Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 вересня 2020 р. Справа№200/5723/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовну ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено їй у переведені з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника через наявність розбіжностей у прізвищі її померлого чоловіка- ОСОБА_2 . Позивачка зауважує, що пенсія позивачці по втраті годувальника має бути призначена на підставі документів пенсійної справи ОСОБА_2 , в якій містився повний обсяг документів, який давав йому право на отримання пенсії, і у її призначенні при житті померлому годувальнику у відповідача не виникало сумнівів щодо достовірності даних, відображених в матеріалах пенсійної справи. З огляду на наведене, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо не призначення та невиплати пенсії по втраті годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника -25.01.2020 року. Крім того, позивачка просить суд зобов'язання відповідача призначити та здійснювати виплату їй пенсії по втраті годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника - з 25.01.2020 року, в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває в управлінні як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 , 18.02.2020 року позивачка звернулася до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії, а саме перехід на інший від пенсії - пенсії по втраті годувальника.
Так, в ході опрацювання документів позивачки були виявлені розбіжності, а саме наявні розбіжності в написанні прізвищ у наступних документах: у свідоцтві про зміну прізвища від 22.04.1969 року- російською мовою « ОСОБА_2 »; у трудовій книжці від 17.07.1963 року - російською мовою « ОСОБА_2 », у військовому квитку НОМЕР_1 від 12.09.1964 року - російською мовою « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 »; у свідоцтві про одруження заявниці після реєстрації присвоєно прізвище російською мовою « ОСОБА_1 », але за паспортом вона російською мовою « ОСОБА_1 ».
З огляду на встановлені розбіжності, як вказує відповідач, неможливо врахувати до загального трудового стажу годувальника періоди роботи по трудовій книжці та службу по військовому квитку НОМЕР_1 від 12.09.1964 року. Крім того, за таких обставин у управління відсутня можливість встановити родинні відносини між заявницею та ОСОБА_2 , а тому відповідачем вирішено відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, представник пенсійного органу зауважує, що позивачка звернулася до управління з метою переходу з одного виду пенсії на інший, а тому переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви.
Щодо вимоги позивачки призначити та здійснювати виплату їй пенсії по втраті годувальника, представник Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області вважає вказані повноваження дискреційними.
З огляду на наведене, представник Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/5723/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/5723/20-а суд визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07 серпня 2020 року суд розгляд адміністративної справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 09 год 30 хв 08.09.2020 року. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.
08 вересня 2020 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі за та призначив судовий розгляд по суті на 11 год 30 хв 22.09.2020 року.
На судове засідання позивачка та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились.
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане відображено у паспорті громадянки України серії НОМЕР_3 (а.с.8).
Позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою серії ДОН-02 № 050176 від 08.04.2002 року (а.с.9).
Відповідач - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є суб'єктом владних повноважень органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
26 квітня 1969 року між позивачкою та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що свідчить копія свідоцтва серії НОМЕР_4 від 26.04.1969 року (а.с.12).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 24.01.2020 року чоловік позивачки - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
ОСОБА_1 перебуває в управлінні як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії, а саме перехід на інший від пенсії - пенсії по втраті годувальника (а.с.31-32).
Водночас, рішенням № 2496 від 27.02.2020 року відповідач відмовив ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.6, 28-29).
Так, у спірному рішенні зазначено, що в ході опрацювання документів позивачки були виявлені розбіжності, а саме наявні розбіжності в написанні прізвищ у наступних документах: у свідоцтві про зміну прізвища НОМЕР_6 від 22.04.1969 року- російською мовою « ОСОБА_2 »; у трудовій книжці від 17.07.1963 року - російською мовою « ОСОБА_2 », у військовому квитку НОМЕР_1 від 12.09.1964 року - російською мовою « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 »; у свідоцтві про одруження заявниці після реєстрації присвоєно прізвище російською мовою « ОСОБА_1 », але за паспортом вона російською мовою « ОСОБА_1 ». З огляду на встановлені розбіжності неможливо врахувати до загального трудового стажу годувальника періоди роботи по трудовій книжці та службу по військовому квитку НОМЕР_1 від 12.09.1964 року. Крім того, за таких обставин, в управління відсутня можливість встановити родинні відносини між заявницею та ОСОБА_2 , а тому відповідачем вирішено відмовити ОСОБА_1 в переведення з пенсі за віком на пенсію у разі втрати годувальника.
Вважаючи протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо не переведення її з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі- Закон №1058- IV).
Стаття 4 Закону №1058-IV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до приписів ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В силу вимог частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 року у справі № 361/1783/17 сформульовано такий висновок, що позивачу за Законом № 1058-IV надано право самому обирати вид пенсії у разі, якщо він набув право на декілька видів пенсії, передбачених законом. Позивач також має право на обізнаність щодо розрахунку розміру призначеної йому пенсії, для того, щоб мати реальну можливість перевірити правильність розрахунків; в тому числі і у випадку можливості переведення на інший вид пенсії. Даним правам пенсіонера кореспондує обов'язок управління органів Пенсійного фонду України надати пенсіонеру на його вимогу детальні та наглядні роз'яснення, прозорі розрахунки розміру пенсії, її складові, оскільки без отримання таких розрахунків і повної інформації пенсіонер, по-перше, позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків, і по-друге, позбавлений можливості здійснити своє право на вибір виду пенсії, яку він бажає отримувати.
Згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника..
Згідно із частиною другою статті 36 вказаного Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Частиною третьою наведеної статті встановлено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 37 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до пункту 10 якого до заяви про призначення пенсії надаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що ОСОБА_2 знаходився на обліку в Управлінні ПФУ та отримував пенсію за віком (а.с.227).
Судом встановлено, що пенсія чоловіку позивачки була призначені на підставі документів пенсійної справи ОСОБА_2 , в якій містився повний обсяг документів, який давав йому право на отримання пенсії, і у її призначенні при житті померлому годувальнику у відповідача не виникало сумнівів щодо достовірності даних.
На думку суду, при вирішенні питання стосовно наявності підстав для переходу на пенсію по втраті годувальника, перевірка обґрунтованості прийняття рішення щодо призначення пенсії годувальнику здійснюватися не може. До того ж, за життя померлого годувальнику у відповідача не виникало сумнівів щодо достовірності даних, відображених у довідках про його заробітну плату.
Законодавством не передбачено перевизначення розміру пенсії померлого.
Натомість, позивачка у відповідності до статті 10 Закону № 1058-IV, користуючись своїм правом на вибір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, 18.02.2020 року подала заяву та необхідні документи, а тому вона має право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника згідно зі статтями 36, 37 Закону № 1058-IV в розмірі 50 % пенсії померлого чоловіка.
Крім того, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо відсутності можливості встановити родинні відносини між заявницею та ОСОБА_2 , з огляду на те, що в матеріалах пенсійної справи міститься свідоцтво про шлюб, а також свідоцтво про зміну прізвища годувальника, а також довідка від 28.01.2020 року № 315 про те, що позивачка дійсно мешкала зі своїм чоловікам та вони вели спільний побут (а.с.35, 51, 59).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч приписам чинного законодавства відмовив ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже позовна вимога про визнання дій протиправними є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд роз'яснює, що відповідачем не вчинено протиправної бездіяльності, адже за наслідками розгляду заяви було прийнято спірне рішення № 2496 від 27.02.2020 року.
Крім того, враховуючи приписи ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 2496 від 27.02.2020 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та здійснювати виплату пенсії по втраті годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника - з 25.01.2020 року, в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника, суд зазначає наступне.
Так, дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об'єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов'язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб'єкти публічної адміністрації.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що призначення пенсії по втраті годувальника є дискреційним повноваженням відповідача. Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимогу позивачки щодо зобов'язання відповідача призначити та здійснювати виплату пенсії, такою, що не підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, а саме перехід на інший від пенсії - пенсії по втраті годувальника від 18 лютого 2020 року, з урахуванням висновків суду.
Крім того, суд зауважує, що дійсно, як зазначив у своєму відзиві на позовну заяву відповідач, приписами частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, а не з дня, що настає за днем смерті годувальника.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору в силу Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 139, 243-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження юридичної особи: 87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А) про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2496 від 27 лютого 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, а саме перехід на інший вид пенсії - пенсії по втраті годувальника від 18 лютого 2020 року, з урахуванням висновків суду.
В решті заявлених вимог, - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб