Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 вересня 2020 р. Справа№200/5872/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначено, що згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду у грудні 2019 року позивачці було виплачено заборгованість з соціальних виплат на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В січні 2020 року ОСОБА_1 отримала поточну виплату допомоги при народженні дитини. Однак, у лютому 2020 року виплату щомісячної допомоги при народженні дитини було припинено. З листа відповідача від 26.02.2020 року № 09-вх01-0638-4/1 позивачці стало відомо, що виплату допомоги при народженні дитини було припинено у зв'язку з встановленням факту нецільового використання коштів. Позивачка вважає таке рішення протиправним, а тому звернулась до суду із даним адміністративним позовом. При цьому позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про припинення з 01.02.2020 року виплати допомоги при народженні дитини; зобов'язати відповідача поновити виплату допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_3 з моменту припинення її виплати з 01.02.2020 року.
23 липня 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 11 січня 2020 року до управління надійшло повідомлення Центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді Лиманської міської ради (далі - ЛМ ЦСССДМ) про необхідність припинення виплати допомоги при народженні дитини. За інформацією ЛМ ЦСССДМ перевірити цільове використання державної допомоги при народженні дитини не можливо через відсутність родити за вказаною адресою. У зв'язку з наведеним, виплату державної допомоги було призупинено з 01 лютого 2020 року. Тому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою від 30.06.2020 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/5872/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/5872/20-а визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07 серпня 2020 року суд ухвалою розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 09 год 30 хв 07.09.2020 року. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.
07 вересня 2020 року суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд по суті на 09 год 55 хв 22.09.2020 року.
На судове засідання позивачка та представник відповідача не прибули, а тому згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20 грудня 2018 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син - ОСОБА_3 (а.с.11).
Згідно з довідками від 04.03.2019 року № 1442-5000054579 та № 1442-5000054609 позивачка та її син є внутрішньо переміщеними особами та проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12-13).
Судом встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року по справі № 200/11684/19-а (а.с.14-17) управлінням соціального захисту населення Лиманської міської ради рішенням від 05.12.2019 року була призначена ОСОБА_1 допомога при народженні дитини ОСОБА_3 (а.с.72).
11 січня 2020 року на адресу відповідача надійшло повідомлення Центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді Лиманської міської ради про необхідність припинення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини у зв'язку з відсутністю можливості перевірити цільове призначення коштів через відсутність родини за адресою місця проживання (а.с.74).
У зв'язку із надходження вищевказаного повідомлення позивачці відповідачем було призупинено виплату державної допомоги при народженні дитини (а.с.57).
Листами від 19 лютого 2020 року та від 24 березня 2020 року позивачку було повідомлено про припинення виплати допомоги при народженні дитини з 01 лютого 2020 року (а.с.20, 22).
Вважаючи рішення відповідача про припинення виплати допомоги при народженні дитини незаконним, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Закон № 2811-XII), який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Згідно з ч. 1 ст. 1 цього Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.
Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у ст. 11 Закону.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
У п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, також однією з підстав визначено нецільове використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Як вбачається з розпорядження про призупинення виплати допомоги при народженні дитини, підставою для такого призупинення слугувало повідомлення Центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді Лиманської міської ради про неможливість проведення перевірки цільового використання коштів через відсутність за місцем проживання.
Разом з цим, ані Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ані Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми не передбачено можливість призупинення виплати допомоги при народженні дитини та не передбачено такої підстави для припинення виплати допомоги як відсутність можливості провести перевірку цільового використання коштів.
Крім цього, приймаючи рішення про призупинення виплати допомоги при народженні дитини відповідачем не враховано наступне.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору чисельності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
За своєю правовою суттю допомога при народженні дитини є допомогою самій дитині, а не її батькам.
Беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, з урахуванням того, що припинення виплати допомоги при народженні дитини відбулось не з підстав, визначених чинним законодавством, суд дійшов висновку, що розпорядження відповідача про припинення допомоги при народженні дитини, прийнято незаконно, тому підлягає скасуванню, а відповідно вимоги про зобов'язання поновити виплату допомоги при народженні дитини з 01 лютого 2020 року підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Проте обираючи спосіб захисту порушеного права суд зауважує, що повноваження суду при вирішенні справи перелічені у ст. 245 КАС України.
Так, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України). Тому спірне рішення відповідача підлягає визнанню протиправним, а не незаконним, як просить позивачка, та скасуванню.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року суд відстрочив позивачці сплату судового збору у розмірі 840, 80 грн. до ухвалення судового рішення.
Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, буд. 20 а, код ЄДРПОУ 25953557) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про призупинення ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини на підставі повідомлення про нецільове використання коштів на народження дитини від 12 січня 2020 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради поновити з 01 лютого 2020 року виплату ОСОБА_1 допомоги при народженні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб