахта «Анінська» та з 14.10.2002 року по 02.08.2003 року на ДВАТ шахта «Лутугінська», так як інформація по даним підприємствам в ЄДР відсутня і неможливо встановити чи розміщуються підприємства на тимчасово окупованій території України та в районах проведення антитерористичної операції. Позивачем не надані довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи та накази про результати атестації робочих місць за умовами праці.
Крім того, представник відповідача зауважив, що підприємства, на яких працював позивач, знаходяться на непідконтрольній українській владі території, а тому провести перевірку документів не є можливим. Також Управління ставить під сумнів дійсність документів, виданих на непідконтрольній території, оскільки вони підписуються посадовими особами так званої «ЛНР».
В свою чергу, представник відповідача звертає увагу суду, що до пільгового стажу позивача на підставі відомостей про спецстаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК -5) зараховані періоди: з 01.01.1999 року по 13.01.1999 року, з 06.03.2001 року по 24.12.2001року, з 01.01.2002 року по 06.10.2002 року, з 16.03.2004 року по 19.09.2010 року, за 2001 рік - 09 місяців 19 днів.
Крім того, до пільгового стажу ОСОБА_1 також зарахований період з 04.10.2010 року по 23.04.2020 року.
За таких обставин позивачу і було відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю на момент звернення необхідного пільговою стажу на підземних роботах - 25 років.
З огляду на наведене, представник Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 22.06.2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення від № 2434 від 29.04.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/5724/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/5724/20-а визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07 серпня 2020 року розгляд адміністративної справи суд визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 09 год 45 хв 08.09.2020 року. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.
08 вересня 2020 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 10 год 30 хв 22.09.2020 року.
На судове засідання позивач та представник відповідача не прибули, а тому згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.12-16).
Позивач є внутрішньо переміщеною особою із фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 , відповідно до довідки від 13.03.2015 року № 1427019344 (а.с.17).
У період, зокрема, з 19.10.1998 року по 13.01.1999 року ОСОБА_1 працював на ДП «Шахта «Ніканор-Нова»; з 18.01.1999 року по 01.09.2000 року на ДВАТ шахта «Анінська»; з 14.10.2002 року по 02.08.2003 року на ДВАТ шахта «Лутугінська»; з 06.03.2001 року по 06.10.2002 року, з 16.03.2004 року по 19.09.2010 року на ДВАТ шахта «Ломоватська»; з 04.10.2010 року - на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». Вказане підтверджено записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 15.01.1999 року (а.с.22-30).
Крім того, періоди роботи позивача за Списком № 1 з 19.10.1998 року по 13.01.1999 року, з 18.01.1999 року по 01.09.2000 року, з 06.03.2001 року по 06.10.2002 року, з 14.10.2002 року по 02.08.2003 року підтверджено довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також довідками про проведення атестації на підприємствах (а.с.31-57).
24.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.84).
Водночас, рішенням відповідача № 2434 від 29.04.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії. Так, згідно з вказаним рішенням страховий стаж позивача складає 24 роки 11 місяців 06 днів, в тому числі пільговий стаж - 21 рік 10 місяців 26 днів: робота на провідних професіях - 17 років 06 місяців 22 дні (з урахуванням кратності - 21 рік 09 місяців 22 дні) та на інших підземних професіях - 00 років 01 місяць 04 дні.
До пільгового стажу ОСОБА_1 не враховано:
- 6 днів простоїв у 2014 році згідно з довідкою № 55 від 24.04.2020 року, виданої ПРАТ «ШУ «Покровське» (період 22.02.2018 року по 27.02.2018 року);
- період роботи з 19.10.1998 року по 31.12.1998 року на ДП шахта «Ніканор-Нова», так як за даний період відсутні дані про спецстаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5). Позивачем не були надані довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи;
- періоди роботи з 18.01.1999 року по 01.09.2000 року на ДВАТ шахта «Анінська» та з 14.10.2002 року по 02.08.2003 року на ДВАТ шахта «Лутугінська», так як інформація по даним підприємствам в ЄДР відсутня і неможливо встановити чи розміщуються підприємства на тимчасово окупованій території України та в районах проведення антитерористичної операції. Позивачем не надані довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи.
Згідно з розрахунком до спірного рішення, до пільгового стажу позивача зараховані періоди: з 01.01.1999 року по 13.01.1999 року, з 06.03.2001 року по 24.12.2001 року, з 01.01.2002 року по 06.10.2002 року, з 16.03.2004 року по 19.09.2010 року, з 04.10.2010 року по 21.02.2018 року та з 28.02.2018 року по 23.04.2020 року.
За таких обставин позивачу і було відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю на момент звернення необхідного пільговою стажу на підземних роботах - 25 років (а.с.19-21).
Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці.
Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Водночас, суд зазначає, що згідно з розрахунком до спірного рішення, до пільгового стажу позивача зараховані періоди: з 06.03.2001 року по 24.12.2001 року, з 01.01.2002 року по 06.10.2002 року, з 16.03.2004 року по 19.09.2010 року, з 04.10.2010 року по 21.02.2018 року та з 28.02.2018 року по 23.04.2020 року, а отже вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
При цьому, до пільгового стажу позивача протиправно не зараховано періоди роботи з 19.10.1998 року по 13.01.1999 року та з 18.01.1999 року по 01.09.2000 року. оскільки судом встановлено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином.
З огляду на наведене, посилання відповідача на неможливість здійснення зустрічної перевірки суперечить приписам чинного законодавства, оскільки у трудовій книжці належним чином відображені спірні періоди роботи.
Посилання відповідача на не проведення атестації , суд вважає помилковим, з огляду на наступне.
Суд повторює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Тому, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Щодо не зарахування до пільгового стажу 6 днів простою, згідно з довідкою № 55 від 24.04.2020 року, виданої ПРАТ «ШУ «Покровське» (період 22.02.2018 року по 27.02.2018 року), суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
У спірному рішенні від 29 квітня 2020 року № 2434 відповідач зазначає, що управлінням не зараховано до пільгового стажу простої 06 днів в 2014 році. Про 06 днів простоїв у 2014 році зазначено і у довідці № 55 від 24.04.2020 року, виданої ПРАТ «ШУ «Покровське» ОСОБА_1 (липень 3 дні простоїв, серпень 3 дні простоїв, а.с.86).
Проте із розрахунку до спірного рішення вбачається, що відповідач не зарахував період простоїв позивача з 22.02.2018 року по 27.02.2018 року, проте, жодним чином не обґрунтував причини їх не зарахування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач жодним чином не з'ясував чи пов'язані зазначені періоди з виробничою необхідністю чи того, що зазначені періоди не перевищують одного місяця в календарному році.
Тим паче, суд зауважує, що відповідачем не зараховано 6 днів простою, що не перевищує місячного строку, а тому суд вважає вимогу в цій частині обґрунтованою.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 19.10.1998 року по 13.01.1999 року та з 18.01.1999 року по 01.09.2000 року, а також з 22.02.2018 року по 27.02.2018 року до пільгового стажу ОСОБА_1 . З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови в зарахуванні зазначених періодів до пільгового стажу ОСОБА_1 .
З огляду на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії ґрунтується саме на незарахованих періодах, суд приходить до висновку, що рішення відповідача № 2434 від 29.04.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, на підставі викладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вирішити питання щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 за № 2434 від 24.04.2020 року із зарахуванням спірних періодів роботи.
Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн згідно з квитанцією від 15.06.2020 року (а.с.11).
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача судового збору у розмірі 700,67 грн. на користь позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 13) про визнання дій протиправними, скасування рішення № 2434 від 29.04.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 19.10.1998 року по 13.01.1999 року та з 18.01.1999 року по 01.09.2000 року, а також з 22.02.2018 року по 27.02.2018 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2434 від 29.04.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.04.2020 року № 2434, зарахувавши до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи: з 19.10.1998 року по 13.01.1999 року та з 18.01.1999 року по 01.09.2000 року, а також з 22.02.2018 року по 27.02.2018 року.
В решті заявлених вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 700, 67 грн (сімсот гривень шістдесят сім копійок).
Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб